Одесити, які почали співати українською задовго до того, як це стало мейнстрімом, музиканти, які змінюють склад гурту, експериментують з форматами, але при цьому не зраджують собі і власним принципам. В листопаді минулого року гурт "Нумер 482" відзначив 20-річчя.
Фронтмен гурту Віталій Кириченко розповів про діяльність гурту, саундреки до фільмів, своє захоплення вітрильним спортом та сенс його пісень.
— Допомогає чи заважає 20-річний досвід творити на повну?
У чомусь допомагає, в чомусь — заважає, але мені здається, що музичний світ і музичний бізнес, і взагалі музика так швидко змінюються, що все перетягнути майже неможливо. Наприклад, коли ми починали, майже не було інтернету, у 1998-99 роках він був, але його майже не існувало. І коли ми переїхали до Києва, панували телеканали, треба було музиканту потрапити на телеканал, не було соцмереж.
Зараз музикант може свою промоцію і піар робити сам взагалі, маючи свої канали і тисячі та мільйони підписників, не з’являючись на телебаченні. Але постійно треба перезавантажуватися, робити нове, тому що молоді, вони знаєте…
— Дихають в спину?
Ні-ні, вони уже попереду! Це ми за ними на милицях шкутильгаємо (сміється).
Фото: rock.ua
— Але чому такий підхід, особливо, якщо зараз не треба пробиватися на телебачення, коли є соцмережі, YouTube...
Звичайно, можна це робити, і ми трошки це робимо, але є і певні складнощі з цим. Ви думаєте це так просто? Справа в психології. "Партизанити" ще відносно легко, а вести повноцінну війну — важко, ми — рокери "старої закваски" — sex, drugs, rock-n-roll. Ніякого "диван, тєлік, пивко". Зайти в інстаграм, щось написати, пропіаритися — для мене це ціла велика справа.
— Ті пісні, які ти пишеш як саундтерки для фільмів — для тебе це в першу чергу пісня чи музика для кіно?
Справа в тому, що будь-яка музика, будь-яка пісня, вона в принципі викликає в голові ще якісь візуальні образи. Звичайно, дуже приємно, коли твоя пісня лунає з екрану. Приємно, коли режисер бере твій аудіотрек і вставляє його в емоційний відеоряд фільму. Це якесь нове життя твоєї пісні. У мене є приятель — кінорежисер, художник, постановник Влад Дудко, він завжди звертається до мене і каже: "Мені потрібна отака музика". Тобто мені вже цікаво виступати таким навіть трохи продюсером.
Фото: gazeta.ua
Ми, чесно кажучи, спеціально для кіно музику не створювали, тобто робили свою музику, а вже потім режисери її брали і вставляли. Але мені б хотілося попрацювати так, щоб режисери замовляли саундтрек під фільм.
— Є історії з твоєю участю у фільмах як актора. Це друзі попросили чи просто цікаво було?
Мама народила мене людиною, яка постійно шукає щось нового. Я стараюся взагалі не відмовляти світу, який пропонує мені якісь нові експерименти. До речі, я навіть працював майже один сезон радіоведучим. Це була програма "Регата джаз" — про яхстменів і їх музичні вподобання. Я сам власної яхти не маю, але я теж яхстмен і дуже люблю вітрильний спорт.
Фото: Kiev Racing Yacht Club
— Люди з узбережжя Одеси, мабуть, не можуть не любити вітрильний спорт...
Якраз яхтсменом я став у Києві. І все завдяки Київському перегонному яхтовому клубу, який має десять прекрасних човників. Є унікальна можливість займатися вітрильним спортом доступно. Ходити під вітрилами набагато цікавіше, ніж все інше.
Відео: офіційний канал гурту на YouTube
Я всім молодим музикантам раджу шукати свого саунд-продюсера. Це людина, яка є музикантом (але не в складі гурту), і вона має бачення, смак, досвід роботи у створенні пісні. Тому що музиканти можуть не досить критично ставитися до своєї пісні.
— Чого більше у ваших піснях — любові чи політики?
У нас немає жодної пісні про політику. Пісня "Моя Батькіщина" — це пісня про біль, який у нас є в серці щодо нашої країни. Пісня "Свобода" — це такий гімн українцям і українському духу. "Добрий ранок, Україно!" — це теж емоційна пісня, що ми переможемо все на світі.
Фото: sociumin.com
