Андрій Парубій. Фото: facebook
Євген Нищук: "Впевненість і спокій у гарячих моментах"
Ви пліч-о-пліч з Андрієм Парубієм були на Майданах. Знаєте ціну братству майданівському, знаєте, що таке плече в час тривоги, в час небезпеки. Які риси Андрія Парубія, як побратима, ви найбільше цінували, пам'ятаєте і хочете згадати зараз?
Євген Нищук: Це була дуже тверда людина. Він навіть в якихось спірних моментах, коли була дискусія, як діяти в тій чи іншій ситуації, відповідно до обставин, які були на Майдані, дуже був зосереджений, вмів зупинити якісь гарячі речі і дуже тверезо, чітко зорганізувати, запропонувати якісь дії. Це дуже важливо, що він не хаотичний був, не істерикував в якихось складних моментах, просто намагався знайти правильну дію, яка би уберегла від провокації, якихось непередбачуваних дій, де постраждали б люди. І це дуже важлива якість в гарячих пікових моментах. І це тоді дає певний не те що спокій, а якусь впевненість в тому, що ми ухвалимо правильні рішення і правильно будемо діяти.
Я побачила допис Данила Лубківського (український громадський діяч, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посланник України – ред.), який запостив фотографію кінця 1980 років, коли Андрій Парубій розпочинав свою активну студентську патріотичну діяльність у відродженні патріотичних рухів молодіжних у Львові. Там триває вишкіл в лісі. І між двома каменями, між проваллям, Андрій Парубій, опираючись на два камені ногами і руками, робить такий із себе місток, по якому молоді студенти, які беруть участь у вишколі, просуваються по ньому, як по містку. І таким чином набувають певних навичок бойових дій. І Данило Лубківський написав, що це насправді і є, вочевидь, його місія: прокладати містки там, де їх зовсім не було: спокійно, безстрашно і саможертовно. Чи були ви свідками таких речей і в час Майданів, коли Андрій Парубій тихо, спокійно робив свою справу, прокладаючи містки між провалами ідеологічними чи непримиренними політично?
Так. Незворушна впевненість і спокій у гарячих моментах, коли треба було тверезо оцінити ситуацію і правильно діяти. Він насправді є тією людиною, яка дуже добре вивчала історію. І він міг приводити якісь приклади історичних фактів тих чи інших наших попередників історичних: чи то воїнства, чи то діячів політичних. І таки він любив ці місточки робити навіть ще, посилаючись на історичні якісь речі. І, власне, як урок певний, якщо, приводячи приклад той чи інший вже в історичному аспекті, були якісь не ті речі. І це ще більше переконувало. Тому це дуже важливо і це гарний приклад, що він міг дуже багато зробити для виховання нашого майбутнього покоління, нашої молоді. Він сповідував рух "Пласту", пройшов багато досвіду, має бойовий, політичний, громадський. Тому це дуже важливі постаті. Не випадково ворог пробує саме так бити, щоби завдати таку непоправну шкоду нашому патріотичному духу.
Чи відрізнявся він для вас у спілкуванні, коли був у костюмі діловому у Верховній Раді або тоді, коли був у балаклаві і шоломі на Майдані, яким він був? Чи мінявся тон його розмови?
Я би не сказав. Насправді це витриманий зовнішній момент, коли він в статусі голови Верховної Ради на офіційних державних заходах чи дипломатичного характеру, то цей антураж є обов'язковим. Але його манера спілкування була практично однаковою як в стінах Верховної Ради, так і на підмостках революційних. Зосередженість, впевненість, чіткість розуміння ситуації. Очевидно, що це давало певний фундамент того, щоби робити справу. Вона була і у Верховній Раді, коли ухвалювався закон про мову. Я навіть, підбігаючи до нього, казав: "Пане Андрію, пане голово Верховної Ради! Чому ми не ставимо на голосування!?" Він каже: "Євгене, ну ми ж хочемо, щоб був результат?! А депутати зараз всі порозходилися. Я бачу по залу, що їх недостатньо. Давай ми зараз їх всіх зберемо, а тоді я буду ставити, бо там не можна більше двох разів ставити на голосування". От вам невеличкий епізод, коли він зберігав цей впевнений спокій задля результату.
Євген Нищук. Фото: facebook
Олексій Гончаренко: "Це терористична атака росіян проти України"
Розкажіть про свої враження від роботи з Андрієм Парубієм і як головою Верховної Ради, і як однопартійцем у цій чинній каденції Верховної Ради України.
Олексій Гончаренко: Ви знаєте, мені дуже складно говорити, я в шоковому стані перебуваю. Андрій був визначним політиком, зробив дуже багато для встановлення Незалежності України. Він вперше був затриманий за протестну акцію за Незалежність України ще в 1989 році. Все своє життя присвятив боротьбі за Незалежність України. Але при цьому це була просто ще й неймовірна чудова людина. Інтелігентна, розумна, добра… Дуже боляче розуміти, що його більше немає. І особливо ця каденція… Я ніколи не забуду лютий-березень 2022 року, коли ми разом пішли в один батальйон Тероборони і разом всі ці дні були. Очевидно, що це терористична атака росіян проти України.
Чому він ходив без охорони, розуміючи, що Росія буде за ним полювати?
Вони намагалися його вбити й тоді. Наприкінці 2014 року на нього було скоєно замах неподалік Верховної Ради, біля готелю "Київ": кидали бойову гранату і він дивом тоді залишився живий. На той момент він був першим заступником голови Верховної Ради. Вони полювали за ним весь цей час. Просто зараз їм це вдалося. Є відео вбивства Андрія Парубія. Він іде пішки, без охорони, просто абсолютно звичайно одягнутий. Це Сихів у Львові. Це не якесь елітне містечко десь. А він був головою Верховної Ради України, це друга особа в державі. І не один день. Він був секретарем РНБО, першим заступником голови Верховної Ради, головою парламенту, зараз народний депутат. Чимало хто в Україні негативно оцінює депутатів. Але депутати різні, люди різні, а Росія намагається вбити, до кого може дотягнутись. Дійсно, якщо була б охорона, Андрій Парубій був би сьогодні живий.
Однопартієць Микола Княжицький наголошував, що він дуже активно, хоча і не публічно, працював в парламентському комітеті з питань оборони. Чи були якісь такі речі, за які теж Росія могла його переслідувати і бажати знищити?
Андрій Парубій був дійсно одним із найактивніших членів Комітету з нацбезпеки і оборони. Він дуже багато був на фронті, глибоко займався питаннями і підтримки війська, допомоги. Тому і це може бути. Ми бачимо, яке зараз в росіян щастя, як вони все це коментують. Все очевидно. На жаль, це не перше. Але у Львові! Чинний народний депутат! Ексголова Верховної Ради! Це питання і до української правоохоронної системи. Ми всі пишаємось Службою безпеки, "Павутиною", іншими операціями. Але не можна такі речі допускати. Просто посеред білого дня вбивають. Це, на жаль, вдала операція Росії. А значить, поразка для України.
Чи вбачаєте ви в цьому якусь системність і продовження вервечки таких страшних подій зараз, коли Росія відчуває, що не може виграти цю війну?
Я думаю, що, на жаль, треба розуміти, що в Росії точно не тільки він на прицілі й точно небезпека є для багатьох людей. В березні в Одесі був вбитий Дем'ян Ганул (український громадський діяч, волонтер, блогер, зоо- та екозахисник, засновник і керівник ГО "Вуличний фронт", учасник Революції гідності та протистояння в Одесі 2 травня 2014 року проти проросійських сил – ред.). Дуже схоже з убивством Парубія – посеред білого дня кілер просто його розстрілював. Тут тільки я хочу сподіватися, що Служба безпеки України… Я знаю, що вони багато чого попередили. І за це їм велика подяка. Я це знаю, бо вони двічі рятували моє життя від замахів з боку російських агентів, тому я можу тільки подякувати їм. Але такі речі не можна допускати. Я дуже сподіваюсь, що вони зроблять висновки. І більше не допустять такого.
.jpg)
Олексій Гончаренко. Фото: facebook
Михайло Притула: "Постать Парубія в революційних процесах в Україні важко переоцінити"
Чому саме Андрій Парубій? Він не є дуже публічним політиком, навіть якщо ефективно працює в Комітеті з питань оборони. Чому саме його було обрано? Це така довга дорога до помсти за той закон про функціонування української мови? І за все його історичне минуле?
Михайло Притула: Тут, найімовірніше, за все історичне минуле, тому що постать Парубія в революційних процесах в Україні важко переоцінити. Він досить активний був. Людина, яка вела за собою маси. І у цьому випадку Росія, певно, що обрала саме таку фігуру. Це був колишній голова Верховної Ради, революціонер. Це була знакова помста. І щоб посіяти розбрат в українському суспільстві. Проста логіка російської розвідки.
Чому другий рік поспіль стрілки уваги і медіа, і світу, і з політичної сфери переводяться на Львів, адже це вже друге вбивство поспіль. Чому саме до цього звертається чи спрямовується увага всього світу, всієї спільноти?
Логіка росіян показати, що і у Львові вам не буде спокою. Абсолютно логіка терористів: показати, що ми можемо планувати, де завгодно, і діяти, де завгодно. Львів для них – це що? Це просто кошмар, катастрофа для росіян. І таким чином вони показують, що можуть там діяти і у Львові. Це логіка достатньо банальна, примітивна. Тим не менш, вона у них в якомусь сенсі працює, вони знаходять виконавців і діють таким чином.
Чим схожа технологія політичних вбивств? Адже у жертву просто стріляли несподівано.
Звісно, нападники маскуються від камер спостереження, це новітня технологія. Чим це відрізняється від вбивства того ж Симона Петлюри в Парижі 100 років тому? Абсолютно нічим. Так само на вулиці стрілець підходить і розстрілює патріота України.
Скільки сил нам треба, щоб кожного агента, здатного на таке вбивство, викрити?
Завжди є в будь-якому суспільстві – це не лише питання України – люди, які чимось невдоволені. Це влада всього людського роду. І тому розвідки використовують таких людей завжди і завжди такі люди знаходяться. Не лише в Україні. Такі люди є, як бачимо, і в Сполучених Штатах Америки, коли знаходяться зрадники, які мають і високі статки, і певний суспільний високий статус, але все одно їх тягне на якісь подвиги. Тому єдиний спосіб – бути пильними. Людина, яка готувала вбивство, десь переховувалась, мала зброю, може це не львів'янин, а може львів'ян… Хто знає, хто він?!
Михайло Притула. Фото з відкритих джерел
КОНТЕКСТ
30 серпня 2025 року у Львові вбили ексспікера Верховної Ради, чинного народного депутата від "Європейської Солідарності" Андрія Парубія. Про це повідомив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. Він зазначив: "Україна втратила Андрія Парубія. Усі необхідні сили вже працюють на місці події. Зараз головне – дати правоохоронцям час, щоб з’ясувати всі обставини та знайти стрільця". У Нацполіції поінформували, що близько опівдня 30 серпня надійшло повідомлення про стрілянину у Франківському районі Львова. Внаслідок отриманих травм потерпілий загинув на місці.
Особа вбивці Андрія Парубія за даними на вечір 30 серпня не встановлена, на вулиці Єфремова у Львові 30 серпня вбивця здійснив близько 8 пострілів у жертву з вогнепальної короткоствольної зброї. Про це йшлося на брифінгу представників поліції, прокуратури та СБУ, який відбувся у другій половині дня 30 серпня.
Начальник поліції Львівщини Олександр Шляховський констатував, що "злочин дуже ретельно планувався". Вивчається багато версій убивства Андрій Парубія, в тому числі російський слід.
На запитання журналістів, чи підтверджує поліція, що вбивця виглядав як кур'єр Glovo, Шляховський відповів: "Ми встановлюємо на даний час особу, яка мала ззовні схожий одяг, яка була в шоломі, яка попередньо може бути причетна до вчинення злочину".
Керівник Львівської обласної прокуратури Микола Мерет відповів на запитання, чи може бути вбивство Парубія пов'язано з убивством мовознавиці Ірини Фаріон, яке понад рік тому було також вчинене у Львові: "У нас на сьогодні відсутні будь-які відомості, які б пов'язували ці два злочини".
Андрій Парубій – український політик та державний діяч. Народився 31 січня 1971 року у Шептицькому (на той момент Червоноград), що на Львівщині.
1994 року Парубій закінчив історичний факультет Львівського університету, у 2001-му – аспірантуру Львівської політехніки. Ще наприкінці 1980-х Парубій став одним із керівників організації "Спадщина", брав участь у пікетах. 1990 року Парубія вибрали депутатом Львівської обласної ради.
1991 року Парубій разом з Олегом Тягнибоком заснував Соціал-національну партію України (СНПУ), згодом перейменовану у ВО "Свобода". З 1994 до 1998 роки був депутатом Львівської міської ради.
У 2004 році Андрій Парубій був учасником Помаранчевої революції, у 2013-2014 роках – Революції гідності. Після втечі Віктора Януковича з України наприкінці лютого 2014-го указом виконувача обовʼязків Президента України Олександра Турчинова Парубій став секретарем Ради національної безпеки і оборони. 7 серпня того ж року подав у відставку.
Невдовзі Андрій Парубій вийшов із ВО "Батьківщина" та перейшов до новоствореного "Народного фронту", серед засновників якого було багато ексчленів "Батьківщини". У грудні 2014-го Парубій обійняв посаду заступника голови Верховної ради, яким на той момент був Володимир Гройсман. Із 14 квітня 2016 року до 28 серпня 2019 року Парубій був головою українського парламенту.
Андрій Парубій був депутатом Верховної Ради чотирьох скликань – із 2007 по 2012 роки від пропрезидентського блоку "Наша Україна – Народна Самооборона", із 2012 по 2014-й – від ВО "Батьківщина" Юлії Тимошенко, у 2014-2014 роках – від партії "Народний фронт", очолюваної Арсенієм Яценюком та із 2019 до своєї смерті – від "Європейської Солідарності" п'ятого Президента України Петра Порошенка.
