Запуск ракети "Томагавк". Фото: AP
"Питання "Томагавків" більше психологічне"
Впродовж останніх тижнів активно обговорювалася тема надання Україні ракет "Томагавк". Навіть президент США Дональд Трамп неодноразово порушував цю тему, натякаючи, що питання ось-ось вирішиться. Але зрештою рішення немає. На ваш погляд, тема "Томагавків" використовувалася Сполученими Штатами суто як страшилка для Росії, щоб схилити її до поступливості, чи все-таки у майбутньому ми потенційно можемо отримати ці ракети?
Якщо ми, наприклад, увійдемо в Північноатлантичний альянс і почнемо впроваджувати деякі зміни щодо стандартів НАТО, то, безумовно, в подальшому ми зможемо їх використовувати для якихось військових операцій, якщо буде потреба. Або зможемо закуповувати і мати на балансі. Але давайте зауважимо, що тут є низка технічних складових, які наразі ускладнюють нам використання цих засобів ураження. І давайте поставимо питання – яка кінцева ціль цих ракет, що ми хочемо робити з цими ракетами? Тому що більшість озброєння, яке використовується ворогом, – це озброєння, яке створюється умовно з "побутових" елементів. Наприклад, FPV дрони, які використовує РФ, – це здебільшого Китай. Якщо ми кажемо про "Шахеди", то виробництво зараз розгортається і в Північній Кореї, і в Ірані, які можуть Росії допомагати. А ті ж самі КАБи, які летять зараз по території України, – це модулі МПК, зроблені на 3D станку, і це, умовно кажучи, китайський реактивний двигун. Тому питання в тому, куди ми будемо використовувати "Томагавки".
Я постійно наголошував на тому, що в нас є глобальна проблема в 300-кілометровій зоні – це 9 російських аеродромів тактичної авіації, які використовуються для запуску озброєння на кшталт КАБів або ракет малої дальності. І близько 11 пускових майданчиків "Шахедів". Тобто, умовно кажучи, у нас в 300-кілометровій зоні набагато більше загроз, ніж у російському тилу. І те, що в їхньому в тилу, ми можемо частково погасити за рахунок ударів наших "діп-страйків" по логістиці, по підприємствах. Насправді, для того, щоб знищити "Тактичне ракетне озброєння" в Підмосковному Корольові, потрібно мінімум 10 ракет "Томагавк" одночасно запущених. Постає питання, хто може одночасно запустити 10 ракет? Звісно, що не пускові установки, які перебувають на озброєнні в Сполучених Штатах. Тому, в принципі, тут ми кажемо про те, що насправді є проблема щодо їх використання. Але є проблема і нагальна – прифронтова прикордонна зона. Більше того, подивіться, що ворог робить, що ми побачили за цей тиждень? Чернігів – "Ланцет" по місту, Харків – FPV дрон. Тобто ідея, яка була під час визволення Харківської області, передбачала відтягувати російську ствольну артилерію для того, щоб унеможливити удари по місту. А зараз по місту можуть бити російські "Молнії", FPV дрони вже та інші засоби ураження. Ті самі "Ланцети" теж долітають. Тобто є проблема в прифронтовій зоні. Як її вирішити? Треба збільшити кількість "мідл-страйк" ударів (удари середньої дальності – ред.), які б вибивали логістику і спроможності ворога, наприклад, просуватися на лінії бойового зіткнення або завдавати шкоду цивільному населенню. Тому питання "Томагавків" було більше психологічне. Умовно, "Томагавк" міг би прилетіти в Алдай і налякати там в бункері Путіна.
"Путін грає свою гру"
Але ця риторика американців про "Томагавки" подіяла все-таки на Путіна, він заворушився чи тут важко сказати?
Я думаю, що Путін грає свою гру. Хочу пригадати, що Сполучені Штати завжди рятували Росію. Давайте пригадаємо всі допомоги під час голоду в Росії, під час Другої світової. Після розпаду Радянського Союзу були "ніжки Буша". Пам'ятаємо, хто до нас приїжджав свого часу в Раду і виступав з ідеєю того, щоб ми не виходили з Радянського Союзу. І роззброював нас (йдеться про президента США Джоржа Буша-старшого – ред.) Тому тут я постійно кажу, ми починали війну з "двох-трьох тижнів" Арестовича, а зараз ми знаходимося на "двох-трьох тижнях" Трампа. Давайте пригадаємо, два-три тижні, я подумав щодо "Томагавків", щодо іншої зброї. А зараз вже нібито зустріч Трампа з Путіним. (Зустріч держсекретаря США Марко Рубіо та міністра закордонних справ РФ Лаврова, запланована на цей тиждень, відклали з невідомих причин. І це ставить під питання зустріч президента США Дональда Трампа і очільника РФ Путіна, яка мала начебто відбутися у Будапешті, інформує CNN – ред.)
"У середньому від 5 тисяч БАБів щомісяця пролітає по українській землі"
Яка саме зброя може нам зарадити, щоби не відбувалося цих злетів російських літаків із КАБами? Можливо, ми вже маємо чим збивати ці КАБи?
Тут треба зауважити про насичення кількістю КАБів. В середньому від 5 тисяч БАБів щомісяця пролітає по українській землі. Є випадки, коли по одній ділянці в короткий проміжок часу прилітало 280 КАбів. Тобто ми розуміємо, що при такій кількості засобів ураження класичні системи ППО малоефективні. Вони, в принципі, малоефективні, тому що КАБ є малопомітною ціллю для класичних систем радіолокації. Є інші системи детекції, які дозволяють протидіяти КАБам. Але скорочуючи кількість російських літаків, ми зменшимо можливості РФ взагалі запускати КАБи. І повертаючись до запитання, що нам краще – "Томагавк", ATACMS чи "Storm Shadow", які ми вже експлуатуємо і вміємо експлуатувати, то, мабуть, є розуміння, що все-таки краще "Storm Shadow" і ATACMS.
І немає проблеми із пусковими установками, так?
У принципі, так, немає проблем. Зрозуміло, що потрібні ще розвідувальні дані. Але це все одно інструмент, який вже випробуваний і показав свої характеристики в реальних бойових умовах. Тому я кажуть про те, що є реальні потреби тут, не треба будувати собі якихось далеких планів. Бо якщо ми кажемо про завершення війни, то давайте відверто – світ поки не хоче втрачати РФ з політичних мап світу. Це є великою проблемою для нас, нам складно боротися з ворогом, якого не хоче втрачати весь світ.
Але тут я передбачаю дуже активну взаємодію з Європою. В Європі, насправді, є ті ж самі ракети Taurus. У Європи є літаки Saab, Gripen четвертого покоління, які можуть нести ці Taurus. У Європи є інші можливості забезпечувати Україну фінансово за рахунок заморожених російських коштів і так далі. А нам потрібно вдосконалювати свої спроможності щодо створення власної зброї, яка може працювати по території РФ – вибивати логістику, вибивати системи ППО, ускладнювати рух ворожої техніки.
.jpg)
Анатолій Храпчинський. Фото: facebook/anatolii.khrapchynskyi
"Найдорожче, що в Україні є – досвід"
Західні медіа пишуть, що під час розмови Трампа з Володимиром Зеленським у Вашингтоні йшлося й про те, що українські дрони можуть бути корисними для американців. Які саме дрони, на ваш погляд, американцям можуть бути цікавими?
Мені довелось попрацювати на деяких європейських військових базах, співпрацювати з американцями і можу сказати, що вони насправді зацікавлені в тому, що ми змогли зробити дешеві дрони. Зрозуміло, що це набагато дешевше, ніж те, що виробляють Сполучені Штати. Бо в американському дроні, умовно, кожна деталь є запатентованою одиницею якоїсь компанії, яка це розробила. І ця компанія з кожного продажу такого дрона отримує свої "п'ять центів". Але на мій погляд, найдорожче, що в Україні є – це досвід. І наше бажання перемоги привело до того, що ми дуже швидко знаходимо цікаве рішення. Дрони-перехоплювачі, дрони на оптоволокні – це ж все були розробки українських інженерів. Але є питання щодо їх масштабування. Тобто там треба збільшувати можливості щодо масштабування. Тому я б говорив більше про комплексні рішення, яке ми застосовуємо на лінії бойового зіткнення, коли, наприклад, наші засоби радіоелектронної боротьби можуть співпрацювати з нашими безпілотниками, працюючи синхронно. І саме такий комплексний підхід щодо застосування дронів-перехоплювачів – це найкраще, що можна пропонувати світу, тому що ми тоді залишаємося в системі, а не просто продаємо продукт.
Безумовно, треба зауважити, що дуже велика кількість американських, європейських компаній зараз перебувають в Україні, співпрацюють з українськими компаніями. І проблема витоку деякої інформації мене непокоїть насправді, тому що ми вже зараз бачимо деякі дрони-перехоплювачі, які запропонувала німецька чи якась інша компанія. І треба зрозуміти, що в Європи і в американців грошей більше. Відповідно, проміжок між тим, коли наші дрони були цікаві для Америки і коли Америка почне сама їх виробляти, дуже короткий. Саме тому я кажу більше про системний підхід і пропозицію щодо комплексних рішень. Тому я виступаю за ухвалення закону, який дозволить створювати приватні військові компанії в Україні. Бо це дозволить приватним європейським і американським військовим компаніям знаходити на ринок України і співпрацювати з нашими приватними компаніями або з нашими військовими на рівні отримання досвіду, за це оплата коштів, які потім наші компанії чи військові можуть витрачати на закупівлю потрібного озброєння.
"Питання не в зброї, а питання в грошах"
Чи є якийсь поступ щодо дозволу на експорт українського озброєння? Розмови про це вже були, а що маємо на сьогодні?
Давайте почнемо з того, що експорт озброєння ніхто не закривав. Просто відповідні люди, які ухвалюють відповідні рішення, не ухвалювали ці рішення. Умовно кажучи, тримаючи психологічний тиск у тому, що це ж, мовляв, все ж таки українська зброя, у нас військовим не вистачає зброї. Хоча давайте пригадаємо, ми з вами як в 22-му році збирали кошти на зброю, так збираємо їх і зараз. Тобто питання не в зброї, а питання в грошах. Тому тут я би сказав про те, що, в принципі, рух у цьому напрямку відкритий. Але треба казати про підготовку самих українських компаній, тому що більшість західних компаній звертають увагу на дотримання Україною, наприклад, певних стандартів. І я тут кажу навіть не про натівські стандарти щодо певних військових вимог, а про стандарти, які відповідають за роботу самого підприємства. Тобто стандарти ISO, стандарти якості, які дозволяють зменшити кількість браку або збільшити масштабування виробничих потужностей. Отут українським компаніям треба буде трохи попрацювати, щоб відповідати. Так, низка українських сталих компаній вже працюють в Європі і відповідають цим стандартам, але більшості компаній все одно треба буде ці питання підтягувати.
