Українсько-марокканський бізнес-форум в Рабаті. Фото: facebook/mineconomdev
"У міжнародній співпраці ми завжди виходимо з позиції взаємовигоди"
Як би ви охарактеризували поточне економічне партнерство України й Марокко, і що було у фокусі уваги сторін під час бізнес-форуму в Рабаті?
Насправді, в міжнародній співпраці ми, як держава, завжди виходимо з позиції взаємовигоди і пошуку шляхів, які б показували виграшну позицію для обох сторін, тому що тільки за таких умов можна зацікавити будь-кого з партнерів до активної співпраці. У взаємодії з Марокко, де нещодавно відбулася бізнес-місія та офіційний візит від Мінекономіки, ми підходимо аналогічно. Фактично було проаналізовано, які є можливості і сфери інтересів для обох країн. Чому зараз ми це активізували? По-перше, тому що, на жаль, в перші роки війни наші взаємовідносини і взаємна торгівля суттєво знизились, порівняно з 21-м роком. З об'єктивних причин. Але з 2025 року пішло відновлення. Якщо в 2021 році спільна торгівля в нас сягала 630 млн доларів, потім вона впала нижче 100 мільйонів, а 2025-го ми вже вийшли 250-т. І наша ціль – повернутися якнайшвидше до показників 21-го року і продовжувати зростання. Тобто можна сказати, що наша перша проміжна ціль – 1 млрд доларів спільного товарообігу. Чи це можливо? Однозначно можливо.
"Марокко — як "ворота" в північно-західну Африку"
У яких саме сферах? Країна Марокко є імпортером продовольства. У них сильний аграрний сектор, він становить до 20% ВВП, але все рівно, наприклад, зернові вони імпортують. У них споживання 15 млн тонн. 5 млн вони вирощують, а 10 – імпортують. І це не зміниться найближчим часом з урахуванням передусім природно-кліматичного фактору. Також вони імпортують певну частину тваринницької продукції, м'ясної, молочної. Разом із тим, вони сильні в садівництві різного виду – від фруктів, ягід до овочів. Вони активно експортують томати, в тому числі в Україну, а також екзотичні фрукти, рибопродукцію. Ми туди маємо досвід експорту різних видів металу, продукції машинобудування. Від них частково надходить легка промисловість, певні елементи також індустрії машинобудування. Наприклад, в Марокко виробляється багато комплектуючих до літаків. Тобто є певний перелік сфер, де є взаємовигідний інтерес для розвитку спільної торгівлі, оскільки кожна зі сторін в будь-якому разі імпортує. Наприклад, ми в будь-якому разі будемо імпортувати фініки, бо в нас вони не ростуть. Чи Марокко в будь-якому разі буде імпортувати зерно, бо його там теж бракує. Тому нам логічно налагоджувати взаємовідносини, просто замінювати треті країни нашою взаємною торгівлею і поступово нарощувати це в стратегічний елемент.
Марокко також дуже логістично розвинена країна. Вона багато інвестувала в логістичну портову інфраструктуру. Їхня спроможність – 350 млн тонн продукції в рік. Тобто Марокко також можна розглядати як "ворота" в північно-західну Африку. Тобто не тільки цю країну, а й загалом регіональну співпрацю розглядати. Тому ми якраз і поїхали з тим, що є взаємовигідні пропозиції, давайте їх обговорювати, формалізувати у вигляді погоджених сертифікатів щодо доступу до ринку. До речі, сертифікат по кормах було підписано буквально під час візиту, його було погоджено. По деяких інших м'ясних позиціях взяли в роботу, пообіцяли протягом декількох місяців фіналізувати. Тобто доступ до ринку є.
"Вони продовжують інвестувати в інфраструктуру"
Наскільки я розумію, це мусульманська країна і з м'ясної продукції їх переважно цікавить яловичина. І ви сказали, що через Марокко можна заходити взагалі в Африку, тобто це буде своєрідний хаб. Чи вивчалися якісь напрямки, куди можна зараз направляти нашу продукцію через Марокко?
Ви слушно зазначили, в основному це яловичина. Є також м'ясо птиці, треба сертифікати Халяль. Схожа ситуація щодо молочної продукції. Разом з цим, є сусідні країни – та ж Мавританія. Звісно, є питання, не завжди все просто. З Алжиром у нас окрема двостороння угода. І тут важливо, що є вже інвестована інфраструктура. Я наголосив на портовій, але є й інша інфраструктура, оскільки країна Марокко приймала чемпіонат Африки з футболу і, як ми знаємо, спільно з Іспанією та Португалією планує прийняти чемпіонат світу з футболу в 2030 році. І це видно там. Вони продовжують інвестувати в інфраструктуру – в залізничну, в автомобільні дороги, в автоперевезення. І це дійсно можливість вглиб континенту завозити і забирати продукцію безпосередньо з Марокко. Тому що ми розуміємо, що логістика завжди є суттєвою складовою кінцевої собівартості і чим більше вона розвинена, тим менше ця складова.
"Зона вільної торгівлі дозволяє працювати з усім регіоном"
Я так розумію, що в Марокко ви їхали, маючи вже досвід розвитку двосторонніх відносин з подібними країнами . Хто схожий із Марокко, які країни мають схожу направленість чи структуру виробництва того чи іншого продукту?
Кожна країна унікальна по-своєму. Я б не сказав, що ця країна схожа на Марокко, але є досвід з точки зору відкриття ринків, організації бізнес-місії, які потім завершилися підписанням контрактів і торгівлею, з Алжиром. На початку цього року була поїздка в Алжир, за результатом якої були відкриті ринки, підписані сертифікати по молочній і м'ясній продукції, тобто фактично відкритий доступ. Там також були представники підприємств і держави. Відбулися зустрічі, сторони повірили, підписалися і йде робота. Крім того, буквально цими днями остаточно набрала чинності зона вільної торгівлі з Об'єднаними Арабськими Еміратами. Там, звісно, трохи інша специфіка, але Алжир і ОАЕ схожі в тому, що це країни-імпортери продовольства через об'єктивні природно-кліматичні умови і країни-експортери капіталу, екзотичного продовольства чи овочів, які на зрошенні. І це теж регіональні хаби. І зона вільної торгівлі дозволяє працювати з усім регіоном, а не тільки ними.
Тарас Висоцький. Фото: facebook/agrireforms
"Війна — величезний виклик, але країна бореться, живе і працює"
Як у Марокко налаштовані фахівці, ваші колеги до цих угод? Вони не бояться того, що у нас триває війна?
Цей елемент важливий. Дійсно, зазвичай бізнеси, представники суспільства в інших країнах, в яких немає досвіду проживання чи частих поїздок в Україну, формують своє бачення з новин. А в новинах зазвичай демонструють прильоти, обстріли, проблеми. В новинах не показують позитивних речей – відновили, відбудували, що країна дальше стійка, економіка розвивається. І дійсно такий острах є. Тому одна з місій таких поїздок – показати, що ось є бізнес, він приїхав, він працює, він спроможний і готовий з вами працювати. І ось є держава, яка також це підтримує. Є Експортне кредитне агентство, як інституція, яка також може страхувати відповідну діяльність. Тепер дуже важливо – переконати і запросити їх до себе. Тому що найкраще – це безпосередньо приїхати і побачити, що виклики є, війна – це величезний виклик, але країна бореться, живе і працює. Тому було запрошено і попередньо отримано підтвердження про готовність у жовтні-листопаді з відповідним візитом переїхати в Україну вже бізнес-представників Марокко та їхньої торговельно-промислової палати. Зазвичай, сам візит вже є остаточним підтвердженням, що немає підстав для остраху, треба працювати. І це відновлює цю активність.
"Ця поїздка також була сфокусована на тому, щоб закласти основи для побудови діалогу і довіри"
Наскільки я знаю, в Марокко на звичайних продовольчих ринках не те, що можна, а потрібно торгуватися. Чи легко з ними домовлятися щодо ціни на продукцію, чи треба торгуватися як на базарі?
На даному етапі до таких детальних перемовин ми ще не підійшли. Разом з тим, з точки зору великого бізнесу ситуація трішки відмінна, ніж на ринках, оскільки всі перейшли на прозору конкурентну систему тендерів, де всі просто приходять зі своїми пропозиціями і дуже часто система навіть автоматично аналізує. Але тут дуже важливі персональні відносини. Бо є елемент торгівлі, знижок, домовленостей про ціну, а є ще елемент довіри, коли ви постійно ходите до того самого постачальника, бо ви вже впевнені. І з точки зору взаємодії з марокканським бізнесом цей елемент побудови персональних відносин і довіри також дуже важливий. Без цього, в тому числі на міждержавному рівні, дуже складно розпочати свою діяльність там. Тому ця поїздка також була сфокусована на тому, щоб закласти основи для побудови цього діалогу і довіри. Це неможливо зробити за один візит. Це все інвестиції "в довгу". Це має бути постійна робота і лише після багатьох років ефективної співпраці, коли всі вже впевнені, вірять, вона тільки збільшується і збільшується.
"Україна в середньому експортує 45-50 млн тонн зерна в рік"
Чи вистачить нам тієї продукції, якої хоче Марокко та інші країни, з якими вже домовлено про ті чи інші постачання?
Тут великої складності немає. З точки зору абсолютних обсягів – це взагалі не проблема, тому що Марокко загалом імпортує 10 млн тонн зерна. Звісно, що ми не закриємо весь імпорт, але Україна в середньому експортує 45-50 млн тонн зерна в рік, тому тут цифри сходяться. Те саме у молочній, м'ясній продукції. І тут є ще один момент. Виробники в Україні розширюють виробництво і оскільки внутрішній ринок, на жаль, обмежений, то фактично це розширення має йти на експорт. Тому в нас щороку створюється додатковий обсяг продукції, яку можна експортувати. Тобто, якщо щось іде додатково в Марокко, то це зовсім не означає, що зменшується якесь постачання в іншу країну. Ми просто збільшуємо обсяги виробництва. Наприклад, м'ясо птиці. Внутрішній ринок зменшився, населення зменшилося, а виробництво зросло. Тобто в більшості випадків це буде закриття цих сегментів за рахунок зростання. Хоча в деяких випадках будуть зміни і в цьому немає нічого страшного. Ми ж розуміємо, що з поверненням квот, певних обмежень щодо експорту в Євросоюз, ми вже не можемо таку кількість продукції туди експортувати. Тобто десь змінюються обставини, продукція просто вивільняється і треба шукати треті ринки. А третій випадок буде – якщо якась країна дає кращу конкурентну ціну, ніж інша, то десь може бути і перенаправлена частина продукції. Це ж ринок. Але це з різних сфер, тому розвиток торговельних відносин з Марокко не призведе до якогось погіршення торгівельних чи взагалі відносин з іншими країнами.
