Зустріч президента США Дональда Трампа і Володимира Путіна на Аляска, 15 серпня 2025 року. Фото: AP/Julia Demaree Nikhinson
Трамп змінює підходи до Росії
Президент США Дональд Трамп сказав, що не планує зустрічатися з правителем Росії Путіним, доки не вважатиме, що можна буде досягти угоди про припинення війни в Україні. Одразу після цього до США прибув посланець Путіна Кирило Дмитрієв, який дав низку інтерв’ю, де висловлював бачення Росії щодо того, як слід просуватися далі. По-перше, він заявив, що нібито Україна, Росія і Сполучені Штати Америки є близькими до дипломатичного врегулювання війни. З іншого боку, він озвучив вимоги Росії, які виглядають так, як і раніше — позиція не змінилася. Росія начебто погоджується на гарантії безпеки для України, але водночас для неї важливо, щоб був визнаний нейтралітет України. З іншого боку, для Росії є важливим питання територій, на яких проживає "російське населення". Де ми зараз перебуваємо, якщо йдеться про відносини Трампа і Путіна, на шляху до розв’язання російсько-української війни?
Визначити те, де ми перебуваємо, непросто, адже важко прогнозувати поведінку Дональда Трампа. Ми вже звикли до його змінності, яка відбувається тоді, коли Путін "включається" й пропонує Трампу чергові пряники — або виступає в ролі такого собі "заспокійливого". Складно визначити ще й тому, що така поведінка Трампа може бути певною тактикою. Стратегічна невизначеність — це теж визначеність, і в такому випадку ворогу чи іншій стороні важко спрогнозувати подальші дії. Однак, якщо повертатися до реалій, то дійсно, Дональд Трамп начебто рухається у напрямку зміни політики від початку свого президентства. Ця зміна, зокрема щодо ракет "Томагавк", почалася з того моменту, коли до процесу долучився Марко Рубіо. Останні пів року комунікацією з Росією займався Стів Віткофф. До яких наслідків це призвело — ми всі бачили: це провальна зустріч на Алясці. Трамп вирішив зробити ставку на наступні пів року саме на Марко Рубіо. Перші результати ми вже бачили — це коротка розмова Лаврова та Рубіо. Якщо Стів Віткофф п’ять годин слухав оповідки про Рюриковичів і "велику Росію", то Рубіо, почувши від Лаврова про необхідність "усунути першопричини війни", просто поклав слухавку. Там справді нема про що говорити. Першопричини війни — це не лише про Україну. Ще у грудні 2021 року Рябков, заступник Лаврова, визначав "проблеми НАТО" як головні причини конфлікту. Мовляв, НАТО має відійти до кордонів 1997 року.
Єдиний "антибіотик" для Кремля — санкції, які точать російську економіку зсередини
Тобто фактично — піти із Польщі й інших країн, які вступили в Альянс після 1997 року?
Саме так. Тобто і Польща, і улюблена Путіним Угорщина, Словаччина, Румунія, країни Балтії — навіть Східна Німеччина — мали б "вийти з НАТО". Мовляв, ми повинні повернутися до умовного часу, коли впала Берлінська стіна, але уявна "стіна" ще існувала в Німеччині. Рубіо розуміє, що тут нема про що говорити — це повна "клініка". Єдиний "антибіотик" у цій ситуації — санкції. Санкції, запроваджені після цього дзвінка, мали бодай трохи насторожити Путіна. Вони прекрасно розуміють реальні наслідки санкцій. Те, що говорять публічно, — це не означає, що не розуміють ситуації й ставляться легковажко. Просто Путін ніколи не скаже: "Так, ми боїмося санкцій". Ми цього не почуємо. Політики й управлінці рідко визнають власні помилки, тому завжди переважає риторика "перемоги". Путін інакше не може говорити. Але санкції — це та "іржа", яка точить російську економіку.
Більше того, країни ОПЕК заявили, що готові збільшити видобуток нафти — а це вже серйозно. Є питання Китаю та Індії. Якщо з Індією можна домовитися — наприклад, допомогти їй змінити технологію переробки, адже більшість її нафтопереробних заводів заточені під російську нафту марки Urals. Якщо б європейці і американці включилися і допомогли Індії це зробити швидко, то вона могла б повернутися до закупівель арабської нафти, як це було раніше.
Із Китаєм складніше, але навіть якщо він продовжить купувати нафту, то це не означає підтримку Росії. Китай демпінгуватиме ціни. Зараз, якщо говорити про газ, ціна близько $200 за тисячу кубів. Наступного року Китай вимагатиме знижку щонайменше $100.
Тарас Семенюк. Фото: facebook/taras.semenyuk.35
"Дмитрієв приїжджає до США лише тоді, коли біда"
Ще одна "перлина" від Дмитрієва — твердження, що економіки Великої Британії та ЄС перебувають у "жалюгідному стані", і тому європейці намагаються створювати образ ворога в особі Росії.
Звісно, Дмитрієв не скаже, що в Росії проблеми. Він намагатиметься перекидати увагу і насаджувати проблеми на Велику Британію. Але саме Європейський Союз сьогодні запустив оборонні програми на понад 800 мільярдів євро — оборонні концерни отримують шалені гроші, виробництво зброї триває. Тобто це не про "падіння економіки", а навпаки — про її стійкість. Так, є країни в ЄС, які не самодостатні економічно — Угорщина, Словаччина. Вони й далі шукають дешеву російську нафту. Для Росії комфортна ціна на нафту — 45-50$. Нижче — це вже фактично нуль, адже собівартість видобутку становить 25–30$. Коли ціна падає нижче 45$, то Росія буде максимально швидко коригувати свою податкову політику в напрямку зростання. Кремль буде лізти в кишені росіян, забираючи останні кошти і вкладати їх у війну. Захід стратегічно обрав шлях не воювати з Росією напряму, а вести війну економічну — не дати Путіну заробляти, аби він не міг фінансувати війну. Нафта — ключовий ресурс, який впливає на прибутки Росії. Путін це чітко розуміє, хоч публічно ніколи не визнає. А Дмитрієв приїжджає до США лише тоді, коли "тривога" — коли біда, треба домовлятися з американцями й пропонувати черговий фейковий проєкт. Наприклад, тунель від Аляски до Камчатки — абсолютно нереальний. Якщо на Алясці є нормальна інфраструктура, то на російському боці — суцільна мерзлота. Щоб такий тунель мав ефективність, Росії треба будувати дороги, залізницю, а грошей на це немає. Але вказується щось, що начебто дві країни можуть потенційно мати спільний інтерес в таких нездійсненних проєктах.
Китай не хоче поразки Росії, але й не дасть їй перемогти
Трамп планує зустріч із очільником Китаю і наголосив, що порушуватиме тему російсько-української війни. Чи є шанси скоригувати позицію Китаю?
Складно прогнозувати. Китай заявив: він не допустить поразки Росії, але й не допустить її перемоги. Росія для Китаю вигідна з точки зору енергоресурсів. Демпінг по цінах на газ і нафту — очевидно, ключова історія для Китаю. Якщо країни, що досі купують російську нафту, до 21 липня цього року мають завершити угоди, то виникне надлишок, і Росія буде змушена ще більше знижувати ціни. Саме на це розраховує Китай: будуть великі об'єми російської нафти, яку він може за безцінь скуповувати. На цьому і будуть формувати відносини Китаю та Росії. Тож відвернути Пекін від Москви повністю — навряд чи можливо. Є шанс лише трохи скоригувати політику. Росія для Китаю — проксі-держава, що виснажує Захід. Тому треба дочекатися рішень. Але те, що Китай розраховує на Росію як на дешевий енергоресурс, це, мабуть, вже всім зрозуміло.
