На кінець 2018 року в місцях позбавлення волі в Росії через політичні мотиви знаходилися щонайменше 57 українських громадян.
Про це повідомляє Кримська правозахисна група у Фейсбук.
За словами координаторки Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, до цієї цифри не включили 24 українських військових, бо вони, згідно з міжнародним правом, військовополонені.
Голова громадської організації "Об’єднання родичів політв’язнів Кремля" Ігор Котелянець повідомив, що у 2017 році відбувся обмін військовополоненими, які є предметом обговорення Мінських угод, а у політв’язнів та цивільних заручників немає жодного переговорного майданчика.
"Якщо не брати до уваги Ахтема Чийгоза й Ільмі Умерова, то останні такі звільнення були в 2016 році, коли повернули Геннадія Афанасьєва і Юрія Солошенка. Чому не враховуємо Чийгоза й Умерова? Там були особистісні домовленості між Меджлісом і турецьким президентом, а не стільки за сприяння української влади", — нагадує Котелянець.
Кримська правозахисна група зауважила, що до українських бранців у Росії особливе ставлення — деякі з утримуваних у тюрма громадяни не мають змоги нормально лікуватися, бачитися з рідними, консулами, правозахисниками.
Проблеми зі здоров’ям є чи не у всіх політв’язнів. Через голодування пройшли Олег Сенцов, Володимир Балух, Олександр Кольченко та інші. Причина — в небажанні росіян лікувати ув’язнених. Нерідко стан здоров’я українців приховують або видають за задовільний. Серйозні проблеми в жителя Херсонщини, кримськотатарського активіста Едема Бекірова, затриманого російськими силовиками на в’їзді до Криму.
"Стан здоров’я дуже важкий. Бекіров і до ув’язнення мав проблеми: інвалідність, нога ампутована", — пояснила Ольга Скрипник.
За її словами, коли Бекіров потрапив до СІЗО, деякий час йому не давали відповідних ліків, можливості зробити перев’язку — він самостійно це робив, що неприпустимо. Потім почалося загострення, бо ліки, які йому давали, суперечили тим, що призначали лікарі, коли був на свободі. За таких умов у російської влади є всі підстави перевести його хоча б під домашній арешт, але цього не роблять свідомо, що свідчить про політичне переслідування.
