Президент США Дональд Трамп і лідер Китаю Сі Цзіньпін. США, 24 вересня 2026 року. Фото: AP
"Російсько-українська війна була однією з тем розмови Трампа і Сі, але…"
Лідер Китаю Сі Цзіньпін вперше за 11 років приїхав до США. Чи стала російсько-українська війна окремою темою або якось, можливо, згадувалася під час зустрічі з Дональдом Трампом. Що взагалі відомо про цей візит станом на зараз?
Я переконаний, що російсько-українська війна була однією з тем розмови Трампа і Сі. Зокрема, зважаючи на те, що Трамп останнім часом знову вельми зацікавився цією війною, тому що в нього, очевидно, не виходить розв'язати те, що він "заварив" в Ірані. А йому напередодні виборів у себе, які відбудуться через місяць, потрібно показати хоча б якусь перемогу – внутрішньо чи зовнішньополітичну. Однак станом на зараз ми не знаємо, що саме обговорювалося стосовно України. Ми взагалі дуже мало знаємо, що було обговорено між Трампом та Сі Цзіньпіном, тому що офіційних релізів поки не було. Були лише виступи обох президентів для преси після того, як вони зустрілися, але там вони не сказали по суті нічого, просто декілька загальних фраз і все. Щодо того, що могли б вони обговорювати Україну та Росію. Я впевнений, що США вже традиційно для себе тиснули на Китай для того, щоб той своєю чергою тиснув на Росію. Тому що Китай зараз є, по суті, основним партнером Росії. Тобто тим, хто забезпечує її економіку в плані закупівлі енергоносіїв, він є найбільшим купцем російської нафти. А з іншого боку – тим, хто постачає Росії технології подвійного призначення, які використовуються потім на війні проти України. Однак сказати, що Китай якось зацікавлений в тому, щоб ця війна припинилася дуже складно, тому що китайцям вигідно зараз купувати і нафту за низькими цінами, і мати надійного клієнта, який купує його товар у великій кількості і, мабуть, за тією ціною, яку він захоче. Тому поки що чекаємо новин на цю тему. Я впевнений, що тема України-Росії піднімалася, але вона точно не була основною. Вона не була такою, яку зараз обговорює світова преса. Там говорять про зовсім інші теми, про Україну і Росію майже не згадують. Але щось, я впевнений, ми почуємо протягом наступних кількох днів або годин.
"В обох сторін є можливості для тиску"
Відомо, що Китай та Іран мають свої зв'язки і свої інтереси. Чи не можуть такі переговори, де фігурують Іран, фігурують Росія з Україною через агресію Росії, стати певною картою для торгу або якихось можливостей для того, що і Китай може для себе щось просити?
Дуже складно сказати, тому що Китай протягом цих уже шести місяців війни США та Ізраїлю проти Ірану, як мінімум, на публіку виявляє дуже мало зацікавленості тим, що відбувається в Ірані. І виявляє мало бажання якось допомогти із розв'язанням цієї кризи. Як ми знаємо, Китай доволі багато нафти купував в Ірані. Йшлося про понад 10% усього китайського імпорту нафти, який зараз, очевидно, зупинений через блокаду Ормузької протоки. Але Іран також був залежний від Китаю в плані поставок товарів, так само як і Росія зараз залежна від Китаю.
Чи могло б це стати якоюсь картою в нашій грі? Звісно, Сполучені Штати могли б мати важіль і сказати, що ви нам допоможіть розв'язати проблему з чинною владою Ірану, а ми вам розблокуємо поставки нафти. З іншого боку, Китай може сказати Штатам, що ви там перестаньте займатися так тісно Європою і Україною, а ми допоможемо вам розібратися з Іраном, натиснувши на владу. Тобто тут в обох сторін є можливості для тиску, але навіть якщо США просять Китай натиснути на Іран, то Китай наразі демонструє мало зацікавленості в цьому і просто спостерігає, що відбувається. На моє переконання, ми можемо побачити якісь зміни лише після виборів у США, де очікується програш партії Трампа, Республіканської партії. Всі сторони очікують, що після листопада Трамп опиниться в позиції, в якій його партія матиме вже меншість в обох палатах Конгресу. І, можливо, тоді вже під тиском демократів і Іран, і Китай будуть очікувати, що Трамп буде готовий йти на більші поступки, ніж зараз.
.jpg)
Олександр Чупак. Фото: facebook/o.chupak
Трамп обрав подвійну стратегію
Чи захоче Китай насправді тиснути на Росію і чи в усіх випадках такий тиск дійсно може бути результативним?
Ми добре знаємо з історії, що війна Росії проти України в тому чи іншому вигляді триває вже тисячу років і жодні геополітичні розклади не зупиняють цю російську агресію проти нас, в якому б вигляді українська і російська держава не існували. Тому я вважаю, що хто б на Росію не тиснув, вони все одно намагатимуться нас завоювати. Але питання в тому, чи будуть у них сили для цього, в якому вигляді їхня держава існуватиме і наскільки сильними будемо ми, щоб запобігти цій агресії. Звісно, якщо станеться так, що Китай скаже росіянам: "Ми вам більше не допомагаємо, ми більше не купуємо вашу нафту і ми більше не продаємо вам ті товари, які вам потрібні", то це буде серйозним ударом по російському воєнно-економічному потенціалу. Тому нам би було дуже цікаво і дуже добре, якби Китай так зробив. Але просто так тиснути на Китай ніхто не буде і ніхто не може. Трамп уже намагався це робити через введення торговельних мит. Зараз Трамп обрав подвійну стратегію, дуже цікаву. З одного боку, він говорить постійно, що Китай – великий ворог, що Китай намагається чинити Америці великі перешкоди. Але з іншого боку він каже, що президент Сі Цзіньпін – його великий друг, що він дуже радий їздити до нього в гості, радий приймати його в себе, що йому дуже подобається товаришувати з головним комуністом світу, мабуть, зараз. Хоча з іншого боку він говорить постійно про загрозу комунізму для демократії. Тож тут така подвійна стратегія, де Трамп намагається наче й тиснути, а з іншого боку підтримувати добрі відносини. Мабуть, він уже дізнався на власному досвіді двох президентських термінів, що натиснувши на Китай можна просто опинитися в ситуації, коли китайці, наприклад, не продають вам ті самі рідкісноземельні метали, що призводить до кризи у Сполучених Штатах. Тобто тут складна ситуація і можна лише сподіватися, що є якісь важелі в американців, європейців чи в інших країн проти Китаю для того, щоб китайці все-таки могли спонукати росіян до правильного рішення.
"Питання Тайваню і України – інтереси дуже різного порядку для Китаю"
У Китаю, окрім Ірану, є набагато цікавіша і ближча історія – Тайвань. Чи може питання Тайваню лягти якось в один переговорний пакет з Україною, якщо дійде до якихось "торгів" між Китаєм і США? Ця історія може якось розвиватися?
Ми не можемо говорити, що питання Тайваню і України можуть розглядатися на якомусь одному рівні, тому що це інтереси дуже різного порядку для Китаю. Для Китаю питання Тайваню є питанням №1 завжди. А питання України – це вже більше питання економічних відносин Китаю з росіянами, питання ширшої геополітики, яке, на жаль, буде на нижчому рівні ваги, ніж питання Тайваню. Зараз якраз, після того, як відбулися вчорашні зустрічі Трампа і Сі, говорять, що цей візит китайців до Вашингтона проходить під егідою трьох "Т": торгівлі, технологій і Тайваню. Причому Тайвань є найважливішим питанням саме для Китаю, а торгівля – для американців. І як пише, зокрема, Reuters, Сі тиснув на Трампа з вимогою припинити підтримку Тайваню, припинити постачання зброї, хоч адміністрація Трампа насправді вже понад рік затримує постачання Тайваню зброї на 14 млрд доларів. Але в Штатах є законодавство, яке зобов'язує Америку підтримувати Тайвань. Щоб його змінити, потрібно рішення Конгресу. Але за сучасних умов цього точно не буде, тому що занадто багато парламентарів у Конгресі підтримують політику підтримки Тайваню американцями. Тож тут питання України стоїть на порядку денному набагато нижче, ніж питання Тайваню. І навіть, якщо воно буде в торгах, то тут скоріше може бути оформлено щось безпекове навколо Росії. Але воно точно не стане важливою розмінною монетою, якщо будуть ухвалюватися якісь рішення про Тайвань.
