У Києві 22-23 листопада проходить конференція країн Східного партнерства “Муніципалітети за стале зростання”. Міський голова Славутича на Київщині Юрій Фомічев та заступник міського голови Долини Івано-Франківської області Володимир Смолій в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" розповіли про те, яким чином в їхніх містах вирішується проблема енергоефективності.
Пане Юрію, ви представляєте Схід і Захід: одне з наймолодших міст України і одне з найдавніших, але виявляється, що проблеми у вас однакові — це енергоефективність у містах. Яким чином ви її запроваджуєте?
Юрій Фомічов: Крім того, що у нас одні і ті ж проблеми, у нас є ще й спільне бачення. Сьогодні для України енергоефективність — це одна з найголовніших тем. Перспектива зниження енергоспоживання України — більше 50%. Що ще треба? Як ще довести необхідність впровадження енергоефективних заходів для нашої країни, коли ми можемо заощадити половину з того, що сьогодні витрачаємо?
Тому наше бачення наше саме в цьому напрямку. Сьогодні все відбувається в містах, селах і селищах. Вони відповідальні за той добробут, в якому живуть їх люди, за їх якість життя. Коли ми рухаємось у напрямку енергозбереження, ми не лише заощаджуємо, а й покращуємо якість життя.
От такий шлях ми обираємо, і Угода мерів (ініціатива, започаткована ЄС, котра охоплює місцеві та регіональні органи влади, які беруть на себе добровільні зобов’язання підвищувати енергоефективність та нарощувати використання відновлювальних джерел енергії на своїх територіях — ред.), та конференція, яка відбувається сьогодні, — це спільна заява мерів Східного партнерства про скорочення викидів СО2 до 2020 року для тих, хто першим підписував угоду, наступна хвиля — до 2030 і в рамках цієї угоди ми реалізуємо пілотні проекти щодо енергозаощадження за допомогою наших європейських партнерів. Ми маємо у цьому певні успіхи і бачимо, що цей шлях правильний.
Пане Юрію, місто Славутич будувалося у 1986 році. Здавалося б, уже люди мали певні технології і напрацювання у сфері енергозбереження. Могли б одразу будувати так, як треба на сьогодні. Чи тоді про це не думали?
Юрій Фомічев: По-перше, Славутич будувався за 2 роки. Ми можемо собі уявити, яка там була якість будівництва. В сьогоднішніх реаліях це просто неможливо. Наведу один приклад, що таке стан сьогоднішніх наших будинків, технологій і нормативів. Коли ми реалізовували проект термосонації однієї з шкіл, то мали проблему з європейським експертом, який сказав, що треба впровадити саме таке технічне рішення, згідно з європейськими стандартами.
На це наші проектувальники заявили: шановний, вибачте, це не відповідає нашим будівельним нормам і ми це не можемо закласти в проект. Відповідь експерта була унікальною: якщо це не відповідає вашим нормам, то змінюйте їх. В цьому головна суть пілотних проектів: щоб ми розуміли, як це робиться правильно, і що ми повинні змінювати свої підходи до енергоспоживання.
Пане Володимире, місто Долина будувалось не за 2 роки. Очевидно проблем у вас, як кажуть, вагон і ще вагончик, але ви намагаєтесь їх вирішити так само як і пан Юрій у Славутичі, що будувався за 2 роки?
Володимир Смолій: Я б хотів підтвердити, що у нас і бачення спільне, і ті кроки, які ми робили ще з 2008-2009 років, теж були спільними. Саме тоді, а в той період політики з великих екранів нам розповідали нам, що найважливішою є ціна на газ, яку запропонує наш північний сусід, який виявився не таким уже доброзичливим до нас. Ми, невеличка кількість міст, говорили, що все в наших руках. Не так важливо, хто тобі продає газ, а те, як ти його використовуєш.
Саме тоді ми за прикладом європейських колег почали ставити питання про те, що міста повинні стати локомотивом змін щодо енергоефективності на території своїх населених пунктів. Саме в містах споживається найбільша кількість енергії. І власне міста повинні бути тими, хто розробляє і впроваджує плани сталого енергетичного розвитку.
Насправді проблеми у Долині є типовими для інших міст України. В нас такі ж багатоповерхові будинки, бюджетні заклади, дитячі садочки, школи. Можливо, багато хто згадує радянські часи з ностальгією, бо тоді вміли проектувати і будувати. Можливо і вміли, але ті вміння не відповідають вимогам сьогодення. Тоді ніхто не думав про те, що природна вентиляція повітря в кімнаті через нещільності у вікнах, коли газ коштував 2 копійки, може виливатися в добрячу копійочку для бюджету, коли він коштуватиме 10 грн.
Власне ці всі підходи ми намагалися міняти в рамках реалізації нашого плану дій сталого енергетичного розвитку. Ми поставили собі амбітну ціль до 2020 року зменшити викиди СО2 в першу чергу за рахунок скорочення споживання природного газу. На сьогодні завдяки цій методологічній і фінансовій підтримці європейських колег ми успішно рухаємося до поставленої цілі.
Якщо місто Славутич будувалося за 2 роки і там здебільшого багатоквартирні будинки, то Долина з багатосотлітньою історією має багато приватного сектору. Як там бути?
Володимир Смолій: В житловому фонді в нашій державі дуже багато проблем. Насамперед йдеться про те, що радянська модель заклала в наших людях комплекс неповноцінного власника свого житлового будинку. Якщо люди, які будували своє приватне житло і вкладали свої гроші та працю, то при будь-якій аварійній ситуації вони стараються її усунути. В багатоквартирному фонді все трошки по-іншому. Тут люди не мають колективного мислення в більшості і дуже великий виклик для держави та місцевої влади — сприяти зміні цього мислення.
Власне енергоефективні проекти, які ми реалізовуємо на прикладі багатоквартирних будинків у Долині завдяки ініціативі “Угода мерів” та в її рамках програмі “Демонстраційні проекти”, покликані продемонструвати людям модель спільного фінансування заходів, які потім дають цілу купу вигод для самих них.
Приватний житловий до цього тягнеться. В нас в місті також існує програма підтримки приватного житла. Дуже багато чого змінилося за останній період у державній політиці. У 2008-2009 роках для нас очікувати, що держава буде підтримувати такий інструмент як теплі кредити було найбільшим, що ми очікували.
Тоді це давно працювало в інших державах, а в нас не було жодного інструменту, крім муніципального фінансування. Зараз ми уже дієво допомагаємо людям модернізувати свої домівки. Держава підставляє в цьому своє плече і ми дуже розраховуємо на початок роботи Фонду енергоефективності, який цю роботу тільки підсилить.
