Ілюстративний фотоколаж із інтернет-сторінки Школи політичної аналітики НаУКМА
У чому вбачаєте джерело такого надмірного насильства та прагнення до жорстокості?
Звірина частина сутності людини присутня в усьому роді людському історично, бо ми вийшли з живої природи. І щоби людині виживати, потрібно було бути почасти звіром. Людство зі звіриної суті виходило дуже довго. На це пішло сотні тисяч років. Уявлення про те, що вбивати людей – особин свого виду і розуміння, а що таке наш вид, що не наш вид, чи людину іншої раси можна легко вбивати, а не вбивати собі подібного може не так легко?.. Багато трансформацій минуло. Схильність до геноцидів, епізоди яких трапляються усюди в світі… В Африці зараз не один епізод геноциду триває. І це природну особливість людини, як представника тваринного світу.
Уявлення про людськість, про те, що таке злочин проти людяності, про те, що дитину не можна вбивати просто для забавки – до цього людство йшло тисячоліттями. І, нам здавалося, українцям, які значну частину своєї історії прожили пліч-о-пліч із росіянами, що ми перейшли цю межу звірства в собі. І що ми десь вже цивілізовані нації. А цивілізований світ постає не сам по собі, його творять люди. Що є в людині всередині в душі, в тому, що прийнято називати душею і в тому, що називають інтелектом, от який там заміс є, так людина таку цивілізацію і створює. І от з 2022 року вже більшості українців доводиться переосмислювати свої уявлення про росіян, які здавалися багатьом українцям дуже подібними, що дистанція поміж нами все ж таки колосальна. Звідки це береться начебто у людей, з якими ми в одній країні, в кількох версіях прожили не одне сторіччя?! В останній версії це начебто була країна рівності усіх. А виявляється, що ні: ворог і вовк. І полюють росіяни на українців, як на вовків. Чому так? А тому що крім того, що в них є природний успадкований заміс звірства, як у представників усіх етносів світу, він ще не опрацьований. Вся їхня історія призводить до того, що ці рецидиви дикості, варварства і властивого дикості і варварству звірства, хронічні. Як би вони не хотіли вирватися, вони роблять один крок назустріч цивілізації і за цей час роблять два кроки назад у звірство. І це вже відбувається багато сторіч поспіль. А причини цього полягають в площині їхньої "великої руської культури", яка прищеплює їм сторіччями розуміння своєї вищості і винятковості. А там, де є уявлення про свою вищість і винятковість, поруч йде розуміння про меншість і підпорядкованість тобі інших, другосортність всіх решта. І їх не шкода. Їх можна спокійно скинути щоразу, як баласт, який тобі заважає рухатися до твоєї мети. Тому звірство всередині цієї популяції культивується впродовж сторіч. Цей потяг внутрішній "великої руської душі", оспіваний, як незбагненна таємниця, таїна, яка дає право будь-якому руському робити будь-що з не руським. А найстрашніше в цій логічній послідовності, що вона йому дозволяє зробити з вируссю. Українці – це вирусь в їхньому розумінні. Це ті, які відійшли від рамки руської тоталітарної матриці існування і свідомості, яка створює цей світ виняткової великої Росії з великою руською душею, яка "призвана править миром и творить в нем правосудие Божье".
Але ж ідеологія б'є по них самих?! В російській мові з'явилося слово "обнуліть". Чому інстинкт самозбереження просто не зупинив в якийсь момент цю спіраль наростаючого насильства або відкати в звіриний стан?
А тому що їхня "велика руська культура" багато сторіч працює над тим, щоб ці запобіжники відключати. Немає в них інстинкту самозбереження. А інша наступна надбудова на цій "великій руській культурі" – масова культура останніх часів вже пострадянської Росії, яка утворюється, як метамодерністське заперечення, ґвалт, знущання над попередньою версією цієї штучно створеної, синтетичної, чистої, високої культури, яку творили дуже талановиті люди російською мовою для руського народу. Правда цей руський народ живе в окремій паралельній реальності з цією синтетичною культурою і бере від неї лише окремі меми. На цих мемах побудована сучасна культура, яка знищує кожного окремого росіянина всередині, як людину.
Чому Росія – батьківщина тоталітаризму?
Так склалося історично. На межі століття від XIX до XX, коли був величезний модернізаційний ривок в Європі, і за це сторіччя в кілька разів зросло населення, тривалість та якість життя, відбулася перша інформаційна революція на цілому континенті. І оцей шквал, новий культурний вибух – це був реальний фактичний вибух, який супроводжувався революційними змінами впродовж XIX сторіччя в усіх сферах життєдіяльності людства. Це галоп капіталістичного розвитку, вибух промисловості в усіх країнах, який дав зростання якості життя, швидкість сполучення, швидкість передачі інформації, швидкість руху між людьми і культурами, цивілізаціями. В XIX сторіччі і до кінця практично вся Європа побачила світ в різноманітті і просто схибилася. Пересічна людина не могла вмістити в своїй голові, що світ не такий, як написаний в Біблії, що він геть інший. І зміни в світі були настільки разючими і масштабними, що у відповідь піднялася хвиля, яка намагалася стримати це все – консерватизм, який закликав, що не можна світ змінювати такими темпами. Бо руйнується все: сім'я, стосунки між статями, жінки забули своє місце. Світ в їхньому традиційному уявленні руйнувався. І вони хотіли зупинити це руйнування, бо новий світ, який народжувався в XIX сторіччі, вони сприймали, як апокаліпсис. Тоталітаризм – це і є відповідь. Це контрреволюція. Це все, що намагається зупинити таку несподівану, неочікувану, нетрадиційну зміну світу, еволюцію його. І поступово, а тим більше революційно. Якщо ви згадаєте, скільки революцій відбулося в Євразії впродовж XIX сторіччя і що вони призвели до народження нових націй, нових держав, руйнувалися імперії, руйнувався світ імперій. І це була відповідь світу імперії і старого закостенілого традиційного світобачення людини, яка виросла на Старому і Новому Заповіті, яка думала, що цей Старий і Новий Заповіт – це довічна рамка існування людини. А з'ясувалося, що це не так. І що їхні уявлення про волю Бога далекі від реальності і волі Бога. Усюди, де постає загроза революції, революційних змін і революції ліберальної, тобто звільнення… А звільнення ніколи не буває частковим. Якщо звільнилися раби, то іде цілий ланцюжок змін в суспільстві. Звільняються не лише конкретні раби, звільняються цілі соціальні прошарки, змінюються стосунки в родинах, поміж родинами, в селі, в містах, між соціальними верствами, народжуються нові класи. А старі класи і старі верстви, старі еліти, а ще найстрашніше не еліти, бо їх завжди мало, їхні сили обмежені. Найстрашніше, що чорна неосвічена маса пересічного обивателя, який хоче жити в патріархальній родині, де батько хоче бути довічним власником своїх дітей, своїх багатьох дружин, своїх коханок, своєї землі або бізнесу, і панувати над цим, як над рабами. І їх багато. Це називається людина маси, яка не хоче конкуренції, яка не хоче конкурувати на ринку праці, не хоче, щоб жінка отримала рівний голос, яка хоче бачити своїх дітей довічними рабами так само, як власником своїх дітей був Авраам. Вони виставляють диспозицію, що нам треба назад в наше світле, прекрасне минуле. В Росії відбувається та сама консервативна революція або ж тоталітарний розворот. Це завжди відповідь на страх перед змінами, які звільнять їхніх рабів. І, на жаль, маса тоталітарна або погромна – це середньостатистичний обиватель, який за світ, в якому будуть раби і господарі.
.jpg)
Лариса Якубова і Яна Брензей у студії Радіо Культура
Що стоїть за ідеологією "рашизм"?
Це не самоназва. Це наукова екстраполяція, прив'язана до тої назви, якою нагородив це явище український народ. Цей новотвір виник з того розуміння світу, який був в українських громадян на початок широкомасштабної війни. Вони побачили, що це дежавю, що вони це десь бачили… Де вони це бачили? У фільмах про фашистську агресію, про нацистські злочини на теренах України, в радянському кіно. Єдина різниця була, що ці кати були одягнені не в однострої вермахта, а в руську сучасну воєнну форму. І тоді в них в голові склалося, що це нова форма того ж самого явища, яке приходило на терени України вже не вперше. І воно існувало не лише, як інверсія баченого в кіно, але і як досвід українців. Бо в нас своя версія бачення Другої світової війни. Українські історики багато років з цим працювали. І Інститут нацпам'яті, Інститут історії України. У людей було набагато ширше уявлення, що таке Друга світова війна на відміну від росіян, що це не Велика і ніяка не Вітчизняна. І вони вигадали таку назву.
"Рашизм" дійсно ввели в широкий обіг суспільно-політичний і законодавчий ми – українські історики. Формулювання моє. Ми підхопили думку нашої нації, яка постала в 2022 році просто фантастично, як брама світу на шляху цього страшного покруча. Тому як робочий термін, як наукову інтерпретацію, як наукову абстракцію, ми запропонували наразі явище ще в процесі формулювання. Його якось треба називати. Цей новотвір, цей покруч словарний найближче відображає саме таку химерну метамодерністську суть самого явища, яке ще в процесі кристалізації. Це майже вже ідеологія оформлена. Хоча Конституція, яку ще ніхто не спростував – російська – заперечує існування державної ідеології. Транслювання її через основних політичних дієвців і інституції, такі як президент, патріарх РПЦ, запровадження в підручники, в законодавчу базу. Зрозуміло, там не йдеться про "рашизм". Там йдеться про "руський мір" – явище, яке за 30 років також драйфувало, еволюціонувало. Воно народилося свого часу, як пропозиція нової національної революції в середовищі новонародженої руської нації в 1991 році… І для російські нації пізніше шукали багато назв. Єльцин шукав, пропонуючи називати росіянами, шукали ідеологію нову. "Руський мір" мав багато версій. Одна з них була дуже просунута свого часу. Чисто технологічно-інформаційна руська нація, як сукупність інформаційних кластерів, які з'єднуються в єдину інформаційну світову систему. Це інформаційна система, як "безкінечне древо інформаційних кластерів, які зв'язані великим руським "язиком", великою руською культурою і відчуттям спільної єдності і історичної зокрема". Оце так розпрацьовувалося, щоб вивести цей етнос, цей субстрат етнічний, домодернізувати відповідно тогочасних віянь часу. Коли здавалося, що "о… світла Росія майбутнього за поворотом". Вона буде ліберальною, прекрасною. Ніхто не буде красти, ніхто не буде обманювати і рабів вже не буде. Так от сьогодні вона засуджується на рівні буквально з лібералізмом. Сьогодні "руський мір" – те, що ми називаємо "рашизм" – це такий еклектичний, кострубатий продукт, крайньоправої інтерпретації, яку пропонує вже понад 20 років патріарх Кирило, який розбудовує концепцію "руського міра", як неінформаційних кластерів, зв'язаних баченням світлої Росії майбутнього. Але ні!!! Йому потрібна данинна територія, яка буде надійно постачати йому десятину. І прищеплювати свідомість домодерної руської людини, для якого життя в патріархальному незмінному світі, де є два царі: один церковний, а другий світський, які створюють "симфонію влади "руського міра"", а в підошві цієї піраміди двоголової лежить стомільйонна з додаванням українців, сербів, болгарів, бо це також проєкція "руського міра". Усюди, де є парафії РПЦ, мусить бути "руський мір" – неототалітарна імперія, якою правитимуть дві ці особи, за допомогою страшенного новітнього апарату насильства, яке послуговується і керується, урухомлюється ненавистю до світу, злобою і уявленням, культивованим цією ж церквою і масовою руською культурою сучасною про вищість росіян і те, що вони можуть знищувати скільки завгодно і кого завгодно, бо "я руський всьому світові назло". А решта в підошві просто годують цю піраміду.
Формується масова погромна маса, як існує, як один організм. Дарма, що там сотні мільйонів людей. Без різниці, якої вони національності, якого походження. Наразі вони об'єднані корпорацією, яка називається "руська людина", людина "руського міра". Він може бути буддистом, мусульманином, може дуже погано розмовляти російською. Руським його робить не російська мова і читання на ніч Достоєвського та Пушкіна. А те, що він є частиною неототалітарної руської системи, яка виголосила себе верхівкою, маківкою людської еволюції, кахетоном сучасного світу, ковчегом спасіння, який покликаний Боженькою в цей світ, щоб цей, охоплений сатанізмом світ утримати від апокаліпсису. І щоб утриматись від апокаліпсису згори, вони його впроваджують, як акт Божої волі на землі саморучно.
Ви говорите про те, що там прагнення хаосу заради хаосу, нищення, тому що "ми руські і нам так можна". Але яка візія майбутнього для себе і для інших цієї культури, цього міра, цієї ідеології?
Потім вони повернуться в своє прекрасне вигадане минуле, в ГУЛАГ. 30 років вони працювали над тим, щоб витравити з людини розуміння, що свобода думки, совісті, самість, ідентичність, розуміння себе, як Божої істоти, проєкції Божого духу, любові і свободи насправді замінити свідомістю раба, який щасливий бути рабом. Він просто історично ненавидить все, що має прагнення до свободи, тому їм так ненависні українці. А найстрашніше для раба в дусі своєму раба і не Божого раба. Вони не розуміють… Феєрично і дуже вправно видалили їм ті точки розуміння, які б давали можливість осмислити це заміщення духа і волі абсолютно квазі штучною, потворною рамкою, яка робить неможливе осмислення себе, як людини. І для цієї людини, яка виросла не в хаосі, а в керованому хаосі, де панує культ насильства і культ страху, де людина боїться своєї тіні, де боїться сказати правду в своєму ліжку в момент найвищого розкріпачення душі і тіла, бо розуміє, що дружина, кохана дівчина чи хлопець можуть просто її здати. І це вже реальність сьогоднішнього дня, де в родині не можна батькам сказати правду. Де все стає обманом і самообманом, ілюзією. Найпростіше жити тим, які забувають, що вони люди і ніколи ними не були. Але інше, що тут набудовується – це ненависть до того, хто має гідність. Бо коли йде психіатричний абсолютно акт знищення суб'єктності, а тоталітаризм – це знищення суб'єктності і перетворення людей на масу, яка мислить однією головою і оперує одними думками і розмовляє штампами. І мислить штампами, і не розуміє себе за рамкою цієї масової людини. Ці картинки, де малюється натовп і де всі мають обличчя Путіна – це і є масова людина, якій не дозволено бути собою. Тому ця людина, в якої знищили самість і заборонили бути собою, і вона на це пішла, щоб вижити фізично, вона історично ненавидить тих, хто має суб'єктність і гідність. Тому вона їх знищує, як віддзеркалення себе несправдженої. На цьому і ґрунтується це природне звірство.
Цією "загадковою" душею чиниться геноцид, але на Заході цю "загадкову" душу сприймають…
Якщо би українським історикам і митцям платили стільки, скільки платять російським пропагандистам і науковцям всі ці роки, ми б тут завернули ще не той бренд! Коли ви виживаєте в режимі виживання, а там вкладаються колосальні мільярди нафтодоларів по всьому світу, щоб створити ці квазіреальності, яких немає, щоб купити у світу приязнь, щоб втюхати їм матрьошку, яка насправді є звіриною абсолютно химерою – це називається правильне інвестування в своє майбутнє. На жаль для світу це обертається наразі найстрашнішим викликом не просто сучасності XXI сторіччя, а взагалі для всієї нашої цивілізації, яка стоїть на порозі руйнування. Бо цей "руський мір" або "рашизм" є абсолютною антитезою християнського світу за ці 2000 років склався. І ідеї гуманізму християнського. Це ідея антигуманізму, яка прикривається рамкою християнства. Це абсолютні антихристи, які, як і було передбачено, сказано, прийдуть і назвуться Христом і будуть діяти його іменем. Тоталітаризм в сучасному руському розливі – це є біблійське описання цього стоголового звіра. Це і є опис тоталітарної погромної маси, яка насувається на світ і до питання: "А що ж вони хочуть принести в світ"?... Вони хочуть замінити його антисвітом тоталітарної неоімперії, в якій відродяться в новій метамодерністській якості раби і невеличка маса господарів. Бо гідність в них витравляли багато сторіч і дуже успішно.
Але штука в тому, що насильство, яке вибухнуло в 2022 році із Великою війною на Європейському континенті, шириться і розповзається. Ми бачимо запит на сильну руку, ми бачимо електоральні успіхи праворадикальних, а інколи і ліворадикальних партій в Європі, в Сполучених Штатах. Чому це сталося в такому масштабі? І чи може це все минути без розв'язки у глобальному конфлікті?
Без розв'язки в глобальному конфлікті цілком можливо, якщо люди припинять гратися в ігри метамодерну: не бачу, не чую, не розумію, якось то саме минеться. Давайте краще подивимося це шоу, а потім ще це шоу, а потім включимо цього інфлюенсера і цього, зануримося в безкінечний гвалт профанів, які нам розповідають 24 години на добу якісь казки. Для кожної аудиторії є свій інфлюенсер, профан, який розповідає їм ті казки, які вони хочуть чути. І все це відбувається аж до того часу, коли дзвонить дзвінок у двері, до них входить людина з автоматом в російських одностроях і просто розстрілює їх на порозі їхньої квартири. А до того моменту кожен живе в своїй інформаційній бульбашці, де їй розповідають, що ще два тижні, місяць максимум, що ракети закінчуються… Якщо не припиниться цей цирк, то два тижні закінчаться дуже плачевно, причому не лише для українців. Вони дійсно закінчаться плачевно і на американському континенті, на північній і на південній кулі. В Австралії, в Європі. І не лише Китай стане найбільшою тоталітарною країною світу, а тоталітарний тренд може стати світовим, панівним. І лише питання в тому, наскільки радикальним буде він: чи лівим, чи правим, чи ультраправим, чи ультралівим. А це залежить від культурної основи кожної окремої країни. І її історії. Але тоталітарний тренд повністю може стати світовим. Якщо людство не зупинить оці свої метамодерністські ігри.
Це друга хвиля модернізації, коли іще більше країн хочуть жити у вільному світі, а всередині них існують групи, які хочуть зупинити цю хвилю лібералізації, звільнення, демократизації. І вони входять, будують всесвітні альянси із країнами, які або також в авторитарно-тоталітарному переході, або країни, які не подолали свій посттоталітарний стан, як Росія, яка повернулася вдруге в тоталітарну фазу. І вони створюють всесвітній тоталітарний альянс, щоб зробити світ зрозумілим їхній тоталітарній свідомості, бо рухає всі ці проєкти особлива тоталітарна свідомість масової людини і конкретних історичних дієвців. Всі вони є носіями певної рамки свідомості. На жаль, у величезних країнах, ядерних також, наразі панують давно лідери з авторитарною тоталітарною свідомістю. Це їхня природна форма існування, вони не можуть і не ніколи не будуть вождями для людей, які прагнуть свободи. Вони прагнуть відтворення ГУЛАГів в локальних національних формах усюди. В світі і в Європі їх вистачає. Вони дуже популярні, в різних іпостасях. Чого це так? Тому що світ перебуває в стадії модернізації. І зупинити цю хвилю можемо лише ми – прості, звичайні люди. В кожній окремій країні вся Євразія є носієм тих чи тих зародків тоталітаризму. Тоталітарною може стати будь-яка країна, яка формувалася в останні два тисячоліття, як християнська країна, як юдеохристиянська країна, бо це є інша іпостась християнства – матриці мислення. Людина – це матриця мислення, це інформаційний продукт. Тоталітаризм є таким само інформаційним продуктом, як ліберальна демократія. Вони перебувають в довічній боротьбі між собою. Тому хвиля ця глобальна. Зупинити її можна спільними зусиллями. І зацікавлені в цьому лише прості громадяни, які хочуть гідного, достойного життя попри те, що вони не частина якогось клану владного, клану нуворишів, бандюг, злодіїв, вохрівців, які є не нащадками колишніх еліт, що знищують країну за країною, задурюючи мізки, які хочуть жити чесно, працювати чесно і бути вільними людьми вільного світу. Насправді жодним елітам це не потрібно. Еліти завжди зацікавлені – ті, що вже прийшли до влади – ми бачимо це на своїй країні, що вони приходять на розбудовані схеми. І їхнє завдання полягає в тому, щоб ці схеми очолити, замінити собою персонально і обкрадати народи, втюхуючи їм ту чи іншу казку чи то про світле майбутнє, чи то про світле минуле.
Як ви думаєте, чи Росія сама не захлинеться в своєму насильстві?
Нам треба від них відгородитися величезною стіною з ровом. І це метафорично і фізично, щоби мінімізувати доліт до нас ракет. Бо це буде проблемою. І "шахедів". І втрати нашого населення, щоби збільшувати населення, бо кількість населення напряму пов'язана з результатами в майбутньому нашої країни. І не чекати, коли вони захлинуться. На це може піти багато десятиріч. Ми мусимо жити. І добре жити навчитися тут, за цією величезною брамою, яка зробить нас неушкодженими від них. Вони згниють колись, але у нас є одне наше життя тут і зараз.
