Чому для Росії "боротьба за Україну – це не боротьба за землю, це боротьба за простір"? Чи відбулися українці як політична нація і здатні перемогти агресора міцним українським духом?
Про відродження Української державності своїми думками поділився в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" третій Президент України Віктор Ющенко.
На фото: третій Президент України Віктор Ющенко
З яким настроєм зустрічаєте чергову річницю Незалежності України?
Категорично зустрічаю цю славну дату з оптимізмом, бо ці 27 років - це по суті реалізація українського плану. Хтось каже, що це важкі роки. Я впевнений, що той, хто пам'ятає славні комуністичні 80-ті, скаже, що вони принесли і буде рахувати кожен рік нашої Незалежності, як набагато кращий, набагато різноманітніший від того минулого, в якому ми були. Насправді віковічна мрія не одного десятка поколінь українців мати свою державу - це найбільша наша мрія. І коли ми живемо у власній державі, ми пробуємо навести власний національний порядок. Звісно, що це не просте домашнє завдання. Є багато причин, чому нам вдається все нелегко і непросто. Але 27 річниця - це славна наша дата.
Пропаганда історії нашої держави, пропаганда культури, вона допомагає пробудити націю і побудувати успішну державу?
Я б тут радив відштовхнутися від розуміння причини, чому ми так сьогодні живемо. Я думаю, що тема починається з того, що ми ще й квазінація. Нація, у якої закріплені деякі високі національні прояви, національні принципи. Але ще є багато речей, де ми знаходимося у серйозному домашньому завданні. І тому найбільша проблема для 45 мільйонів українців - це дуже складна внутрішньо національна єдність. Власне, це початок і з чого розпочинається нація. Нація - це спільнота. Якщо ми сформуємо сильну внутрішньо інтегровану націю, ця нація може вершити гори. Якщо ми 45 мільйонів не приведемо до спільного знаменника, а будемо сперечатися, починаючи від мови, церкви, пам'яті, героїв, культури, звичаїв, традицій, то буде дуже важко. Нація на 90% скріплена внутрішньо.
Але дивіться, коли піднімають такі питання, то одразу починають кричати, що це націоналізм.
Націоналізм - це сама складна політична категорія. Це категорія, яка найбільше потерпіла змін за останні 150 років, як виник націоналізм. Спочатку він набував таких крайніх форм, зокрема, це зверхність нації конкретної, і до сьогоднішнього розуміння, коли говорячи про націоналізм, ми говоримо про кращий прояв патріотизму. І байдуже про який націоналізм ми говоримо. Тому сьогодні слово "націоналізм" в усьому світі звучить крайнє позитивно. Українське політичне суспільство різноголосе. Але воно не має цільної уяви про те, який лад ми хочемо політичний, у нас постійно йде дискусія про Конституцію. Ми не маємо консенсусу. На порядку денному в нас має бути тема національного осмислення, хто ми є такі. Що ми цільні, що ми походимо з одного коріння, що миє спільнотою.
А ми досі живемо за законом про мову Ківалова-Колесніченка.
Саме так. Кажуть, яка різниця, якою мовою розмовляти. Дуже велика різниця. З цього починається наша гідність. Якщо ми це ігноруємо, вибачте, ми дуже довго не зможемо вирішити національне питання. Друга точка єдності - національна культура, третя - національна пам'ять, далі - звичаї, традиції, герої. На сьомому місці стоїть ознака національної єдності - територіальна. Якщо ви не забули своєї мови, якщо ви не забули своєї культури, ви не забули суть національного, ви будете спільнотою. А сьогодні ми порізно дивимося на мову, порізно дивимося на нашу церкву.
Прослухати повну версію розмови
