Бойова робота HIMARS. Ілюстративне фото: facebook/148Guns
"Світ має знати про всі російські злочини"
Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат напередодні повідомив, що тепер не публікуватиметься інформація про номенклатуру ракетного озброєння, яке застосовує ворог. На вашу думку, в зв'язку з чим відбулася така зміна в комунікації і що вона дасть?
У мене є певні побоювання, що в такий спосіб ми залишимо не лише українську, а й світову аудиторію без інформації про злочинні дії російського терористичного режиму. Адже, коли ми говоримо, що ми не маємо можливість збивати балістику і це показує відповідна статистика, то тут не стільки про нашу безпорадність, скільки про неспроможність світової спільноти підтримати нас належним чином, щоб ми мали можливість захищатися від ворожої балістики. Адже не є таємницею, що єдині дієві інструменти для збиття ворожої балістики – система протиповітряної оборони класу Patriot або SAMP/T. Очевидно, що світ має знати про всі російські злочини, тому ховати цю інформацію за певними бюрократичними формулюваннями, мовляв, недоречно, недоцільно, мені здається, не зовсім правильно. Але є певні міркування на рівні Генштабу і Міністерства оборони, тому я думаю, що все це відбувається в рамках відповідних рішень. Наскільки це спрацює ефективно – побачимо згодом, але я певен у тому, що притримання інформації точно не дасть нам можливості бути ефективними, зокрема, в інформаційному протистоянні з ворогом.
"Фактор ресурсів залишається ключовим"
Президент Володимир Зеленський напередодні сказав, що Україна разом з міжнародними партнерами розробила чіткий план завершення бойових дій. Зараз взагалі є можливості зупинити Путіна або примусити його піти на якісь переговори, компроміси? Що ви думаєте щодо цього?
Якщо президент України стверджує, що є план, то значить план є. Не все може бути тут і зараз публічним. Але очевидно, що всі заходи, які вживаються вищим військово-політичним керівництвом України, спрямовані на те, щоб змусити агресора до поступок, до миру. Неодноразово в заявах нашого президента ми чули про те, що десь на другу половину цієї осені є певні задуми, певні розрахунки, що ворог буде змушений змиритися, поступитися своїми геополітичними амбіціями і припинити свою агресію. Як це буде реалізовано? Цілком ймовірно, що ті елементи, які зараз ми бачимо, маю на увазі, атаки на ворожі військові об'єкти, об'єкти військової інфраструктури, руйнація російської економіки і буде слугувати тому процесу. Чи вистачить нам ресурсів для цього? Тут, я думаю, ключовим маркером є заява командувача Сил безпілотних систем ЗСУ майора Роберта Бровді, який стверджує, що нам недостатньо ресурсів для того, щоб перетворити на пекло життя окупантів на тимчасово окупованих українських територіях. Тобто фактор ресурсів залишається ключовим. Від наявності ресурсів і залежить кінцевий результат. Але поки що ми працюємо. Сили оборони України працюють у такий спосіб, щоб завдати чим більше шкоди, використовуючи усі наявні для того ресурси.
"Ситуація має ознаки ескалації"
Водночас російський диктатор Путін з'являється на публіці в формі свого військово-морського флоту і видає чергову порцію погроз. Що це все означає, як це тлумачити?
Я думаю, що це такий знак з боку вищого військово-політичного керівництва РФ, що вони не готові йти на поступки, вони готові продовжувати ескалацію. Особливо на тлі того, що Путін заявив про певні дзеркальні дії щодо морських торговельних перевезень в різних куточках світу, причому з акцентом на певні європейські країни. Тому, я думаю, що ситуація має ознаки ескалації. Що з цього вийде і яка буде реакція світової спільноти, провідних країн світу, судна яких можуть стати об'єктами російської агресії, – побачимо. Я маю досить стриманий оптимізм щодо ймовірності ефективної протидії таким агресивним діям ворога. Чому? Тому що за останні щонайменше 20 років Росія жодним чином, жодного разу не була покарана за свою агресію. Починаючи від подій російсько-грузинської війни 2008 року і до цього дня, на жаль, заходи і дії, які вживаються світовою спільнотою відносно РФ, не є дієвими та настільки ефективними, щоб примусити ворога припинити агресію.
Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94
"Дзеркальні дії точно не призведуть до владнання безпекової ситуації в акваторії Чорного моря"
Росія останнім часом теж активно обстрілює нашу портову інфраструктуру, логістичні шляхи, фактично заблокувала наш зерновий коридор. Чи розуміємо ми масштаб проблеми і чи не доведеться нам знову підключати міжнародні організації, наприклад, ООН або інші країни, щоб все-таки владнати цю ситуацію?
Проблема є, проблема дуже серйозна і на сьогоднішній день немає рішення цієї проблеми, адже дзеркальні дії точно не призведуть до владнання безпекової ситуації в акваторії Чорного моря. Сподіватися на підтримку країн-посередниць я б також не ризикнув, бо час спливає, ми вже тривалий час перебуваємо в стані, коли морські торговельні перевезення в напрямку до і з України де-факто заблоковані агресивною терористичною діяльністю РФ. Тому ситуація насправді набуває кризових ознак і масштабів. Розраховувати на якісь альтернативні маршрути перевезень не варто. Вони за своєю пропускною спроможністю просто не здатні компенсувати морські торговельні перевезення. Отже, виклик є. Виклик не лише перед військово-політичним керівництвом України, а й перед національними військово-морськими силами – як забезпечити безпеку судноплавства. Але я думаю, що цю тему передусім має комунікувати вище військово-політичне керівництво України, потрібні конкретні кроки, спрямовані на те, щоб змусити ворога припинити свої терористичні дії в акваторії Чорного моря, яка є територією спільного користування усіх причорноморських країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії, України і, звісно, РФ. Тому є над чим працювати, але простих рішень тут точно не буде.
"Ворог певною мірою діє передбачувано"
Крім балістики, Росія зараз все більше атакує нас реактивними "Шахедами", а на півдні дуже активно працюють "Бандеролі". З цієї тенденції можна щось узагальнити і екстраполювати в майбутнє? Чого нам чекати від найближчого етапу цієї повітряної війни?
Мені здається, що ворог певною мірою діє передбачувано. Є певні тенденції, які абсолютно чітко прослідковуються. Ворог фактично відмовився від використання одних "Шахедів" – "Герань-1" і "Герань-2". Зараз він використовує переважно реактивні в номенклатурі "Герань-4" та "Герань-5". Це пов'язано з тим, що попередні версії "Шахедів" достатньо ефективно нищились українськими антидроновими підрозділами. Ворог значно менше використовує крилаті ракети повітряного та морського базування, що також пов'язано з руйнацією інфраструктури і носіїв цих ракет. Надзвичайно активно ворог останнім часом використовує балістичні ракети, а також ракети до систем протиповітряної оборони С-300, С-400, які працюють за алгоритмом "земля-земля". Бо ворог знає, що нам бракує антибалістичних систем і він цим користується. Звісно, наше прикордоння потерпає від ворожих КАБів. Це велика біда, бо за допомогою цього озброєння ворог буквально розбирає на молекули усі прифронтові міста. І не варто недооцінювати компоненту ствольної артилерії. Ворог продовжує її активно застосовувати безпосередньо на полі бою. Плюс дрони, які дедалі більше посідають своє місце в так званій "кілзоні", а також в рамках реалізації middle strike. Тобто у ворога достатньо широка номенклатура озброєння. На жаль, цих ресурсів ворогу поки що не бракує. Тому війна триває. Тому я й кажу, що нам потрібна безумовна і багаторівнева підтримка наших західних партнерів, бо самотужки встояти у цій війні нам буде вкрай важко.
"Це непростий процес"
Західні країни загалом розуміють виклики і поступово втягуються в процес виробництва зброї, але випуск ракет, які можуть збивати балістику, на потік поки що не поставлено. Чому така криза, в чому тут проблема?
Перше і ключове – це складність виготовлення цих ракет, бо вона потребує достатньо серйозної ресурсної бази, відповідних технологій, устаткування та ресурсів для того, щоб ця історія працювала максимально ефективно. Це непростий процес, тому не варто тішити себе ілюзіями, що буквально тут і зараз можна кратно збільшити кількість виготовлення всього того, що потрібно на полі бою. Цей процес тривалий і затратний. Тому маємо сподівання, але я не думаю, що це може бути швидко реалізовано.
