Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Пошкодження цього разу достатньо серйозні"
Розкажіть про наслідки атаки по території тимчасово окупованої Донеччини, яка відбулася ввечері 17 листопада. Знаємо, що зникало світло. Перед цим в ніч на 12 листопада було здійснено удар по одній із теплоелектростанцій на ТОТ. Що відомо на сьогодні, які наслідки і наскільки критичні пошкодження?
Судячи з того, що ми спостерігаємо сьогодні цілий день на окупованій території Донецької області, то пошкодження цього разу достатньо серйозні, щонайменше. Якщо не сказати критичні, тому що дійсно досі немає світла в багатьох районах Донецька, Макіївки і взагалі на півночі Донецької області. Було уражено дві теплоелектростанції – в Зугресі і в Старобешевому. Найбільше постраждало, мабуть, Старобешеве, тому що в Зугресі ТЕС і так зупинялась, бо не вистачає води для охолодження реакторів і вони давно перейшли там на економний режим. І зрозуміло, що ці удари додали неприємності. Але що тут можна сказати? Нам нічого іншого не залишається. Ці ж удари не проти цивільного населення. В першу чергу, це удари проти військової інфраструктури. На жаль, від цих ударів не постраждала портова інфраструктура, наприклад, залізнична в районі Маріуполя. Це означає, що є десь ще одна точка енергозабезпечення окупованих територій, принаймні в Приазовській частині. Проте, так, по Донецьку зупинена певна кількість котелень. Вони не можуть їх запустити. Не працює електротранспорт, не працює мобільна мережа, не працює частково інтернет. І головне – зупинено весь індустріальний потенціал, який працює або на грабунок України, або на забезпечення російського наступу.
"Ця операція увійде колись в підручники"
Днями стало також відомо, що Сили оборони України завдали серію ударів по тилових об'єктах окупантів на Запоріжжі. В районі Бердянська, здається, потрапили під вогонь нафтобаза і окупований Запорізький залізорудний комбінат. Що відомо про цей удар і яке значення мав цей комбінат для ворога?
Значення здоровезне насправді, його важко переоцінити. Цей комбінат взагалі з зони впливу Медведчука, окрім всього. Так звані "макіївські бізнесмени" його торік привласнили і запустили. Цей комбінат добуває, власне, залізну руду, яка доволі унікальна, бо дуже рідкісно зустрічається в природі. І, в принципі, це давало значну частку виживання економіки окупованого Запоріжжя цього року. Крім того, він забезпечував певні металургійні виробництва РФ, які в першу чергу задіяні в військово-промисловому комплексі. Удар було завдано по електрозабезпеченню цього комбінату в такий спосіб, що це має тепер призвести до затоплення шахт. Ми спостерігаємо за цим. За нашими даними ми наближаємось до невідновлення роботи комбінату, але й робота над ударами його продовжується. Я думаю, що він, в принципі, перестане існувати як комбінат, принаймні на період окупації. Тому це фактично топовий удар. Ця операція Сил оборони України, я впевнений, увійде колись в підручники.
Тепер, окрім того, що росіян позбавили можливості отримувати залізну руду, ми бачимо ще й велику частку дестабілізації в найближчому майбутньому на цих територіях. Тому що люди ж працювали на цьому комбінаті, тепер їм треба виплачувати зарплату, а виплачувати нема з чого. Тобто це і соціальна дестабілізація. А під час війни, чим більше нестабільності на території, яку контролює ворог, тим легше проводити і операції, і тим швидше наступає період закінчення війни і, сподіваюсь, деокупації наших територій.
.jpg)
Петро Андрющенко. Скриншот із відео
"Росіяни наближаються до реальної мобілізації"
Голова Луганської ОВА Олексій Харченко днями повідомив, що у так званій ЛНР триває підготовка населення до нових мобілізаційних заходів. Що відомо про набір українців, які залишилися на ТОТ, до російського війська? Наскільки це взагалі масштабний, системний процес?
На щастя, це не масовий, не тотальний, але потенційно небезпечний процес. Не хочу згущувати кольори і все фарбувати чорним, але реалії є реаліями. Фактично примусової, тотальної мобілізації, як такої, на окупованих територіях з 22-го року ми не спостерігаємо. А щодо тих частин Луганщини і Донеччини, які були окуповані з 2014 року, то там по суті вже нікого мобілізувати, якщо чесно. Недарма Донецьк, наприклад, називають "містом наречених", тому що там свого часу вигребли майже всіх чоловіків. І там такі процеси примусової мобілізації ще зустрічаються, тому що ці території підкорились, не чинять опір. І найголовніше, що росіяни не розглядають людей з цих територій як небезпеку для себе. На територіях, які окуповані з 22-го року, теж триває мобілізація, але здебільшого шляхом рекрутингу. І, на жаль, є наші маргінали, які там залишились, радо обманюються і йдуть у російське військо. Цього тижня Координаційний штаб поводження з військовополоненими озвучував цифри, що на окупованому Запоріжжі з 22-го року по тепер мобілізовано близько 500 людей. Це, власне, відповідає цій динаміці маргіналів, які за ці майже 4 роки окупації попідписували контракти і пішли у військо. Є такі люди, не буду заперечувати. Але, на щастя, наших інших чоловіків поки що тримають плюс-мінус у спокої. Але це питання часу. Росіяни наближаються до питання реальної мобілізації, вже не просто грошового рекрутингу. І коли вони до нього прийдуть, а це може статися взимку або навесні наступного року, то першими тоді, звісно, будуть мобілізувати вже наших чоловіків. Для того, щоб знизити соціальну напругу на території самої Росії в її природних кордонах, першими в топку цієї мобілізації кинуть наших чоловіків з окупованих територій. І до цього, на жаль, ми маємо готуватися.
