Окупований Крим після атаки дронів. Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Сили оборони систематично завдавали удари по Криму"
Яка ситуація в тимчасово окупованому Криму станом на зараз? Як удари Сил оборони вплинули на логістику ворога, забезпечення пальним та економіку півострова? І які перспективи тут можемо очікувати?
Перш за все, Кримський півострів історично залежав від постачання з континентальної частини. До 2014 року це була Україна. Після захоплення Криму Російською Федерацією вони побудували таку систему з території РФ. У 2022 році вони почали дуже інтенсивно будувати логістики шляхи через захоплене Приазов'я, бо це найнадійніший шлях. І, до речі, захоплення Приазов'я було однією з цілей війни проти України, яка почалась в 22-му році. За ці 4 роки наші Сили оборони систематично завдавали удари по Криму, але переважно по військових об'єктах. Там розташовані аеродроми, авіація противника, кораблі, системи ППО. Звідти вони завдавали досить серйозні удари прямо по території України, в першу чергу приморській території, а також забезпечували ведення бойових дій на окупованих територіях Півдня України – Запорізька і Херсонська області.
"Основна мета — створити умови стратегічного рівня для українського впливу на РФ"
Із червня ми бачимо систематичне і погоджене завдання ударів якраз по логістиці ворога, яка дозволяє функціонувати Кримському півострову як у військовому, так і в цивільному аспектах. І я так думаю, що основна мета — якраз створити умови стратегічного рівня для українського впливу на Російську Федерацію з метою повернення до мирних переговорів і їх ведення на умовах компромісу з обох сторін. Тому що раніше такі переговори були, але це були абсолютні фантазії з боку РФ. Їх ніхто не розумів і навіть обговорювати їх сенсу взагалі не було ніякого. За цей час, по-перше, було взято під вогневий контроль і значно послаблено можливості доставляти вантажі по Приазов'ю. Там є автомобільний шлях і залізнична гілка, якими постачається приблизно 60–70% вантажів як у Крим, так і фактично всі вантажі до військових угруповань Росії на Півдні України, на лівому березі Дніпра. По-друге, були перебиті підходи в Крим через перешийок (Чонгар, Армянськ). Там були дуже серйозно пошкоджені мости, і це призвело до того, що рух по них зараз дуже обмежений. Фактично там може більш-менш безпечно пересуватися тільки легковий автотранспорт. Тим не менш, Росія продовжує формувати конвої з бензовозів, з вантажівок, охороняє їх мобільними вогневими групами, але це серйозного результату не дає.
Крім того, були завдані удари в районі "Кримського" мосту. По самому мосту успішних ударів ми поки не бачили, але були удари по поромній переправі, по основному електричному вузлу в районі Керчі, куди постачається електроенергія з РФ. Це важливий об'єкт. Були удари по мостах всередині Криму в межах залізничної гілки, яка поєднує Керч і Джанкой. І це каже про те, що залізничні потяги з пальним і боєприпасами через Керченський міст йдуть. Можливо, їх небагато, але вони йдуть. Сили оборони України це відслідковують і не дають їм доходити до кінцевого призначення, тобто до Джанкоя, який є ключовим вузлом в Криму.
"Життя в Криму нині далеке від комфорту"
І дійсно, соціально-економічна ситуація в Криму дуже погіршилась, тому що пального немає, а зараз пік сезону. Плюс уражено частину об'єктів, які генерують електроенергію. Через усе це життя в Криму нині далеке від комфорту. І люди розуміють, що в першу чергу це через війну, яку Росія веде проти України, тому починається незадоволення і все інше. Сьогодні я дивився останні опитування в РФ і вже фактично 81% населення Росії каже про те, що вони хочуть якомога швидше завершити цю війну. Звичайно, голос народу, демократія – це взагалі не притаманні Росії речі. Але така думка є і ці дослідження це показують. І я думаю, що ідея нашого політичного керівництва — якраз створити такі умови на стратегічному рівні, щоби мати змогу примушувати Росію до закінчення війни. Тому що військовим шляхом зробити це дуже важко. Маю на увазі прямим військовим шляхом в концептах Другої світової війни. Зараз такої можливості в нас немає. Але діяти асиметрично і використовувати такі вразливості противника ми можемо. Тут ми використали якраз оперативну вразливість логістики ворога, яка дала безпосередній вплив на стратегічну вразливість у вигляді погіршення соціально-економічних умов в Криму і, відповідно, незадоволення населення. До цього треба додати, що також погіршується ситуація в самій Російській Федерації. Вона теж пов'язана з дефіцитом нафтопродуктів. Дефіцит нафтопродуктів докотився вже фактично до Уралу. Там теж спостерігаються і обмеження продажу, і нестача взагалі пального, і зростання цін.
"Частину зброї в Криму ми знищили, але загроза залишається"
Про Крим багато років говорили як про "непотоплюваний авіаносець", бо росіяни його мілітаризували як тільки могли. Зараз ми можемо продовжувати про нього говорити як "бездонну бочку" з воєнним ресурсом? Наскільки ми насправді зменшили цю мілітарну потугу, яка була зосереджена в Криму? Це можна оцінити?
Крим залишається "непотоплюваним авіаносцем", нічого з ним не трапилось. Дійсно, частину зброї в Криму ми знищили, але вони відновлюють зброю, перекидають з інших регіонів, тому загроза залишається. Так, частину кораблів вони вивели у Новоросійськ, але можливість завдавати удари по Україні вони мають.
Взагалі військова справа розглядається як комбінація певних бойових функцій, їх вісім. Наприклад, розвідка, система управління, вогневе ураження, логістика. І всі ці 8 функцій мають поєднуватися. Це як сім музичних нот. Ви не можете творити музику без нот. Так і тут. І логістика — це дуже важлива функція. Якщо її виключити, то інші 7 будуть зайвими. І навіть "непотоплюваний авіаносець" без пального нікуди не піде і нічого не вистрілить. Вся його потуга просто буде статичним залізом. І практично така ситуація виникає зараз. У них є цей "авіаносець", але в нього немає пального, він не може запустити свої генератори, не може нагодувати своїх матросів, і корабель нібито є, а використати його не можна. І це погіршується тим, що він деградує, а це негативно впливає на загальний стан.
"Логістика для російської армії історично була проблемною"
Можливо, це певна алегорія, але логістика — це дуже важлива бойова функція, і для російської армії вона історично була проблемною, починаючи з часів ще російсько-японської війни 1905 року. До речі, під час вторгнення в Україну це також було проблемне питання. Вони нібито її планують, але надзвичайно централізовано. А це призводить до того, що в реаліях вона дає серйозні збої. Наприклад, пам'ятаємо, які проблеми вони мали на Київщині, пам'ятаємо проблеми з логістикою на Харківщині. Пам'ятаємо той же острів Зміїний, коли ми перебили можливість постачання туди зброї, потім почали вогневе ураження і вони через 10 днів просто звідти втекли. І пам'ятаємо Херсон, коли ми перекрили доступ до того угруповання через Антонівський міст, вони також залишили правий берег Дніпра. У ситуації з Кримом цей рівень піднявся з тактичного на оперативний, але він створює умови для наступної фази стратегічного рівня – передумови для перемовин на рівні політичному. І ми бачимо вже такі індикатори, такі розмови вже йдуть. Нещодавно було засідання "Великої сімки", де про це також йшлося. Я думаю, що наш президент якраз це питання Криму, як мінімум, також обговорював з іншими президентами.
Андрій Риженко. Фото: Ukrinform/Кирило Чуботін
"Це класична маневрена війна з боку противника"
Нещодавно наша увага знову була прикути до Кінбунської коси. Росіяни побачили, що там майорить український прапор, хоча це не означає, що вони звідти пішли. Чим важлива для противника Кінбурнська коса і що там відбувається зараз?
Кінбурнська коса для росіян — це якраз можливість здійснювати асиметричні дії проти нас. Чому? Тому що вони не мають там великого контингенту, там невелике угруповання. Вони поставили вздовж узбережжя Бузько-Дніпровського лиманного каналу багато сенсорів і виявляють судна, катери, кораблі, які слідують з наших портів — Очаків, Миколаїв. Якщо вони їх виявляють, то вони дуже швидко розгортають невеликі мобільні вогневі групи, підганяють її фактично до води, завдають удар, іноді навіть роблять серйозну шкоду, і потім повертаються. Тобто вони не є фіксованими якимись. Це класична маневрена війна з боку противника. І це призводить до того, що вже 4,5 роки Миколаїв, наприклад, заблокований. Там немає ніякого судноплавства. Там ще з 2022 року стоїть 40 іноземних суден, бо вони там заблоковані. Те саме стосується Херсона. Навігації там немає з різних причин — і ворог дуже близько до міста, і вихід з Дніпра зараз під серйозною загрозою, знову ж таки через Кінбурнську косу. І це стосується Очакова, тому що найближча відстань від Кінбурнської коси до Очакова – 4 км. Тобто там можна застосовувати різну зброю, навіть таку важку стрілецьку. Були намагання звільнити Кінбурнську косу, вона є територією Миколаївської області, але там дуже важко закріпитися нашим підрозділам. Тому що одна справа — висадити якусь рейдову групу, встановити прапор, зробити зачистку, а інша — просто закріпитися там. До того ж там дуже складно з логістикою. Тому зараз, я думаю, Сили безпеки та оборони шукають варіант, як звільнити Кінбурнську косу. Для цього в нас вже з'явилось набагато більше сил і засобів, в тому числі "мідл-страйки", бомбери, засоби доставки важкої амфібійної техніки. Але я думаю, що зараз йде аналіз і в перспективі ми звільнимо цю територію, тому що вона критично важлива для вільного судноплавства з портів "Херсон", "Миколаїв", "Очаків".
"Якщо буде політичне рішення і не виявиться протидії, Україна може досить швидко відновити суверенітет над Кримом"
Уявімо, що росіяни взяли і пішли з Криму. В України досить ресурсів, щоб зайти туди і порядкувати там сьогодні?
Я згадую, наприклад, початок 90-х. Я сам із Севастополя. Коли фактично припинив існування Радянський Союз, то незважаючи на сенситивність регіону (а тоді, в принципі, багато було симпатиків РФ, хоча половина на референдумі проголосувала за те, щоб бути в складі України), але тоді це питання було вирішено досить швидко. В той час не було серйозної протидії з боку Росії. Їй просто було не до того. У них були свої перевороти, проблема з Чечнею. Зараз сказати важко. Але я не думаю, що вони підуть з Криму зараз. Так, там є індикатори, є повідомлення, що багато людей від'їжджає, дуже серйозні черги, але поки при владі Путін — цього точно не буде. А далі – треба буде домовлятися. І я підтримую ідею, що окупація Криму для Росії має бути надмірно дорогою з точки зору відновлення її позитивного іміджу. Хочу нагадати, що вони колись були навіть членами "Великої вісімки". Але коли ти в XXI столітті окупував у свого сусіда просто величезний кусок території, то це точно проти всіх демократичних цінностей і бачень. Якщо ж буде якесь політичне рішення і не виявиться протидії, то я думаю, що Україна може досить швидко відновити свій суверенітет над Кримом.
