Згідно з законом, з початку 2019-го року в Україні мала б повноцінно запрацювати донорська пересадка органів. В ефірі Українського радіо в програмі "Персона ґрата" заступник міністра охорони здоров’я Роман Ілик розповів, чому вона досі не запрацювала та з якими труднощами зіткнулося міністерство в ході її запровадження.
Ведуча: Світлана Мялик
Операції з пересадки від донора не можна було робити в Україні, тому що було відсутнє законодавство. Тепер у нас закон є, але система трансплантології фактично не працює. Чому вона досі не налагоджена і чому чимало експертів звинувачують в цьому саме МОЗ?
— Завжди були ті, хто звинувачує, завжди були ті, хто працює, і завжди були ті, хто прагне змінити системно те, що на сьогоднішній день в Україні є. Трансплантація в Україні є. Лише протягом 2018 року здійснено 89 трансплантацій від родинного донора. Здійснено 9 трансплантацій печінки від родинного донора і понад 60 автологічних трансплантацій кісткового мозку. Але зверніть увагу, що все це, що я сказав – це трансплантації від родинних донорів. Дуже важливо мати можливість робити це не від родинного донора.
Власне, з 1 січня, коли набрав чинності новий закон ми працюємо в цьому напрямку. Для того, щоб це відбувалось відповідно до нового закону, потрібно зробити низку системних і дуже важливих змін. Одна з них – це створення реєстру всіх донорів, які потребують трансплантації і реєстру тих, хто може надати цей матеріал, який буде використовуватися у цих реципієнтів, які потребують трансплантації. Це не тільки ці два реєстри, це реєстри всіх тих, хто надає не тільки згоду на те, що їх матеріал може бути використаний, а й реєстри закладів, де відбувається трансплантація, тих закладів, де відбувається забір матеріалу, а також реєстр персоналу, який займається трансплантацією.
Тобто законом передбачено створення кількох реєстрів?
— Загалом, це 9 реєстрів, які об’єднуються в одну велику систему, яка працюватиме в Україні вже у першому кварталі 2019 року. Для її створення 4-5 місяців недостатньо, під це і не було передбачено коштів.
Чому? Там же був пілотний проект, який мав запрацювати за рік і було спрямовано 112 млн грн. Але ці кошти не використовувались і їх почали спрямовувати на інші напрями. Чому така ситуація?
— Це думка, якою маніпулюють окремі опоненти замість того, щоб стати поряд і працювати разом з міністерством і змінювати все, що стосується трансплантації, на краще. Справді, в державній програмі на трансплантацію передбачалося понад 100 млн. Власне з цієї програми нам і довелося перерозподілити кошти для того, щоб розробити і купити програмні продукти для реєстру хворих. Власне, мова йде про створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, яку ми купили, яка зараз розробляється і в першому кварталі буде впроваджуватись. Власне з тих коштів, про які ви говорите. Більше того, ми купили програму реєстрів донорів кісткового мозку, яка дає можливість Україні отримати доступ до донорів, які є закордоном. Але як перший реєстр, так і другий, крім створення, імплементації і запуску, потребує тривалого часу для його наповнення. Це системна робота, яка триватиме щонайменше рік.
Друге, це потреба в найнеобхіднішому медичному обладнанні. Є кілька баз в Україні, які можуть здійснювати трансплантацію. Зокрема, це ОХМАТДИТ, Інститут Шалімова. Це ті заклади, які вже здійснюють трансплантацію. Ми хотіли бачити, щоб ця трансплантація розвивалась і на інших базах, але навіть ці бази ще необхідно до оснастити необхідним обладнанням.
Слухати повну версію.
