Ілюстративне фото: Суспільне Кропивницький
"Від початку повномасштабної війни підприємства хлібопекарської галузі втратили 20% потужностей"
Російські обстріли не вщухають і ворог намагається руйнувати наші хлібопекарські підприємства в тому числі. Як загалом можна охарактеризувати ситуацію в галузі станом на зараз?
Із початку повномасштабної війни підприємства галузі втратили приблизно 20% потужностей. Це і частково зруйновані підприємства, і підприємства, які повністю зупинили свою роботу, але потужності на сьогодні вистачає. Хоча тут треба говорити навіть уже не про самі потужності з виробництва хліба, а про весь ланцюг, тому що ворог сьогодні б'є і сільгоспвиробника, і перевізника, і виробників хлібу, і логістичні компанії, і ритейл страждає. Тобто, якщо сьогодні хліб ще можна спекти, то питання – як його доставити до магазину? Це на сьогоднішній день дуже серйозне питання, яке ми опрацьовуємо і, сподіваюсь, споживачі щодня бачать, що хліб на полицях магазинів сьогодні є.
"У нас є досвід релокації підприємств"
Багато виробництв зараз релокуються. Це важке рішення, але деякі бізнеси ухвалюють його і переїжджають в інші регіони. Чи є такий досвід у пекарів, чи загалом це можливо і чи може переміщення хлібозаводів бодай частково вирішити цю проблему?
У хлібній галузі завжди була конкуренція, було достатньо потужностей, тому ринок сам регулював в якому регіоні, якому заводу скільки виробляти. Це все диктував ринок. Сьогодні у нас є досвід релокації підприємств із зон активних бойових дій. Є великі підприємства, які також перенесли свої потужності на захід України. Це пов'язано і з міграцією населення, щоб забезпечувати хлібом більше західні регіони. Але сьогодні хліб – це вже мобільний товар, він не прив'язаний до певного регіону. Сьогодні виробники перевозять хліб на 200-300 кілометрів і більше. Тобто підприємства організовують свою логістику так, щоб максимально, особливо національні мережі мали асортимент і улюблений хліб ви могли купити по всій Україні.
"Малі пекарні можуть забезпечувати певний асортимент, але…"
У нас є великі хлібзаводи і є мініпекарні, малі приватними підприємства, які працюють при великих торговельних мережах. Які в них спільні проблеми і які відмінні? І чим можуть ці невеликі пекарні взяти на себе функцію забезпечення в критичні моменти?
Давайте говорити про те, що масові сорти хліба все-таки виробляються великими підприємствами на потужних лініях. Мова йде про десятки, сотні тонн, які виробляються щодня. Малі пекарні можуть забезпечувати певний асортимент, але це локальні вироби, які більш маржинальні. Масові сорти малими пекарнями не виробляються. Бо це і складна технологія, і це різний бізнес. Якщо пекарня орієнтована в основному на свого покупця, який заходить до пекарні, купує той же багет чи інші продукти, то ця людина локально прив'язана до певного асортименту. Але, якщо людина хоче купити хліба масового вживання, наприклад, батон або хліб "Український", то вона купує вже заводській хліб у магазині. І я б не сказав, що сьогодні ці форми бізнесу між собою конкурують. У кожного є свій покупець.
"Масовий хліб — приблизно 80% від споживання"
Але ці міні-пекарні можуть взяти на себе вирішення проблеми, якщо хліба не буде взагалі? Якщо хлібозавод, скажімо, не зможе працювати через проблеми з логістикою, відсутність борошна чи інших інгредієнтів.
Завод випускає в день 100 тонн хліба, а пекарня може випустити, умовно, 2 тонни. Тобто забезпечити всіх людей хлібом, причому в тому асортименті, який люди звикли купувати, такі пекарні не в змозі. Нема таких потужних пекарень на ротаційних або інших печах, на них не можна забезпечити виробництво масового хліба. Якщо у відсотках, то масовий хліб – приблизно 80% від споживання.
Юрій Дученко. Фото: vap.org.ua
"Енергозабезпечення — одна з ключових проблем"
Одна з проблем для заводів – це енергопостачання. Наскільки вона велика? Скільки електроенергії споживає завод і як довго він може працювати на альтернативних джерелах живлення?
Сьогодні питання енергозабезпечення – одна з ключових проблем. Ми уже пережили періоди повних блекаутів. Нас трошки рятує те, що підприємства, які виробляють хліб, мають статус критичності в плані забезпечення електроенергією, але в певних лімітах. Якщо електроенергія буде вимкнена через обстріл або аварію, то зрозуміло, що і хлібзавод буде без електроенергії. Але ці періоди ми вже пройшли. Більшість підприємств уже забезпечені генераторами, які тимчасово дають можливість підтримувати виробництво. Зрозуміло, що при цьому скорочується споживання електроенергії до певного мінімуму і виробляється тільки певний базовий асортимент хліба. Зрозуміло, ціна електроенергії з генератора втричі більша і собівартість такого хліба буде вища. А якщо враховуючи, що дизельне пальне з початку року подорожчало десь на 60%, то заправити генератори, мати певний запас пального для них обходиться… Ми називаємо це "податок на війну". Тобто ці всі затрати все рівно будуть лягати у собівартість, на жаль. Якщо зазвичай в собівартості хліба енергоносії складають 5%, то при виробництві на генераторах цей відсоток значно збільшується.
"Складові собівартості вже помінялися"
Які ще чинники впливають на ціну хліб, як вона формується і як швидко ціна реагує на проблеми, що виникають?
Давайте почнемо з борошна. Це найбільш зрозумілий для всіх аргумент. Раніше борошно формувало в собівартості десь до 50%. Сьогодні борошно складає приблизно 20% собівартості. Тобто всі інші складові подорожчали. Далі найбільшу частину витрат зараз складає логістика – понад 15%. Зарплата дуже великий відсоток складає. Тобто ці складові собівартості вже помінялися. Якщо ви мене запитаєте, чи відчули хлібники якусь економію через те, що зерно подешевшало? Ні. Бо той відсоток, який зараз можна зекономити на зерні, а відповідно на борошні, переклався на логістику. У нас логістика за рік дуже стрімко подорожчала. І зараз це дуже серйозна проблема, над якою ми працюємо, тому що порушені логістичні зв'язки, треба перебудовувати всю логістику для того, щоб кожен день завозити хліб. Зарплата у нас не дуже велика. Вона десь на 25% нижча за середню по промисловості. Але виробники були змушені піднімати зарплату для того, щоб забезпечити критерії для бронювання. Особливо це стосується водіїв. Їх обов'язково треба бронювати, бо хліб нікуди не приїде, якщо не заброньовані водії. І це все (борошно, логістика, зарплата, енергоносії) потягнуло за собою собівартість хліба.
"Ці витрати в основному бере на себе виробник"
Робота з великим ритейлом теж потребує певних затрат, бо на полицю хліб треба доставити, якісь маркетингові моменти оплатити. І є такий показник як "повернення хліба". На початку війни хліб був у дефіциті і тоді ми всі відчули, що таке ціна хліба, його повернень не було. А на сьогоднішній день ми уже констатуємо, що є таке поняття як "не проданий хліб". Він повертається. І ці витрати в основному бере на себе виробник.
"Пшениці достатньо"
Які прогнози щодо цін після збирання нового врожаю? Як усі ці подорожчання впливатимуть на ціну хліба?
Сьогодні прогноз щодо врожаю хороший. Його орієнтуються зібрати приблизно 60 млн тонн, в цілому зернових. Пшениці теж достатньо. І в зв'язку з тим, що сьогодні є проблема з експортом, на внутрішньому ринку є пропозиція пшениці і по доволі хорошій ціні. Сьогодні якраз великі млини, борошномельні підприємства або хлібзаводи могли б закупити це зерно для того, щоб сформувати певний стратегічний запас на 2-3 роки. Тобто можна бодай в частині собівартості зерна-борошна сформувати певний запас міцності і мати резерв.
