Президент США Дональд Трамп і генеральний секретар НАТО Марк Рютте на зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому, Вашингтон, 14 липня 2025 року. Фото: AP/Evan Vucci
"Це все треба сприймати з обережним оптимізмом"
Напередодні, 14 липня в Овальному кабінеті Білого дому відбулася зустріч президента США Дональда Трампа і генерального секретаря НАТО Марка Рютте, на якій йшлося про збільшення оборонного виробництва та подальше постачання озброєнь Україні. Тут важливо підкреслити, що дійсно змінилася риторика Трампа стосовно Путіна. Тобто відчувалося, що терпець Трампові урвався. Але як оцінювати те, що Трамп не запровадив одразу додаткові санкції проти Росії, а дав Путіну ще 50 днів – це перемога чи зрада?
Це скоріше перемога, але, звісно, це все треба сприймати з певним обмеженим, обережним оптимізмом. По-перше, чому такий термін, чому він підходить до Росії так повільно? Справа в тому, що саме таким методом Трамп підходив до всіх своїх інших опонентів на економічній арені. Тобто, згадайте всі ці його листи, які він нещодавно розсилав 30-ти, а потім 40-ка державам, всі його попередні заяви. Він уже звик – щоб змусити когось говорити, він має пригрозити тарифами, величезним тиском і дати трохи часу людям оговтатися. Умовно кажучи, дати їм трохи часу прийти до тями. Це один із підходів Трампа. Це той інструмент, який в нього спрацював і, незважаючи на всю ексцентричність цього президента, все-таки декілька непоганих торговельних угод саме таким способом йому вдалося досягти. Тому, мені здається, що цей певний лаг у часі він використовує просто тому, що для нього це раніше спрацювало.
Президент США Дональд Трамп і генеральний секретар НАТО Марк Рютте в Овальному кабінеті. Фото: facebook/WhiteHouse
"Тактика росіян – замилити очі Трампу"
А що робитиме Путін ці 50 днів? Чи справді він може стати більш зговірливий і чи ці 50 днів стануть кінцевим терміном?
Якщо в росіян є хоч трохи клепки у голові, то вони зараз почнуть робити те, що й робили раніше. Тобто, продовжать гратися в свою улюблену історичну гру – "цар хороший, бояри погані". І, до речі, навіть вчора ми з колегами стежили за росмедіа, за їхніми пропагандистськими каналами і їхній основний меседж: "Америка – жахлива країна, яка хоче знищити Росію, а ось Дональд Трамп – один із найкращих президентів, якого просто всі обманюють". Тобто, зараз задача у росіян достатньо проста – показати Трампу, що насправді він неправильно зрозумів ситуацію, українці на них наговорюють і взагалі, дивіться, ми ось готові проводити переговори. Знову вони можуть запропонувати нам Стамбул, знову відправити туди, як правильно сказав Рютте, якогось недолугого історика (йдеться про главу делегації РФ на переговорах у Стамбулі Мединського – псевдоісторика, плагіатора – ред.). Себто, на жаль, у росіян є тактика, яку вони можуть використати якраз для того, щоб запудрити Трампу мізки, замилити йому очі, показавши певну активність зі свого боку. Бо по суті, до чого конкретно Трамп підв'язав ці тарифи? Не до закінчення агресії, не до припинення обстрілу мирних міст, не до того, що російські війська мають покинути територію України, а до того, щоб росіяни сіли за стіл переговорів. Але, вибачте, росіяни вміють демонструвати активну діяльність і вміють зображувати те, що вони називають переговорами.
.jpg)
Олександр Краєв. Фото: uacrisis.org
"Меланія Трамп усе більше залучається до російсько-українських справ"
Складається враження, що зберігати тверезий погляд щодо Росії Трампу зараз допомагає його дружина, перша леді Меланія Трамп. Напередодні президент США розповів про те, що після чергового дзвінка Путіну він прийшов додому і сказав їй: "Ти знаєш, я сьогодні говорив із Владіміром. У нас була чудова розмова". А вона відповіла чоловіку: "О, справді? Щойно ще одне місто в Україні зазнало удару".
Це взагалі дуже цікава ситуація, бо раніше Трамп згадував дружину Меланію в контексті його телефонної розмови з Путіним. Буквально місяць тому, коли у них була друга чи третя розмова з Путіним, Трамп сказав, що поцікавився у співрозмовника, чи поважає той його? Знаєте, це ніби після четвертої чарочки запитання між двома президентами. Але Путін сказав, що він поважає його дружину. І чомусь Трампу це видалось смішним, хоча насправді, коли він це розповідав пресі й навіть за реакцією самої зали, повної журналістів, це було дуже дивно і навіть на межі з фолом. Тобто, особисто в мене таке враження, що Меланія все більше і більше якось залучається до російсько-українських справ. Вона якось дійсно залучається і до підготовки розмов Трампа із Путіним. Ми бачимо, що якимось чином вона вже вдруге в контексті російсько-української війни спливає. Звісно, американські журналісти зразу почали приплітати її слов'янське походження, що вона зі Словенії, мовляв, має розуміти Україну й Росію. Ми ж то з вами розуміємо, що де ми, а де Словенія. Тут трохи розтяжний слов'янський світ. Але ситуація дійсно цікава. Поки що, на жаль, якось чіткої відповіді на це ніхто не може дати.
Меланія Трамп. Фото: whitehouse.gov
"Рютте дійсно може на Трампа впливати. І нам дуже щастить, що ті, хто впливає на Трампа, залишаються проукраїнськими"
Тут варто підкреслити дуже позитивну роль Марка Рютте під час учорашньої розмови, тому що коли Трамп подеколи починав робити якісь реверанси росіянам, то Рютте одразу ж перехоплював ініціативу і наголошував на тому, що росіяни обстрілюють мирні міста України. Чи можна сказати, що європейці (Рютте, Макрон, Стармер, Мерц, Мелоні й, напевно, Зеленський) все-таки переграли Путіна, якщо йдеться про боротьбу за серце і розум Трампа?
Абсолютно вірно. Насправді це той ефект особистих контактів, який для нас дуже важливий. Справа в тому, що якраз Рютте належить до тієї невеликої когорти європейських політиків, до якої також належить Стармер, Мелоні, які мають дуже хороші особисті контакти з Трампом. Тобто, Рютте вважав Трампа "своїм дуже добрим знайомим", а Трамп його називав "дуже хорошим близьким другом", що для Трампа не дуже звично.
А Рютте ще називав Трампа (цитата) "татусем", пам'ятаєте?
Ой, це знову ж таки дуже на межі з фолом, але так, абсолютно в точку ви згадали. Рютте належить до тих, хто дійсно може на Трампа впливати. І нам дуже щастить, що ті, хто може впливати на Трампа, залишаються проукраїнськими і дійсно дають необхідні меседжі. Але знову ж таки це підтверджує цю індивідуальність, точніше індивідуалістичність Трампівської політики. Тобто, якщо він когось особисто добре знає, той говорить йому приємні речі, й може його в чомусь переконати, то це працює.
