Ілюстративне зображення з відкритих джерел
"Буде максимальна децентралізація, бекапи та рознесення інфраструктури"
Внаслідок масованого удару без інтернету і телефонії частково залишилися жителі Києва, Вінницької та Хмельницької областей. Оскільки через один фізичний удар відрізаними від мережі опиняються одразу кілька регіонів, яким чином влаштована архітектура українського інтернету і чому ключове обладнання різних компаній зосереджене в одній точці? А можливо, це виглядає якось інакше?
Насправді мова йшла про обладнання чотирьох чи п'яти операторів зв'язку. Обладнання стояло на майданчику, біля якого вчора був приліт. Росіяни зараз перейшли до активного терору населення, намагаються знищити інфраструктуру — як дата-центри, так і майданчики, де є активне обладнання операторів зв'язку. І вчорашня ситуація оголила деякі проблеми. Операторам треба думати про максимальну децентралізацію обладнання, про піринг (від англ. peering — сусідство; угода інтернет-провайдерів про обмін трафіком між своїми мережами — ред.), про бекапи та резервні серверні. Дата-центрам треба думати — тут складніша за інфраструктурою ситуація — про бекапи даних, бо в дата-центрах живуть і сервіси (приватні й державні), і бази даних. Потрібно робити не тільки бекапи, а й розносити вузли дата-центрів, переміщувати дані в інші дата-центри, можливо, поза межами України. І дії перших та других призведуть з часом до подорожчання послуг — як з хостингу, так і з доступу до мережі інтернет.
Після ураження вузла зв'язку в Києві послуги зникли у користувачів за сотні кілометрів від столиці. Чи мають регіональні мережі можливість миттєво перемикатися на альтернативні маршрути в обхід Києва? Хто міг би це забезпечити?
Якщо ми говоримо про те, що у якогось із провайдерів виникли проблеми і в нього в Києві десь на майданчику стояло обладнання, то робилося це виключно задля резервування, для того щоб обладнання знаходилося не лише на території провайдера, або задля енергонезалежності. Тому що, як правило, великі дата-центри зарезервовані, і це давало оператору можливість працювати незалежно від того, чи є в нього електрика. Тому зараз ситуація дуже проста: всі зрозуміли больові точки. Якщо в минулі роки больовою точкою була енергонезалежність і оператори зв'язку дивилися в цей бік, то тепер буде максимальна децентралізація, бекапи та рознесення інфраструктури.
"Треба мати мінімум дві SIM-карти та двох постачальників фіксованого дротового інтернету"
За останні місяці під обстріли неодноразово потрапляли будівлі та інженерні об'єкти мобільних операторів. До прикладу, "Київстар" нещодавно зазнав збитків через обстріл. Чи можна стверджувати, що російські війська змінили тактику і тепер свідомо нищать саме зв'язок як окремий елемент критичної інфраструктури?
У прифронтових і прикордонних регіонах вони це роблять постійно. Просто зараз у них з'явилися засоби, які дають їм можливість зробити це дешевше, ніж умовною ракетою. Тому, поки Україна розробляє перехоплювачі для реактивних дронів, вони намагаються завдати максимальної шкоди. Що стосується телекомунікацій та об'єктів критичної інфраструктури, то для російських окупантів вони — ціль номер два після військових. І вони намагалися знищувати це завжди.
Хочу сказати нашим слухачам, яким потрібен доступ до інтернету: ви повинні розуміти, що поки зараз немає блекаутів та ажіотажного попиту, вам треба мати мінімум дві SIM-карти та мінімум двох постачальників фіксованого дротового інтернету — це два провайдери. Ставку варто робити на провайдерів, які надають доступ за технологією PON. Один провайдер повинен бути основним, інший — резервним. І необхідно зарезервувати електроживленням власне обладнання. Це стосується не тільки громадян, а й бізнесу. Тому що коли якийсь провайдер відпаде, у нього будуть технічні чи технологічні проблеми, Україна непогано зарезервована каналами зв'язку. Слава Богу, у нас, на відміну від Європи, немає монополізації ринку, гравців досить багато, кожен із провайдерів має власні канали зв'язку. Провайдери підключені до максимальної кількості магістральних операторів, для того щоб мати доступ до зовнішнього сегмента інтернету. І це дасть можливість українцям бути на зв'язку, незважаючи на намагання російських окупантів знищити критичну інфраструктуру.
"Послуги зв'язку та послуги хостингу будуть дорожчати, тому що все обладнання — іноземного виробництва"
Щодо збитків. Знищене обладнання в дата-центрах коштує мільйони, а його закупівля та налаштування займають тривалий час. Звідки компанії беруть резервну техніку для швидкої заміни розбитого заліза і чи мають вони постійний запас на випадок повторних влучань? Яка роль держави у цьому?
Давайте розділимо: дата-центри — це окремі гравці на ринку, а інтернет-провайдери — окремі. Що стосується інтернет-провайдерів, то зазвичай діє правило "1+1". Якщо в оператора є обладнання, то на складі повинно лежати ще одне, а краще два — про всяк випадок, якщо будуть якісь технологічні чи технічні проблеми. Де беруть обладнання? Як правило, на складі, де вони його раніше купили, або просять у продавців — потім розрахуються, або ж просять у інших провайдерів.
Що стосується держави, то тут найголовніше, щоб наша держава не заважала. Тому що ми вже бачили намагання держави перевести операторів зв'язку зі спрощеної системи на ТОВ, і це призвело до ускладнення життя операторам у прифронтових регіонах, малим та дрібним операторам, які працюють у селах і невеличких містечках. Найголовніше — щоб держава не заважала, це головне правило для всіх сфер бізнесу. А оператори нададуть зв'язок, нададуть послуги. Головне — абонентам треба готуватися до того, що раніше чи пізніше послуги зв'язку та послуги хостингу будуть дорожчати, тому що все обладнання — іноземного виробництва, все обладнання купується за валюту. В Україні телекомунікаційне обладнання, на превеликий жаль, не виробляють. Тому в умовах російської агресії треба мати не просто "+1", а треба мати декілька резервних серверних: одна на складі, дві в інших локаціях, для того щоб у будь-якому разі, якщо станеться якась критична ситуація, можна було продовжувати надавати абонентам якісні послуги зв'язку.
"У підземних бункерах робити майданчики з обладнанням для провайдерів. Ось тут держава може допомогти"
Для збереження інтернету під час відключення світла провайдери масово переводять мережі на енергонезалежну технологію, яка працює від акумуляторів. Проте ракетні удари руйнують самі приміщення з обладнанням, де ці системи встановлені. Як захистити ці акумулятори, резервні станції від фізичного знищення під час обстрілів?
Якщо прилетить ракета, складно захистити будь-яке приміщення. Тому це виключно десь зарезервована головна станція, зарезервоване обладнання в іншій локації, яке повинно автоматично переключитися — і надалі послуга повинна безшовно надаватися. Єдине, куди можна сховатися — це під землю: будувати підземні бункери, там робити дата-центри, у підземних бункерах робити майданчики з обладнанням для провайдерів. Ось тут держава може допомогти, беру свої слова назад.
А як саме?
Думаю, що це дискусійне питання. Якби вона знала, вона б допомогла давно. Ви розумієте, що питання безпеки у нас щоденне. Тільки, на превеликий жаль, ми не випереджаємо, а наздоганяємо. Це відведення землі, основний фактор — електроенергія, підведення електроенергії. А далі бізнес сам упорається, головне — щоб не заважали.
Олександр Глущенко. Фото: detector.media
"Щоб встановити Starlink на будинку, треба зробити мінісерверну і побудувати кабельну розводку"
Фахівці закликають жителів багатоквартирних будинків закуповувати зараз системи супутникового інтернету Starlink для спільних потреб. А наскільки це доступний зв'язок? Тому що час від часу чуємо, що ці системи підзвітні, все контролюється.
Я рекомендую слухати тих людей, які трошки розбираються у телекомунікаціях. Starlink — це засіб індивідуального користування. Це термінал, котрий, як правило, повинен використовуватися одним домогосподарством. Для того щоб встановити Starlink на будинку, треба всього-на-всього зробити мінісерверну і побудувати кабельну розводку в будинку, створити канали телекомунікацій. У провайдерів вони є, тому я кажу: для того щоб у абонентів був доступ до мережі інтернет, треба щоб у вас у квартирі чи будинку було як мінімум два, а краще три постачальники послуг. Я вірю, що українська телеком-галузь впорається, тому що ті провайдери, які вчора постраждали, на сьогоднішній момент уже відновили роботу і працюють. У цьому сила й стійкість українського телекому — українські зв'язківці готові до багатьох викликів, навіть до таких, які були вчора. Телеком-оператори зроблять висновки і зроблять максимально все, що від них залежить, для того щоб абоненти мали зав’язок. Абоненту треба бекапитися: поки немає попиту, підключати другу лінію і третю. Бо я знаю людей, у яких 2-3-4 провайдери вдома про всяк випадок, адже їхня робота і робота їхніх колективів залежить від наявності доступу до інтернету. Тому ми знову змушені витрачати гроші.
"Мінцифри вимагає від операторів, які надають послуги за технологією PON, щоб доступ зберігався протягом 72 годин"
Під час тривалого зникнення інтернету та мобільного зв'язку виникає загроза опинитися в інформаційній ізоляції, не дізнатися про повітряну тривогу або іншу надзвичайну ситуацію. Які найпростіші й найдешевші альтернативні засоби отримання інформації варто придбати кожній родині на випадок повного знеструмлення і відсутності мережі?
Якщо електрики не буде годин 50-70, то базові станції мабуть працюватимуть з перебоями, мобільний зв'язок буде схожий на невеличкі острівці — там, де є генератори й акумулятори одночасно. Оператори, які надають доступ до мережі інтернет за технологією PON, працюватимуть.
Українцям треба розуміти одну просту річ: без електрики, якщо будуть досить тривалі блекаути, зв'язок точно буде проблемним. Ставку треба робити не на мобільних операторів, а саме на операторів фіксованого зв'язку, на інтернет-провайдерів. Щоб у вас у будинку була оптика, були акумулятори, повербанки, які ви підключите до оптичного приймача (ONU) та до WiFi-роутера. Ви можете користуватися інтернетом, вимкнути обладнання — і воно надалі надаватиме доступ, коли ви заново підключитеся. Тому що Міністерство цифрової трансформації вимагає від операторів зв'язку, які надають послуги за технологією PON, щоб доступ зберігався протягом 72 годин.
