Внаслідок війни чисельність безпритульних тварин зросла в Україні приблизно удвічі — експертка

Внаслідок війни чисельність безпритульних тварин зросла в Україні приблизно удвічі — експертка

Внаслідок розв'язаної Росією війни чисельність безпритульних тварин зросла в Україні приблизно удвічі, констатує керівниця відділу стратегічних ініціатив UAnimals Ольга Чевганюк. Українські притулки переповнені зараз удвічі. Проблему загострює те, що держава фінансує меншість притулків і робить це мінімально, стверджує експертка. Велика частина з них не працює офіційно. Загалом є два основних методи зменшення чисельності безпритульних тварин: стерилізація і адопція, зауважує Чевганюк в ефірі Українського Радіо. І додає: там за кордоном, де були виділені великі бюджети на програми стерилізації і прилаштування, безпритульних тварин немає.

 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото із сайту Pixabay

Чисельність безпритульних тварин зросла в Україні приблизно удвічі

Через війну багато безпритульних тварин втратили в Україні своїх господарів, втратили домівки і опинилися на вулиці. І до повномасштабної війни ви опікувалися безпритульними тваринами. Яка ситуація з ними зараз? Чи збільшилася їхня чисельність?

Їхня чисельність точно збільшилася. Це ми можемо сказати і з власного досвіду, і за результатами оцінки партнерських організацій, які теж опікуються безпритульними тваринами. Приблизно можна сказати, що їхня чисельність зросла десь вдвічі. Принаймні, українські притулки переповнені вдвічі. Багато притулків намагаються розширити свою вмісткість для того, щоб приймати більше тварин. Офіційних підрахунків у нас все ще немає, тому точно ми не можемо порівняти їхню чисельність до початку війни з нинішньою ситуацією. У нас немає обов'язкової реєстрації тварин, не зафіксована відповідальність за тварин, відповідно, ми можемо тільки спостерігати.

Про які види тварин йдеться?

Насамперед це свійські тварини. Найпоширеніші – коти і собаки. За ними йдуть кози, корови та інші тварини, яких люди не хочуть лишати. Тому ми займаємося їхньою евакуацією. На жаль, частина з них стають безпритульними і страждають або від голоду, або від російських обстрілів , або внаслідок відсутності піклування. Також подекуди вони розходяться в пошуках їжі й створюють нові екосистемні виклики. Йдеться також і про диких тварин, які перебувають у неволі. Наш щастя, таких закладів вже не залишилося. Але коти, собаки та свійські тварини – це нескінченна історія.

Тварини в зоні бойових дій

Коти і собаки – це справді поширені тварини. І ми розуміємо, що в прилеглих до бойових дій містах, на жаль, можуть з'явитися зграї собак, які дичавіють і вештаються вулицями. Яка ситуація з безпритульними тваринами на територіях, прилеглих до лінії фронту?

Їх дуже багато. Потрібно усвідомлювати, що вони стресують так само, як і люди. Ці тварини в складному психологічному стані. Коли їх забирають, вони потребують особливого догляду і особливої адаптації. Дуже часто можна спостерігати у них розлади, починаючи від того, коли вони тремтять і притискаються до землі й завершуючи розладами харчування. Тому тварин там багато, вони перелякані. Також ми отримуємо дуже багато запитів від військових, які на нулі. Вони збирають тварин і за можливості їх вивозять на якійсь території, куди ми вже можемо потрапити. І звідти вже наша команда їх забирає і прилаштовує в притулки або в руки, якщо є така можливість.

Притулки виживають за рахунок донорів

Тобто з рук військових тварини потрапляють до громадських організацій. Розкажіть, будь ласка, про інфраструктуру, чи відомо, скільки людей залучено до евакуації безпритульних тварин? Якою нині є мережа притулків? Чи вистачає місць усім тваринам, чи розвивається ця мережа? Хто фінансує притулки?

Притулки здебільшого фінансуються суто їхніми власниками і волонтерами. Вони виживають за рахунок донорської підтримки. Я навмисно використовую слово виживають, а не живуть. Тому що вони весь час перебувають на межі того, що можуть закритися, не зможуть прогодувати тварин або зробити їм необхідні медичні процедури. На жаль, держава фінансує у нас дуже маленьку частину притулків. Гроші на їхнє утримання виділяються із бюджету. Але якщо взяти найбільший притулок у Київській області, то він фінансується можливо на один день його утримання на рік. Тобто, державні бюджети покривають дуже маленький відсоток. В області розташовано п'ять притулків, і загалом притулків у нас дуже багато. Велика частина з них не працює офіційно, державного фінансування для принаймні мінімально прийнятного життя цих тварин немає. Все решта – це постійні дописи в соцмережах, пошук допомоги, пошук вакцинації. Але в основному це індивідуальні донори. Загалом у нас притулків дуже багато.

Часто ці притулки сформовані хаотично. Наприклад, люди починають у себе вдома збирати тварин, тому що не можуть їх кинути на вулиці. Їхня кількість зростає, люди починають орендувати якісь приміщення, і так утворюється притулок. Потім вони вже намагаються до цього підійти більш професійно. Ми співпрацюємо з 50-ма притулками на постійній основі. Це притулки, розташовані на заході, центрі й півдні України. Ми допомагаємо цим притулкам, щоб тварини були забезпечені харчуванням, мали клітки для утримання, карантинні бокси. А притулки у свою чергу приймають тварин і докладають зусиль, щоб знайти цим тваринам опікунів.

Ольга Чевганюк. Фото із власного архіву

Є два основних методи зменшення чисельності безпритульних тварин: стерилізація і адопція

Чому тварини в Україні стають безпритульними?

Насамперед безпритульні тварини з'являються через відсутність програм стерилізації. Це стосується і державного рівня, і місцевої влади, і власників тварин. Велика частина тварин, які з'являються на вулиці, з'являється саме через нестерилізованих домашніх тварин, які гуляють і внаслідок чого з'являються нові покоління тварин. Друга причина – це відсутність програм адопції (прилаштування домашніх тварин, залишених попередніми власниками, в нових сім'ях – ред). Велика частина українців все ще хоче мати породистих тварин. Вони купують їх у розплідниках, пояснюючи це бажанням мати, наприклад, кота чи собаку з більш передбачуваним характером, розміром і зовнішністю. Також все залежить від достатку і статусу самої людини. Тому з вулиці й притулків тварин не забирають. І це також впливає на їхню кількість. Є два основних методи зменшення чисельності безпритульних тварин: стерилізація і адопція.

Евакуюючись, люди намагаються забрати з собою своїх домашніх тварин. Чи багато випадків, коли люди їх усе-таки залишали?

Така проблема є. Господарі лишають своїх тварин, і це правда. Але є й такі, котрі забирають своїх тварин попри все. Кожен шостий запит до нашої організації надходить від людей, котрі не евакуюються саме через тварин. І тільки коли ми надаємо їм можливість вивести тварин, вони виїжджають і самі. Точну статистику я вам надати не можу, офіційних даних немає. Чому важлива стерилізація тварин? На жаль, і нині побутує думка, що це, мовляв, їх обмежує і вони не реалізовують якісь свої інстинкти. Хоча це не є правдою.

Що потрібно, щоб місцева влада робила безкоштовну стерилізацію тваринам?

Вирішення цього питання насамперед потребує постійного донесення до місцевої влади. Ми також цим займаємося, цим займаються і місцеві волонтери. На жаль, немає якогось чарівного рецепту, як зробити, щоб вони на це звернули увагу. За кордоном в містах і країнах, де немає безпритульних тварин, просто були виділені великі бюджети на програми стерилізації і прилаштування. Таким чином ця проблема була остаточно вирішена.

92% опитаних вважають домашніх тварин членами своїх родин

Нещодавно ваша організація випустила соціологічне дослідження про ставлення українців до домашніх тварин. Розкажіть, будь ласка, бодай побіжно про його результати.

Дослідження дуже широке, воно охоплює багато тварин: безпритульні тварини, домашні, дикі, свійські, в неволі, на волі тощо. Результати дослідження можна подивитися на нашому сайті, але якщо пройтися по основним тезам, побачимо, що вони і цікаві, і дуже суперечливі. Наприклад, 92% опитаних вважають домашніх тварин членами своїх родин. Але половина з них все ж хочуть, щоб тварина була з певним зовнішнім виглядом, 25% хочуть певну породу вік і розмір. Тобто, люди все ще часто обирають породистих тварин, хоча безпритульні тварини мають менше проблем зі здоров'ям, ніж породисті.

38% людей обмірковують можливість забрати тварину із притулку. Практично всі опитані заявили, що несуть повну відповідальність за домашніх тварин і мають забезпечити їм належні умови. Але при цьому 79% людей вважають, що нормальним є використання свійських тварин, як робочої сили або як ресурсу для харчування. 95% опитаних вважають, що дикі тварини мають жити в природному середовищі, водночас 40% людей вважає, що диких тварин, які становлять загрозу для людей, можна вбивати. Щодо використання тварин у сфері розваг, цирках і дельфінаріях, більшість кореспондентів висловилися проти цього. Велика частина людей вважає жорстоким поводженням утримання дельфінів у маленьких басейнах. Проте до контактних зоопарків і досі існує ставлення, як до освітньої установи. Люди переживають теплі відчуття через те, що можуть показати тварини дітям. Хоча згідно з нашим дослідженням, яке ми раніше публікували, тварини дуже сильно страждають у контактних зоопарках.

Багато червонокнижних тварин ще більше опинилися на межі зникнення

Ще одна важлива проблема – це дикі тварини на волі. У нас було дуже багато червонокнижних тварин, які зараз ще більше опинилися на межі зникнення. Очікується, що кілька десятків червонокнижних тварин зникнуть саме через військове вторгнення. Велика кількість тварин, які жили на сході, більше не можуть там існувати. На жаль, війна не оминула і таких тварин. Це і тотальне спалення лісів, і знищення екосистем, деякі з них навряд чи колись відновляться.