Президент України Володимир Зеленський і президент Сербії Александр Вучич, 8 серпня 2026 року. Фото: president.gov.ua
"Ця паралель є хибною і просуває її в основному російська пропаганда"
У Косово демонстративно зняли з фасаду центрального готелю в Приштині 80-метровий прапор України. У такий спосіб тамтешня влада відреагувала на слова президента Володимира Зеленського під час візиту до Сербії про незмінність позиції України стосовно невизнання незалежності Косова, пояснивши свою позицію дотриманням міжнародного права і захистом власного суверенітету, аби не давати Росії підстав легітимізувати окупацію Криму й Донбасу. Чому взагалі виникає ця паралель між визнанням Косова і визнанням анексії Криму? Чому президент Зеленський мусив сказати те, що він сказав?
Це дуже складне питання. Я написала безліч статей для проєктів, пов'язаних із спростуванням російської дезінформації про те, що ця паралель є хибною і просуває її в основному саме російська пропаганда. Чому? Тому що Косово проголосило незалежність і її визнали приблизно половина країн членів ООН. Що стосується Криму та інших окупованих українських територій, які Росія собі присвоїла, то йдеться про анексію. Крим анексований Росією. Він не є самопроголошеною республікою. Це анексія і Криму, і Донбасу, і навіть так званих ДНР/ЛНР. Вони не є якимись республіками. Це території, які загарбала Росія. Косово ніхто не окуповував і не анексовував. Це принципова різниця, яку ми маємо розуміти. Це один момент.
"Абсолютна більшість країн ЄС і НАТО визнали Косово"
Другий момент. Тут вже не стільки про міжнародне право, скільки про міжнародні відносини в практичному їх сенсі. Абсолютна більшість країн ЄС і НАТО визнали Косово. НАТО і ЄС, як інституції, де-факто теж визнали Косово. Я можу сказати, що Косово не визнають тільки 5 країн ЄС і 4 країни НАТО. Це Іспанія, Греція, Словаччина, Румунія та Кіпр, який в ЄС, але поза НАТО. У них в усіх свої міркування, причому різні. Якщо в Кіпру це однозначно, бо вони мають проблему з так званим Північним Кіпром, або іспанці бояться сепаратизму басків, то в інших країн інша мотивація. Наприклад, Греції має тісні зв'язки із Сербією. Тому тут складне питання, тут немає однозначності. Хоча загальна орієнтація наших найближчих партнерів – визнання Косово. І найпалкішими прихильниками визнання Косово наразі є Німеччина і США. Сполучені Штати зараз мають проблеми з Косово через дуже багато моментів, пов'язаних з врегулюванням відносин Косово і Сербії, але тим не менше Сполучені Штати визнають незалежність Косово. Окрім того, є момент міжнародних відносин, пов'язаних з регіоном. Косово в минулому році підписало меморандум про військовий союз з нашими найбільшими партнерами в регіоні – Хорватією і Албанією. Це країни НАТО, а Хорватія ще й країна ЄС. Тому така диспозиція. І тому говорити тільки про якісь паралелі Косово з Кримом і не зважати на всі інші фактори ми не можемо. Я вже не кажу про якісь моральні міркування в міжнародній політиці на цьому тлі.
"Реакція Косова була більше емоційною, ніж прагматичною"
Із 22-го року в Косово, наскільки я розумію, зайняли достатньо однозначну позицію. Вони скасували візи для українців, надавали прихисток медійникам, передавали військову допомогу. Як у Приштині пояснювали такий свій вибір і чому зараз вирішили негайно відреагувати на цю заяву Володимира Зеленського? Вони могли її "дипломатично не почути"?
"Дипломатично не почути" було не можна, тому що сербська сторона зробила із заяви Зеленського головний підсумок візиту. Про це говорили абсолютно всі провладні медіа в Сербії і просербські медіа в регіоні. Це просто була тема №1 на перших шпальтах сербських газет. Неможливо про це забути в той момент, коли про це говорять так активно. Другий момент – реакція Косова була більше емоційною, ніж прагматичною, тому що для косоварів це була доволі травмуюча навіть подія, бо вони дійсно дуже щиро підтримували Україну через свою солідарність з її боротьбою. Вони вважають, що Україна бореться за свою свободу так, як і Косово боролося за свою. І через цю паралель, крім усіх геополітичних міркувань, якраз підтримка України у них базувалася на емпатії і людській підтримці. І саме по цьому, на жаль, було завдано удар. Я не можу сказати, що це взагалі якось треба оцінювати, міжнародна політика дуже прагматична, але факт залишається фактом.
Наталя Іщенко. Фото: day.kyiv.ua
"Постачання сербських боєприпасів триває"
Знаємо, що Сербія не приєдналася до санкцій проти Росії, а президент Александр Вучич прямо натякав на втрату підтримки боєприпасами через треті країни у разі визнання Косова. Ця жертва була даремною чи ні? Що на виході ми отримаємо, окрім образи косоварів, після цих слів президента Зеленського?
Ми сподіваємося, що за лаштунками були досягнуті домовленості про постачання боєприпасів. Принаймні про це активно говорить сербська опозиція. Вона критикує Вучича за його політику і, зокрема, за політику сидіння на всіх стільцях разом. Вони підозрюють, що він продовжує постачати зброю Україні для того, щоб "укріпити свій режим", як вони кажуть. Але вони в цьому впевнені. І в цьому впевнені в регіоні. Нещодавно сербський президент "посварився" з сусідньою Чорногорією, бо чорногорський прем'єр дорікнув Вучичу і вони якраз посварилися на тему відносин з Росією. Вучич звинуватив Чорногорію, що вона запроваджує санкції проти Росії навіть раніше, ніж ЄС їх затверджує. На що прем'єр-міністр Чорногорії звернув увагу, що Вучич хоче бути піарником Росії, тоді як Сербія продає зброю Україні. Тобто в регіоні теж вважають, що постачання боєприпасів триває. Будемо сподіватися, що це дійсно так, хоча Лавров в останній своїй заяві днями натякав, що ці постачання припинені. Тобто тепер ми маємо обирати кому вірити, але я сподіваюсь на краще.
"На це треба зважати"
Яким взагалі можна піти шляхом, щоб збалансовано підтримувати взаємини з усіма Балканськими державами, з народами, враховуючи, що там суперечності не тільки між сусідами, а й внутрішньополітичні? Як Україні рухатися далі?
Ми маємо дуже ретельно підходити до своїх заяв і дій в цьому регіоні, навіть не формальних. А також оцінювати всі заяви і події в цьому регіоні не тільки за буквою того, що відбувається, а й за духом. У заяві прем'єр-міністра Албанії Еді Рами, який закликав всіх заспокоїтися і продовжувати підтримку України для нас головне було не те, що він закликав підтримати, а те, що він однозначно назвав невизнання Косова помилкою України. Тобто ось так сприймають наші дії наші найближчі партнери і друзі на Західних Балканах.
Тобто він з одного боку закликав Косово "не гарячкувати", і водночас вказав Україні, що, мовляв, "друзі, ви помилилися". Так?
Так. І на це треба зважати. На жаль, напевно, це наші якісь слов'янські традиції, але треба бути більш прагматичними. Ми ж починали з того, що прагматичні міркування кажуть про те, що Сербії взаємодіяти з нами вигідно. І візит Зеленського до Сербії був дуже емоційним, якщо подивитися навіть на фотографії. Це теж принесло нам додатковий негатив з боку Косово, а також Албанії та інших країн в регіоні, які промовчали, але, напевно, якимись внутрішніми каналами сказали приблизно теж. Тобто ця емоційність тут була не дуже доречною. І взагалі нашу політику на Балканах нам треба дуже прораховувати з точки зору не тільки, що це є, а як це виглядає і як сприймається.
"Це гібридна окупація"
Росія давно підтримує Сербію, інколи просто заливає її грошима, спонсорує різні спортивні проєкти, центри досліджень культури тощо. Чи вистачить їм зараз коштів на таку потужну міжнародну експансію і, зокрема, як буде з їхньою позицією на Балканах?
А чому ви вважаєте, що ця експансія спортивно-культурному напрямку є не прагматичним розрахунком? Вибачте, але це гібридна окупація, це "м'яка сила", це завоювання союзників і контроль над територіями без військ. Це дуже прагматичний і жорсткий розрахунок Росії. І на це зараз гроші в Росії є. Наприклад, коли приїздив Зеленський, то якраз вболівальники одного з клубів вийшли на акцію проти українського президента. А це клуб, основним спонсором якого є "Газпром" вже понад 15 років. Тобто це однозначно акція завдяки російським грошам. А буквально вчора росіяни проспонсорували в Сербії автопробіг як протест проти візиту Зеленського. Тобто активність триває, а її політичні наслідки в тому, що розбурхується антиукраїнська позиція в Сербії.
