Ілюстративне зображення: rau.ua
"Немає якогось загального рішення для всіх мереж і складів"
Логістичні комплекси, склади, торгові центри перетворилися на мішені для російської армії. Сьогодні, на жаль, була чергова атака на термінали "Нової пошти" на Київщині, Сумщині. Мережа "Епіцентр" вже давно під прицілом росіян. З вашого досвіду спілкування з підприємцями та оцінки ринку, чи здатна наша торгівля витримати такий системний тиск без колапсу постачань?
І так, і ні. По-перше, чим довше це буде продовжуватися, тим складніше це буде вгамовувати. По-друге, в кожному пострілі, в кожному вибуху на складі є абсолютно різна ситуація, яку по-різному треба вирішувати. Тут немає якогось загального рішення для всіх мереж і складів. Це тільки в індивідуальний спосіб, в кожному окремому випадку, в залежності від особливості компанії, від спеціалізації конкретного складу, наскільки він прив'язаний до певної кількості магазинів, тобто чи він мультифункціональний чи працює тільки з однією мережею. Тому що є професійні склади, де зберігають майно різні компанії, а є склади, де тільки одна компанія використовує як розподільчий склад. Тому в кожному випадку це будуть абсолютно різні ситуації. Але можна сказати точно, що перебувати довго під таким тиском компаніям буде дуже важко.
"Бізнес робив так, як він призвичаївся"
Ці склади, величезні ангари, логістичні центри будувалися практично до теперішнього часу. Вони помітні і з супутників, і дрони їх фіксують. Чому бізнес так ризикував?
Бізнес працював за звичкою, за своїми стратегіями і за своїми способами економити. Але сказати, що бізнес винен у тому, що він вів свій бізнес у той спосіб, який він обрав, неможливо. І передбачити бізнесу, що війна триватиме так довго, теж було важко. Тут сила звички багатьох людей. Ми з вами призвичаїлись ходити в магазин і коли там не вистачає якогось одного товару на полиці, то в когось із нас починається істерика. Так і в бізнесу. Якщо бізнес примусити одномоментно змінити стратегію свого розвитку, то в деяких підприємців буде істерика – фінансова, емоційна, психологічна. Будь-яка зміна усталеного способу життя має мати продовження, але не всі готові робити це продовження. Тому бізнес робив так, як він призвичаївся, як йому було зручно. Це не вина бізнесу, це психологія людини так працює.
"Це абсолютно індивідуальне рішення"
Люди, які пережили 90-ті роки, умови тотального дефіциту, напевно, знають, як виживати. А от нове покоління, яке звикло до добробуту, очевидно, першим буде ламатися у своїй свідомості. Чи ні?
Я маю погодитись, не хочу тут йти в дискусію. І тут немає якого загального рецепту, треба "лікувати" індивідуально. Але очевидно, що бізнесу на сьогоднішній день треба продовжувати шукати якісь індивідуальні рішення – чи розподіляти ризики і збитки з постачальниками, умовно, 50 на 50 або в іншій пропорції, чи не приймати на себе ризики товарів, отриманих на консигнацію чи комісію, чи шукати менші склади. Частина компаній вже почала використовувати діючі магазини як склади для точок, які знаходяться навколо. Тобто обирається якийсь центральний хаб, туди постачається максимальна кількість товарів і звідти вже розвозять до сусідніх магазинів. Хтось вивозить товар за кордон і звідти намагається постачати. Третій спосіб – робота з постачальниками і виробниками товарів, щоб постачали мінімальними партіями, які прямо потрапляють у магазини. Тобто це абсолютно індивідуальні рішення. Наприклад, "Нова пошта" децентралізує способи своєї доставки. Тобто сортувальна дія в них відбувається безпосередньо в точці прийому замовлень. І варіантів, які зараз бізнес знайшов, безліч. Якісь працюють, якісь не працюють. Якісь працюють в одній компанії, але не спрацьовують в іншій – це також можливо. А від держави тут хотілося б отримати фінансову підтримку. Наприклад, місцеві органи влади могли б попрацювати з земельними ділянками, щось виділити для якихось додаткових парковок тих же машин. Зрозуміло, що враховуючи питання безпеки, щоб не просто поставити машини посеред вулиці.
Андрій Кривонос. Фото: kryvonos.org
"Повністю застрахувати майно в умовах воєнних ризиків — дуже дорого"
Я так розумію, що як не побудовано значної кількості укриттів для населення в містах, так і бізнес вочевидь не замислювався над тим, щоб склади заховати якось під землю. Чи я помиляюсь?
Тут питання інвестицій. Це дуже дорога дія і в один момент ми не зможемо таке зробити. Закопати склади під землю – дорого. Ми не можемо одномоментно це зробити.
Із кожним ударом збитків в компаній стає все більше, накопичуються борги. Як бізнес може швидко врегулювати ці зобов’язання і отримати страховку, якщо може? Чи йому загрожує банкрутство?
Це те, що я сказав. Тут потрібна фінансова підтримка. Держава має допомогти, тому що це покриття і безпосередньо прямих збитків, і зобов’язань за кредитами. Тут все-таки хотілося б бачити участь держави у фінансуванні, тому що повністю застрахувати усе майно в умовах воєнних ризиків – це дуже дорого і не всі компанії, не всі склади були абсолютно застраховані. Хтось мінімально страхував, хтось страхував безпосередньо нерухомість, не страхуючи обігові кошти, просив це робити безпосередньо постачальників. Тому тут знову ж таки індивідуальне рішення, пошук індивідуальних дій.
"Кожен вибух і кожен наслідок цього вибуху абсолютно по-різному впливає на економіку компаній"
Як зупинка таких великих торгових операторів може відбитися на працівниках, на працевлаштуванні? Чи є ризик сплеску безробіття?
Є. Це негативно впливає. І знову-таки треба шукати індивідуальні рішення. Десь ми можемо перерозподілити цих працівників на інші магазини чи точки. Десь ці складські працівники можуть будуть задіяні в іншій діяльності, зокрема, в відновленні цього ж складу, якщо це можливо та економічно доцільно. Десь вони просто можуть бути залучені місцевою владою до інших робіт чи діяльності. Мені дуже подобається слово "індивідуально", я його постійно використовую. Можливо, комусь такий підхід видається не зовсім ефективним, але він єдино можливий. У нас кожен вибух і кожен наслідок цього вибуху абсолютно по-різному впливає на економіку компаній. В деяких випадках можуть просто залатати дірку і далі працювати, а в деяких – це повна зупинка компанії і банкротство.
"У кожній категорії товарів буде свій відсоток подорожчання"
Як ця ситуація позначиться на ціні на товари і послуги? Якого реального зростання цін варто чекати пересічному покупцеві найближчим часом через додаткові витрати бізнесу і ускладнення логістики?
Якщо я назву якісь відсотки, то хтось зразу за них зачепиться і скаже, що Кривонос сказав, що умовно на 25% усе подорожчає. Ні, тут у кожній категорії товарів буде свій відсоток подорожчання. Я думаю, що більша дія відбудеться на рівні виробників, які будуть змінювати асортимент, пакування, щоб компенсувати загальне зростання вартості якимось зниженням цін на окремі групи товарів. Тобто індивідуальне рішення дозволить виробникові, логісту, торговцю компенсувати цей сплеск, який буде. Якщо рахувати максимально, то ми можемо отримати кратне зростання цін. Але ж компанії розуміють, що якщо товар зросте кратно, то його ніхто не купуватиме, покупець переключитися на інший чи взагалі відмовиться від такої категорії товарів. Тому і виробники, і логісти, і торговці абсолютно індивідуально підходять.
"У нас війна і вона дещо порушує загальну тенденцію"
Невеликі міста, містечка переважно тримаються на маленьких магазинчиках, часто сімейних, а в великих містах маленькі магазини поступово зникали, їх поглинали чи витісняли великі мережеві супермаркети. Але тепер бачимо, що ці маленькі заклади, можливо, виявилися й стійкішими для того, щоб задовольняти потреби покупця. Великі супермаркети існуватимуть і надалі чи ми побачимо певну тенденцію до їх дрібнення на менші магазини?
Тут ситуація інша. Тут є абсолютно інший тренд, який в світі достатньо давно вже прослідковується. Десь із середини 50-60-х років кожні 10-12 років у нас відбувається то подрібнення магазинів, то навпаки глобалізація. То входження в центри міст, то виходи за їх межі. Така тенденція має трошки інший характер, інші підходи. Це дещо вже говорить про культуру споживання, про той рівень добробуту, якого досягається, рівень сервісу, який хотілось бачити. Але у нас війна і вона дещо порушує загальну тенденцію. Хоча загальна логіка така, що в світі кожні кілька років змінюються, уточнюються формати магазинів, незалежно від того, чим вони торгують. Вони збільшуються, зменшуються, стають сімейними чи навпаки конгломератами якихось компаній. Певний час була доволі поширена практика вертикально інтегрованих – "Від лану до столу". В інший момент навпаки. Тому тут інша тенденція і в роздрібній торгівлі вона по-іншому впливає на економіку.
"Це елементи нашого кроку до нашої перемоги"
Чи можна фізично захистити такі об'єкти від ракет і дронів? Бізнес може організувати якусь елементарну протиповітряну оборону, щоб відбивати такі загрози?
Тут уже зі сторони протиповітряної оборони і мобільних вогневих груп скажу, що це не спрацює. Неможливо зробити захист однієї будівлі максимально ефективним, тому що окрім безпосередньо стрільця, який в кінці натискає на курок будь-чого, маючи надію збити дрон, ракету чи щось інше, потрібно мати ще засоби, які б ідентифікували, шукали, вели ціль. Тому зробити захист окремої будівлі на основі того, щоб купив кулемет, – такого не буде. Я в це не вірю і я навіть противник такого підходу, тому що він говорить про те, що ми можемо роздати зброю, яка з часом буде використана не в тому напрямку.
Ви оптиміст у тому, що ми і цю проблему подолаємо, чи вона буде тільки погіршуватися?
Я оптиміст у тому, що Україна переможе. А це все елементи нашого кроку до нашої перемоги.
