Наслідки атаки РФ по логістичному комплексу на Київщині. Серпень 2026 р. Фото: facebook/efrem.lukatsky
"У галузі нині працює понад 90 тисяч людей"
Що відбувається з нашою легкою промисловістю в умовах повномасштабної війни? В умовах постійних обстрілів і руйнувань, доля українського легпрому, вочевидь, далеко нелегка. Наскільки?
Ви слушно зазначили, що під цим коротким і незрозумілим терміном "легка" криються виробники і підприємці, які виробляють тканини, трикотажні полотна, одяг, взуття, спорядження, військове обмундирування, теплі речі, пледи, домашній текстиль. Це все те, що нам, як споживачам, як в цивільному житті, так і для захисту і оборони дає так звана легка промисловість, за якою криється неймовірна праця багатьох людей. У галузі нині працює понад 90 тисяч людей у різних регіонах. І вони продовжують працювати в цих неймовірно складних умовах на своїх підприємствах. Це галузь, в якій до 95% – жінки. Це жіноча галузь, вона і була неймовірна гендерна. Але на сьогодні це майже 95% працюючих жінок.
"Швейні підприємства — наша конкурентна перевага"
Якщо подивитися на країну, яка воює і на кількість тих, кого треба вдягнути, зокрема й наших військових, то можна сказати: "Господи, та на що ви скаржитесь? У вас тільки армійськими замовленнями можна три такі галузі нагодувати. Працюйте спокійно". Чому не все так просто? І водночас, що війна дала для галузі?
Тут важливо зазначити, що за роки Незалежності, з 91-го року ця галузь була максимально модернізована. Було понад 5 тисяч підприємств і об'єднань, які виробляли абсолютно все – від сировини до матеріалів. І понад 750 тисяч працюючих у галузі. Але важливо знати, що наша сильна сторона – це близькість до європейських кордонів, до Європи. Відповідно, швейні підприємства, тобто виробництво готового одягу і взуття – це наша конкурентна перевага була і ми її зберегли. Наша галузь першою взагалі приватизувалася, тому що вона була великою і державі в момент становлення незалежності було не до цього. І дякуючи багатьом керівникам ці підприємства збереглися, зокрема завдяки експорту до країн Євросоюзу. Наші виробники налагодили експорт для виконання замовлень для європейських і міжнародних брендів. На одяг припадає більша частина експорту – понад 70%. На взуття – трошки більше 30%.
І варто зазначити також цікавий момент, коли десь після 2010 року до нас звернулися з запитом: "Скажіть, будь ласка, а які міжнародні відомі бренди українські виробники виробляють?" Асоціація провела такий моніторинг. Після цього я сказала: "Більше ми цим займатись не будемо". Тому що немає жодного відомого європейського бренду, навіть Gucci тощо, який би не вироблявся на українських підприємствах легкої промисловості. Це про що каже? Це каже про неймовірну якість, витонченість і фаховість наших виробництв.
Стосовно війни. Так, питання рівних умов оподаткування і конкуренції на внутрішньому ринку – це базова і окрема частина. Вона, на жаль, залишається актуальною. Але, напевно, варто зазначити, що саме коли біда в країні, наприклад ковід, всі згадують, що є легка промисловість і просять допомогти. І швидкі рішення ухвалюються. Точно так же було з початком повномасштабного вторгнення. Саме наші підприємства, наші виробники максимально зробили усе для забезпечення і логістики, і всього іншого, щоб забезпечити наших військових.
"Нас за кордоном ніхто не чекає, але наша ключова перевага — якість"
На противагу нашому експорту, який у нас був, у нас також був імпорт з Китаю, з Туреччини, з інших країн. Що в цьому плані змінилося чи не змінилося і як війна на це вплинула?
Напевно, ключова тенденція після початку повномасштабного вторгнення – це те, що ми всі, як українці, зрозуміли, що сподіватися можемо тільки на наших українських виробників. Ця тенденція позитивна в тому, що ми всі точно спостерігаємо збільшення, народження більшої кількості українських брендів і їх присутності в торговельних мережах. І так, багато брендів, вони невеликі, але вони йдуть на експорт і намагаються себе представити на зарубіжних ринках. Але треба зазначити, що, в принципі, ключовий момент навіть не в тому, що ми будемо конкурувати з Китаєм. Так, ми мусимо конкурувати, невеликі бренди із цим стикаються, нас за кордоном ніхто не чекає, але наша ключова перевага — це все-таки якість, неповторність і дійсно креативність. Тому для нашої присутності там і важлива ця підтримка, щоб ми постійно там були впізнавані, що ми й стараємося робити. Для цього має бути державна підтримка, але сьогодні, напевно, це не на часі. Сьогодні, напевно, саме в цей період ми маємо ще раз повернутися і згадати 22-й рік, що ми, як українські виробники легкої промисловості, маємо сфокусуватися на внутрішньому ринку, а всі наші споживачі саме на українському виробництві. Бо це товари народного споживання – це стратегічність. Крапка.
Тетяна Ізовіт. Фото: facebook/ukrlegprom.org.ua
"Руйнація катастрофічно зростає, але виробники відновлюють й продовжують виконувати свої зобов'язання"
Як на галузь вплинула війна в контексті обстрілів і руйнувань? Маю на увазі і на виробництва (цехи, фабрики, заводи, маленькі майстерні), і на місця продажу – ритейл. Що маємо станом на зараз?
Це найактуальніше питання. З початку повномасштабної війни руйнація наших підприємств була і, на жаль, в цьому році вона неймовірно катастрофічно зростає, але при цьому виробники стараються відновлюватися і продовжують виконувати свої зобов'язання перед замовниками, як перед військовими, так і перед цивільними.
Але варто зазначити про ритейл. Ми сьогодні спостерігаємо шалену руйнацію великих складів ритейлу. І що ми бачимо? Прем'єр-міністр зустрічається з великим ритейлом, опрацьовують необхідні рішення. Але ключовий момент – у всіх точках ритейлу ("Епіцентр", NOVUS, "Сільпо", АТБ, ROZETKA тощо) є товари вітчизняного виробника і продукція легкої промисловості. І ключовий момент у тому, що наша продукція там була на умовах реалізації. Тобто, після продажу йде оплата, а не так, як закуповується імпортний товар. І тому ми дуже сподіваємось, за нашою інформацією, сьогодні на Кабміну буде ухвалюватися постанова, яка дасть можливість зруйнованому ритейлу посилити фінансові інструменти, які тимчасово будуть введені до 1 квітня наступного року для можливості проведення розрахунків з виробниками. У той же час ми знаємо дуже сильний лобізм з точки зору ритейлу, який каже про те, що необхідно слово "виробники" замістити на слово "постачальники". Цього категорично не можна робити.
"Імпорт нас не врятує"
Йдеться про розрахунки з виробниками за той товар, який вже був поставлений і згорів, чи про майбутнє, щоб вони одразу оплачували те, що вже надійшло на склади?
Хороше питання. Треба подивитися документ, тому що тут ще ключовий момент у тому, що сьогодні ритейл різними умовами спонукає українського виробника розділяти 100% витрати, які були при руйнуванні. Деякі кажуть: "Нам постачальники прощають". Деякі кажуть: "А давайте згорілий товар повернемо, ви хоча б ПДВ, наприклад, зарахуєте". Але ж це не про чесні і відкриті умови. Питання захисту українського виробника дуже актуальне, тому сподіваємось на конструктивні і правильні рішення, бо імпорт нас не врятує. Ви вже питали про імпорт. Це, напевно, окрема частина. Китай як був, так і залишається левовою часткою імпорту товарів легкої промисловості. Там понад 60% і взуття, і одягу йде. Але ж ви розумієте, що там цінова політика абсолютно не адекватна і не співмірна для реальної конкуренції.
"Наша сильна сторона – виробництво готової продукції"
Що у нас із сировиною? Наскільки ми забезпечуємо себе коноплями, льоном, бавовною, що у нас з виробництвом тканин і наскільки ці виробництва постраждали?
Я би сьогодні акцентувала на питанні збереженні працюючих підприємств. В легкій промисловості наша сильна сторона – виробництво готової продукції. Із 2219 підприємств у нас тільки декілька десятків є ресурсно-стратегічними з огляду на виробництво саме сировини для виробництва готової продукції. Тобто це виробництво натуральної шкіри, нетканих матеріалів, тканин, трикотажних полотен, стрічкоткацької продукції, складових фурнітури, яка сьогодні є. Тому на бавовник, напевно, давайте не будемо витрачати час, тому що це надто далеко. Ці спроби були ще до незалежності, але бавовна – це не наша ситуація. Тим паче, сьогодні з огляду на водні ресурси тощо.
Наша сильна сторона – льон. Льоновиробництво у нас було, є і в цьому ланцюжку створення доданої вартості – це наша сильна сторона. Так, сьогодні є виробництво промислових конопель. Це окрема частина, яка сьогодні опрацьовується. Наші асоціації, виробники дуже активно з Євросоюзом в цьому напрямку працюють, але це дуже невеличка частина і це не ключове.
"Маємо захистити внутрішній ринок від імпорту, який не оподатковується відповідно до наших умов"
А що стосується сировини, то ми імпортозалежні від сировини. Ми її імпортуємо. В 21-му році було ухвалено закон України, який ми розробили щодо уніфікації митних ставок для імпорту. Це і тканини деякі, і нульова ставка на швейні нитки, на пряжу, волокна тощо. Тому ключове питання, напевно, в тому, що ми маємо захистити внутрішній ринок від імпорту, який не оподатковується відповідно до наших умов. Щонайменше імпорт таких товарів має бути на загальній системі оподаткування. І потрібно прикривати "тіньові" схеми. Це ті питання, які мають сьогодні бути врегульовані для швидких рішень. Швидкі рішення митниця сьогодні опрацьовує. До податкової також подані рішення щодо зменшення податкових зобов'язань, наприклад, по тому ж ритейлу. І нарешті військові ризики. На жаль, тільки з цього року почало працювати страхування військових ризиків. Але при цьому ми розуміємо, що це дуже велике страхове навантаження на підприємства. Тому тут також потрібні швидкі рішення стосовно державної підтримки.
