Ілюстративне фото: Вечірній Київ/Даша Гришина
У першому півріччі 2025 року Україна імпортувала понад 211 тисяч тонн солі
За даними статистики, у січні-червні 2024-го року Україна імпортувала 211 692 тонни солі, що майже на 46% менше, ніж за аналогічний період попереднього року. Внаслідок чого це сталося? Ми почали більше своєї солі видобувати?
Давайте я вас відразу поправлю – це у першому півріччі 2025-го року Україна скоротила вдвічі імпорт солі й завезла згадані вами понад 211 тисяч тонн. Щодо причин. Коли російські окупанти захопили Бахмут, і "Артемсіль" перестала працювати, то на той момент все змістилося на захід України. Там у нас є кілька точок, де можна видобувати сіль.
Ви маєте на увазі Дрогобич?
І Дрогобич, і є в нас потужності на Закарпатті. І буквально зараз Долинська громада заявила, що днями відновить роботу і їхній завод. Так, я розумію, що порівнювати потужності підприємств на заході нашої країни із "Артемсіллю" – неспівмірно. Бо запаси потужностей підприємства "Артемсіль" оцінювалися, здається, в 7 млн тонн. І наскільки я пам'ятаю, в 2021 році десь 1,9 млн тонн вони зробили, і з них 700 тисяч відвантажили на експорт.
Це одне з найбільших підприємств планети загалом.
Так, там досить потужні запаси. Але ж розумієте, ми не могли видобувати більше, ніж ми могли спожити і продати. Я вам чесно скажу, що коли відбулися ці страшні події, в мене закрадалася думка: невже ми не розуміли, що все-таки це війна і, можливо, треба було би подумати, умовно кажучи, трошки наперед зробити якийсь запас, більший видобуток і просто перемістити його в якусь більш спокійну зону.
Зараз це підприємство не працює?
Ні, "Артемсіль" не працює. Є, звичайно, і дослідження вже на цю тему, і всі ми віримо й сподіваємося, що рано чи пізно ці жахи всі закінчаться, воно відновиться і ми знову матимемо той ресурс, який мали. Але поки що це тільки розмови на тему.
Міфи про сіль, зокрема, йдовану
А які відмінності, скажімо, в хімічному складі чи в смакових якостях солі з Донеччини і в тих солях, які видобуваються чи можуть видобуватися на Закарпатті, в Дрогобичі чи в Долині?
Тут хто до чого звик, мені здається. Хоча серед українців побутував цей міф, що коли господині починають робити заготовки на зиму, то обов'язково має бути кам'яна сіль. І не просто кам'яна, а саме "Артемсіль". Чому так – не знаю. Можливо тому, що це найбільший виробник. З іншого боку, оці солеварні в Західній Україні дещо в інший спосіб видобувають сіль. Там вона з ропи добувається. І другий момент полягає в тому, що там давні старі підприємства, їх треба було модернізувати, вкладати у них чималі гроші. А для чого вкладати кудись у щось гроші, якщо ось, будь ласка, шахти працюють, видобуток йшов і начебто все було добре. Тут можна довго розмірковувати на цю тему.
Я спеціально подивилася на полиці в магазинах і там є "гімалайська" сіль, "мальдонська". І яка від якої чим відрізняється? Наприклад, "мальдонська", яку роблять у Великій Британії, вважається однією з найкращих. Це преміум-сегмент, її подається вже до готової страви і начебто, як запевняють великі шеф-кухарів, вона додає якихось іншого відчуття смаку страви.
Так, власне, рекомендують і "гімалайську" рожеву сіль використовувати.
Але вони відрізняються смаком. Здається, в "гімалайській" є більше калію. І цим просто вони відрізняється. Другий момент. Я як споживач, наприклад, надаю перевагу морській солі. Більше того, щоб вона була крупного помелу. Є люди, які полюбляють йодовану сіль, тому що є ще один міф про те, що якщо сіль йодована, то це корисно. І обов'язково табу використовувати таку сіль під час консервування огірків на зиму. Чому так? Отак склалося. Сарафанне радіо працює в українців якось по своїй методі.
.jpg)
Лариса Гук. Скриншот із відео
"Було просто дешевше"
У 2022-2023 роках основними постачальниками солі в Україну стали Єгипет, Туреччина і Румунія. Чому саме цим країнам ми надавали тоді перевагу – дешевше чи в них якісніша сіль?
Ні, я думаю, що було просто дешевше і простіше довозити. Можливо, якийсь доступ був. Я дивилася також статистику і можу сказати, що досить чимало солі ми із Румунії завозимо. Тут усе залежить від обставин. Якщо брати на загал, то це одна ситуація. Якщо брати конкретний бізнес, коли одне підприємство домовилося з іншим, то це інша ситуація. Хтось домовився з турками і працюють, а хтось домовився з Румунією і теж працює. А якщо подивитися на полички, то в нас стоїть Португалія, стоїть Італія, стоїть Польща, будь ласка. Більше того, якщо брати український рітейл, то вони взагалі, можливо, вже оформили навіть якесь право власності. Вони поставили лінії і просто фасують. І написано – "власний імпорт".
"Це гроші території, де розташоване виробництво"
Чи є загалом зараз сенс вкладати кошти у розвиток цих родовищ, якщо ми все-таки сподіваємося, що звільнимо наші території і "Артемсіль" знову запрацює?
Я думаю, що будь-яке місто, будь-яка селищна громада зацікавлена в тому, щоб працювали підприємства на її території. І якщо є така можливість, тим більше, що зараз ситуація вимагає цього, то і Закарпаття, і Франківщина, і Львівщина, і інші точки, де є можливість видобувати, будуть це робити. Бо це ж гроші тієї території, де розташоване виробництво. Питання ще в тому, що в нас сіль – це все-таки державна галузь, вона під контролем держави. І тут треба дивитися, бо дуже складна процедура отримати дозвіл на ці роботи. Там цілий механізм. А зважаючи на те, що це все-таки природні надра, то там і скандали, і конфлікти бізнесу, щоб отримати цю ліцензію. Хоча, коли була тільки "Артемсіль", то там теж, у принципі, щось трошки працювало. Здається, Дрогобич працював потрошки.
"Напрямків використання солі багато"
І навіть туристична галузь користувалася цим. Пам'ятаю, улюбленим сувеніром була сіль із Дрогобича.
А соляні шахти згадайте, соляні кімнати. В принципі, багато є напрямків використання солі, крім харчового. Давайте не забувати, що в нас дуже багато солі використовується в хімічній промисловості, в нафтовій як інгредієнти для інших продуктів.
