Яка буває заздрість?
"Заздрість буває різною: чорною та білою. Чорна — деструктивна, а біла — мотивуюча, яка дає поштовх людині працювати і отримати кращий результат. З 1995 року я навчалася в Лондоні, відвідувала різні соціальні установи і одного разу мене дуже вразив денний центр реабілітаційної допомоги літнім людям. На 600 відвідувачів там було 6 штатних працівників. На моє запитання, як старенькі щодня добираються до центру і як шестеро працівників справляється з такою кількістю відвідувачів, мені відповіли, що все це відбувається завдяки волонтерам. Я розплакалася від заздрощів, що в Україні немає подібного. Повернувшись до Києва, я довго жила з ідеєю створити подібний центр і в 1999 році ми почали створювати Всеукраїнську благодійну організацію "Турбота про літніх в Україні". Тобто заздрість підштовхнула мене до створення такої організації", — розповіла Галина Полякова.
Чи усім людям притаманна заздрість?
"Бувають випадки, коли людина здатна не заздрити іншим. Але часто, коли людина стверджує, що не вміє заздрити, то просто має високий психологічний захист, який не дозволяє в цьому зізнатися, адже заздрять майже всі, навіть тварини. Заздрість входить до топової сімки смертних гріхів, адже раціонального виправдання заздрощам знайти не можна. Щоправда, є незлобива заздрість, яка проявляється, коли людина намагається досягти і мати те, що має хтось інший, але не ціною знищення ані тієї людини, ані об’єкту. Без такого виду заздрощів не було б стимулу розвиватися, рости, перемагати", — зауважила Оксана Бочарова.
Чи варто боротися із власною "жабою"?
На думку Оксани Бочарової, спершу треба зрозуміти, як це впливає і на людину, і на її оточуючих:
"Важко собі зізнатися, що ти комусь заздриш. Людина ніколи собі не зізнається, що досягла певних результатів через заздрість. Адже це означатиме, що вона глибоко розчарована у своїх досягненнях, а це впливає на самооцінку, і з'являється сором за це відчуття. Варто 5 разів поспіль запитати у себе: "Нащо я це роблю?", таким чином це має призвести до певного розуміння, що заздрість звужує поле власних можливостей".
Заздрість — це хвороба?
"Заздрість — це хвороблива залежність. Це така вада, яка не дає спокійно жити, розвиватися. Це — результат виховання, коли батьки, наприклад, постійно говорять "дивися, як дівчинка гарно малює" тощо. Таким чином з дитинства закладають думку, що ти — не такий як всі, а гірший. Батьки думають, що таким чином мотивують свою дитину. Якщо це постійно повторювати, не допомагаючи досягти того рівня, на який орієнтуєшся, то зруйнуєш дитячу психіку", — зауважила Оксана Бочарова.
Фото: www.pexels.com
