Ілюстративне фото: facebook/easternforces
"Спосіб умиротворення агресора став базовою політикою для деяких керівників"
Спецпредставник президента США Кіт Келлог сказав, що Сполучені Штати готові обговорювати вимоги Кремля щодо гарантій не розширення НАТО на Схід. І зазначив, що визнає занепокоєння Росії щодо розширення Альянсу, зокрема, через потенційне включення до його складу України, Грузії та Молдови. Як ви оцінюєте такі заяви і чи насправді США готові переглянути свою політику, а отже й політику Альянсу?
Заради прибутків, заради якихось фінансових угод керівництво США готове. Не США, а лідери. І вони самі про це кажуть. У Трампа і Келлога постійно одна і та ж фраза: "треба з Росією торгувати. Можна з Росією заробити мільйони". І все більше з'являється інформації, що в руслі заробітку в питаннях права на самовизначення суверенних націй на їхню зовнішню і внутрішню політику вони готові впливати на користь Росії. Спосіб умиротворення агресора став, на жаль, не державною, але базовою політикою для деяких керівників, які мають достатньо в руках повноважень для того, щоб спробувати заробити. Коли ментально люди зі світоглядом, що все вирішують гроші, хочуть домовитися з диктатором, який ментально вважає, що всі вороги і всі винні, то це тільки втрачати особисті позиції. На початковому етапі можна віддавати країни, можна торгувати їхньою суверенністю чи їхніми векторами визначення, але маємо розуміти такий момент – Росія хотіла, хоче і буде хотіти, перед тим, як почати агресію проти самого НАТО, сформувати пояс із квазідержав. Цю тактику апробував свого часу Іран. Цю тактику чи навіть стратегію намагається доформувати в своєму форматі Росія. Але ми бачимо й інший момент. Там, де Росія стикається з НАТО або з країнами НАТО, вона свої амбіції поки що ховає. Я говорю, наприклад, про Туреччину. Навіть їхні погрози країнам Балтії залишаються погрозами. Але ми бачимо, як себе веде Росія в Україні, в Грузії, в Молдові, в Придністров'ї. На жаль, це та сама історія.
Є ще один момент. Політика країн НАТО, Європи, США може мінятися від того, які політичні лідери в конкретний час є при кермі держав. Тоді як у Росії ця лінія, ці носії ідеї "руського міра" є стабільними і постійним. Вони постійно укріплюють в себе свої позиції, свою владу. Вони оцінюють свої помилки, успіхи і можуть їх масштабувати й нарощувати. На жаль, цього не можуть зрозуміти у низці країн. Це велика проблема.
"Це блеф"
Які ваші очікування від чергового раунду перемовин у Стамбулі, які можуть відбутися на початку червня? І як ви оцінюєте слова представника США в ООН про те, що якщо не вийде домовитися з Росією, то США вийдуть з мирного процесу? Це застереження чи це погрози?
Ні те, ні друге. Це блеф. Річ у тому, що вийти з переговорів – це втратити статусність своєї держави і втратити зацікавленість до цієї держави. Для мене є показовим той момент, що навіть через нестабільні заяви США, американський ринок виробників зброї починає втрачати замовлення. Наприклад, Нідерланди відмовилися від закупівлі американських ракет Tomahawk до своїх пускових систем і вирішили купувати, здається, британські чи французькі. Це тільки початки. Крім того, якщо не помиляюсь, у Каліфорнії один із заводів-виробників зброї почав втрачати замовлення через нестабільність взаємодії США з союзниками. Там дійшло до того, що навіть збанкрутував банк, який відповідав за пенсійне забезпечення працівників заводу. І це знову тільки "перші пташки". Ми бачимо їхні внутрішні суди безперервні, скасування мита, призначення мита. Тобто ми можемо говорити, що така ситуація відбиватиметься на американській економіці, на лідерських позиціях Америки на міжнародній арені. Чи нам від цього легше? Не дуже.
"Чекати другого пришестя Байдена чи ще когось нам теж не варто"
Щодо того, чи міг би якось інакше діяти інший президент. Історія, на жаль, не терпить умовностей. Ми завжди маємо виходити з тої ситуації, хто є зараз і з ким доводиться працювати зараз. "Шахеди", на жаль, прилітають вже і зараз. Ракети теж. Російська агентура активізувалася на всіх ланках в Україні – від парламенту до найменшого села. Ми бачимо, які події на дестабілізацію відбуваються в Україні. І "чекати другого пришестя Байдена" чи ще когось нам теж не варто, склавши руки. Тому в цій ситуації, чим більше ми будемо твердими і наполегливими, стійкими і готовими чинити спротив, тим більше і мінятиметься риторика Трампа й інших світових лідерів. Звичайно, я все більше покладаю надії, хоча зараз я не дуже бачу там якоїсь активності, на "Коаліцію охочих", яка може стати мілітарним новоутворенням європейських країн разом з Україною. Вже в сучасних умовах, зі спільним військовим керівництвом, командуванням, спільними військами й військово-промисловим комплексом. Потенціал до цього є. Сподіваюся, що ці напрацювання і вплинуть на перебіг подій в Україні і на лінії фронту.
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
"Це відгукується на полі бою"
Ситуація на фронтах. Де зараз найгарячіше? Найбільше, звичайно, ми бачимо повідомлень з Покровського напрямку, але знаємо, що росіяни прагнуть взяти під контроль і частину Сумщини. Яка там ситуація?
Власне це те, про що ми говорили. Ворог діє вже і зараз, і намагається обстановку перехилити на свою користь. Враховуючи все більші дестабілізаційні рухи в Україні і спроби зірвати мобілізацію, а отже зменшити стан готовності Збройних сил, це і відгукується на полі бою. Це факт, тому що противник накопичує сили, формує в себе військовий пул, постійно прописує збільшення армії. Так, слава Богу, на даному етапі вони не можуть вирівняти пропозиції тим, що вони мають. Але противник до цього прагне. Ми бачимо все більші і більші їхні заявки про створення так званої "санітарної" чи "буферної зони" і , на жаль, противник намагається втілити це в життя.
"Ворог не відмовляється від спроб захопити Донецьку область"
Якщо казати про найбільшу кількість бойових зіткнень, то так воно і залишається – Покровський, Новопавлівський напрямок. Інтенсивність боїв на Краматорському напрямку не стихала і не стихає. Часів Яр, Торецьк. Знаємо, що противник намагався прорватися в Костянтинівку, аби спробувати перекрити магістральні шляхи Покровськ-Костянтинівка і взагалі зробити Костянтинівку плацдармом для просування в бік Краматорська-Покровська. Тобто від спроб захопити Донецьку область ворог не відмовляється .
"Скоро побачимо спроби російських військ просунутись в глибину Сумщини"
І дійсно, противник намагається розвинути наступ на Сумщині. Знаємо, що там попередньо відбувалося велике відселення людей в прикордонній зоні з Росією, частина якої, на жаль, вже стає фронтовою. Бачимо, що противник намагається наступати, особливо на північно-східному напрямку Сумщини, де для нього найбільш комфортні умови для атаки, оскільки там територія України шириною десь 10-15 км виступом заходить в територію Росії. Це так званий "Юнаківський напрямок". Наступає противник трохи північніше, але його ціллю є цей населений пункт. Він знаходиться на магістральній трасі, яка зв'язує Курськ-Юнаківка-Суми-Київ. Це достатньо серйозна ситуація, хоча вона і була передбачувана. Наразі вони просуваються в прикордонній зоні, але ми розуміємо їхні спроби мати цей напрямок як один з тактичних наступальних напрямків. Метою є все-таки зайняти цю прикордонну територію, де немає фортифікації. Це невелика таємниця, бо ніхто не будує фортифікації вздовж самих ліній кордону. Так, лінія оборони вибудовується, але вона вибудовується на певній відстані від лінії кордонів. Я думаю, що ми дуже скоро побачимо спроби російських військ просунутись в глибину Сумщини. Вони зупиняється на якійсь лінії в межах декількох кілометрів від лінії кордону. Але в будь-якому випадку це втрата наших територій. Інформаційно противник буде намагатися тактичні успіхи перетворити на "суперстратегічні". Так, це викличе певні негативні настрої в українському суспільстві. На жаль, політики, особливо оця реінкарнація регіоналів, будуть зараз розповідати, як все погано, "зрадили" чи ще щось. Так, це гірка правда, але я просто бачу, як воно зараз все більше і більше оживає. Це дуже серйозна проблема для нас зсередини.
"95% українців надалі вірить у свою перемогу"
Дослідницька агенція Info Sapiens, на замовлення Суспільного, провела онлайн-дослідження. Протягом 27-28 травня опитали 800 респондентів віком від 18 до 70 років і одне з запитань звучало так: "На вашу думку, хто зараз має перевагу у війні?" І відповіді розподілилися так: 19% вважають, що Україна, 39% вважають, що Росія, але 22% респондентів вважають, що ніхто не має наразі переваги і 21% респондентів, по суті, відмовилися відповідати на це питання, бо їм важко дати чітку відповідь. Як ви прокоментуєте такі оцінки суспільства?
Остання соціологія показує, що 95% українців надалі вірить у свою перемогу. Це те, що не дає Путіну тактичні переваги перетворити у стратегічні. Я ж кажу, суспільні настрої – це одне. Питання в тому, чи ми зуміємо відбивати атаки агресора не тільки на лінії фронту, а й всередині України. Активізація їх пішла дуже серйозно. На це мають реагувати і правоохоронні органи. Не тільки військові мають відбиватися від внутрішнього противника і зовнішнього, ще й виправдовувати свої дії. Зараз військові стають винними за те, що вони хочуть захищати свою країну. А ті, хто це критикують, можуть мати шалені результати, якщо не буде відповідної правоохоронної реакції. І через місяць ці оцінки, які ви наводите, можуть бути абсолютно іншими і набагато більш патовими.
Отже, якщо говорити про реальний стан справ на зараз. На тактичному рівні противник має перевагу за рахунок кількісної складової. Але на оперативно-стратегічному рівні противник не досягнув жодних результатів, які він намагався втілити стратегічним наступом 24-го року. А якщо брати до уваги наступ 22-го року, який планувався за 2-3 тижні, а затягнувся на 3 роки, то на стратегічному рівні Росія переваги не має. А не маючи переваг на стратегічному рівні, ти не можеш виграти в експансії, яку ти затіяв.
