Ілюстративне фото з відкритих джерел
Великий технологічний стрибок
Як змінюється загалом робота зв'язківців, особливо в умовах війни, які нові виклики стоять і як технічно Україна прогресує та рухається?
Зрозуміло, що від початку вторгнення у нас відбувся великий технологічний стрибок. Ми пройшли шлях від застарілих аналогів до побудови більш гнучких та ешелонованих IP-мереж. Ми, в принципі, намагаємося робити все для того, щоб була надійна система зв'язку, щоб був безперервний зв'язок, а командир постійно мав відео — свої "очі" на бій. Зараз через нашу систему зв'язку проходить великий обсяг даних. І всі розуміють, що нам потрібен уже не просто голос, а великий мультимедійний потік. Створюється дуже багато новітніх програм та програмного забезпечення, тому нам потрібно йти в ногу з "цифрою". Не будемо називати, яким саме обладнанням ми це все забезпечуємо, але комбінуємо і супутникові технології, і наші радіорелейні магістралі в єдину мережу, де в разі втрати одного каналу трафік автоматично перенаправляється через інший. Тому намагаємося, щоб зв'язок був безперервним.
Сьогоднішні зв'язківці — як вони встигають вчитися? Мені здається, з теперішнім технологічним темпом процес навчання повинен тривати 24/7. А ще ж і воювати колись треба.
Так. Зараз дуже складно підготувати фахівця зі зв'язку, тому що молодші військовослужбовці прагнуть іти у цивільну сферу, працювати у великих IT-компаніях й отримувати високу зарплату. А у нас треба поєднувати це і не боятися вилізти на висоту під шквалом вогню, щоб налаштувати обладнання, ухвалити рішення, зберегти життя своїх побратимів і виконати завдання. Тобто у зв'язківці поєднується дуже багато рис характеру: потрібно бути грамотною людиною, вміти зайти в програмні налаштування. Тому зараз дуже тяжко навчити фахівця та зберегти його в підрозділі.
Багато різних навичок поєднується в одному екіпажі
А як розподіляють тих, хто виконує різні обов'язки? Адже "зв'язківець", як на мене, це більш узагальнений термін щодо тих, хто представляє війська зв'язку. Хто на яких посадах перебуває і які обов'язки виконує за цим розподілом?
Усе залежить від завдання. У нас є і невеликі екіпажі, які мають конкретне завдання — побудувати, наприклад, пару інтервалів. Тобто хтось виконує завдання водія-електрика, який доставляє цей екіпаж на позицію та допомагає монтувати обладнання внизу. Хтось має навички скелелазіння, це верхолази — вони піднімаються на висоту. Хтось займається програмним забезпеченням, юстуванням. Багато різних навичок поєднується в одному екіпажі: зв'язківець-водій, зв'язківець-електрик чи монтер, зв'язківець-айтівець...
"Ми з'єднуємо тилові командні пункти з передовими"
До матеріальної частини, так би мовити, у популярному викладі для наших слухачів: радіорелейний зв'язок — це що? Як це працює?
Якщо пояснювати зрозумілими термінами для наших слухачів: він передає сигнал у вигляді вузькоскерованого радіопроменя між антенами, які розташовані на лінії прямої видимості. Тобто це зв'язок прямої видимості. Одна станція передає сигнал на іншу, друга — на третю, створюючи швидкісний канал на десятки кілометрів. По ньому проходить великий обсяг інформації, а вже потім ми його передаємо або надаємо послугу нашим абонентам. Ми з'єднуємо тилові командні пункти з передовими.
А чим він відрізняється...
Відрізняється, ви маєте на увазі, від інших систем зв'язку — наприклад, від того ж супутникового чи дротового? На відміну від супутникового, він дає значно більшу швидкість і мінімальну затримку сигналу. А порівняно з дротовим — перевагою є швидкість його розгортання та відсутність фізичного кабелю, який можна перебити чи переїхати танком або артилерією. Оптику частіше використовують для постійних пунктів управління, які розгортаються надовго. А радіорелейний зв'язок — для пунктів, які часто переміщаються, адже це потребує менших витрат часу.
"Аби була пряма видимість для побудови нашого інтервалу"
Чи правильно я розумію, що ці системи радіорелейного зв'язку — це ж мають бути фізичні вежі або принаймні висоти, на які підняти ці антени, — і ворог, очевидно, за ними з особливою прискіпливістю полює?
Так, так. Перед побудовою інтервалу нам постійно потрібно прораховувати і азимути, і рельєф місцевості, обирати найвищу точку. Це може бути і вежа, і якась будівля — будь-що якомога вище, аби була пряма видимість для побудови нашого інтервалу.
Зрозуміло, що війська різних видів діяльності зазвичай протидіють аналогічним ворожим військам. Умовно кажучи, наша артилерія — проти ворожої артилерії, піхота чи дронарі так само працюють проти ворожих дронарів. А зв'язківці? Які тут виклики й загрози, і як саме відбувається ця боротьба, якщо вона є?
Це складний етап, тому що, як ви сказали, на наші вежі всі полюють. Ворог розуміє, доступ до яких сервісів зв'язку ми надаємо і як наші командири бачать поле бою та моніторять його. Тому вони зараз дуже полюють на наші вежі зв'язку. Це щоденний виклик: екіпажам доводиться висуватися на гарячі напрямки та щось змінювати. Ворог теж не стоїть на місці: вздовж лінії фронту він вкопується (за тією інформацією, яку ми маємо на цьому етапі). Використовує, я думаю, як радянські, так і вже більш сучасні власні засоби зв'язку.
Я мала на увазі, що за вежами полюють, можливо, інші підрозділи. А от конкретно зв'язківці зі зв'язківцями — чи перетинаються вони на якомусь етапі і чи є можливість їх там "перебити" або "перекрити"? Якщо говорити, наприклад, про засоби радіоелектронної боротьби: ми про них частіше чуємо в контексті подавлення дронів, FPV-дронів чи наших deep middle strike-ів. А якщо говорити про радіорелейний зв'язок та боротьбу з ним з боку ворога — там більше фізичний вплив чи засоби РЕБ теж працюють?
Я думаю, що так: засоби електронної розвідки пеленгують джерела маломірного випромінювання — як наших станцій, так і ми ворожих. Намагаються визначити їхні координати чи робочі частоти й створюють перешкоди, щоб розірвати ланцюг управлінської діяльності. Придушення сигналів, перехоплення технічних параметрів мереж здійснюється і на програмному рівні. Тому так: вплив відбувається і фізично, і засобами радіоелектронної розвідки.
Кіберзахист і кібероборона дуже стрімко розвиваються
Пане Владиславе, щодо дати 8 серпня: нагадаю, що з 2000 року ми відзначали День військ зв'язку. Цього року той указ втратив чинність, і президент Зеленський підписав указ про запровадження Дня військ зв'язку та кібербезпеки Збройних Сил України. Кіберскладова й так була — це лише формальне "узаконення" того, що відбувається, чи це справді додає людей, які займаються безпосередньо кіберзахистом та кіберобороною?
Кіберзахист і кібероборона зараз дуже стрімко розвиваються. У наших підрозділах практично щомісяця проходять різні курси, щоб навіть водій-електрик знав, наскільки небезпечно допустити витік інформації. Тому, я думаю, все до цього йшло. Це не просто назва чи додаток до військ зв'язку, це єдина складова, без якої ми не зможемо існувати далі.
Найголовніше — це люди, люди-зв'язківці. Чи обов'язково мати професійну освіту, щоб виконувати обов'язки зв'язківця? Як загалом до вас потрапляють люди — зокрема у ваш батальйон? Це обов'язково ті, хто має відповідну фахову освіту, чи ті, хто мав її колись, або й ті, хто навчається абсолютно з нуля? Чи легко опанувати ці навички?
Навички опанувати важко, але найголовніше — це мотивація. Стати зв'язківцем сьогодні може як людина з відповідною освітою, так і просто базова грамотна людина, яка готова навчатися. Звісно, перевагою є освіта у галузях телекомунікацій, комп'ютерних наук, кібербезпеки чи мережевого адміністрування, розуміння побудови мереж та вміння працювати з обладнанням. Але сучасна війна показала, що ми перенавчили дуже багато особового складу — починаючи від солдатів строкової служби, які підписали контракт і зуміли пройти всі рівні фахової підготовки. Багато хто з них став на сержантські посади. Тобто вони з нуля всього навчилися, підготувалися й стали професійними фахівцями зі зв'язку. Якщо людина має бажання — вона навчиться.
Без азбуки Морзе
А старі технології загалом мають місце в сучасній армії? Тут хочу згадати азбуку Морзе, яка була створена ще до середини XIX століття й активно використовувалася під час Першої та Другої світових воєн. Зараз взагалі є така форма передачі зв'язку?
Уже немає. Усе настільки оцифровано, що потреби в цьому більше немає.
Якщо говорити про поповнення війська через рекрутинг — чи легко знаходити охочих іти саме у зв'язківці? Як шукаєте?
Шукаємо: працюємо з цивільним населенням, спілкуємося з військовослужбовцями, які перевелися з інших підрозділів, проводимо анкетування. Якщо людина дійсно стикалася з цим у цивільному житті або має уявлення про нашу діяльність із поля бою — відгукуємося та надаємо рекомендаційні листи. Звісно, на всіх етапах зважаємо і на стан здоров'я військовослужбовця, і на його рівень навченості.
