Збитий російський дрон "Шахед". Фото: Повітряне командування Схід
"Найтемніша ніч перед світанком"
Що у війні чекати далі – у новому, 2026-му році?
Ми можемо говорити про продовження бойових дій, Росія намагатиметься продовжувати тотальну війну на виснаження, Путін буде спалювати весь свій контингент. Він набрав 400 000 військовиків. Водночас буде тривати мирний процес і є шанс загнати Росію у ті рамки, які будуть погоджені Україною, США і Європою. Але потрібно все одно триматися, найтемніша ніч перед світанком, щоб жертви людей, які загинули за Україну, не були даремними. На жаль, війна триває. Чому вона триває? Відповідь – Китай і китайська підтримка.
"Шахеди", які летять по території України – вже не іранські, а "китайські"
У нашій війні вже немає – ні в мобілізації, ні в іншому – хороших і поганих рішень. У нас є погані й жахливі рішення, які доводиться ухвалювати у війні тотальній на виснаження, де Росія має набагато більший запас міцності. З двома вже ядерними державами ми воюємо: Росією і КНДР. І дві ядерні держави – Іран і Китай – допомагають Росії. А китайські спеціалісти зараз включилися на повну підтримку Росії. Ті "Шахеди", які летять по нашій території – це вже не іранські, а китайські "Шахеди", удосконалені китайськими спеціалістами.
Китай відіграє для Росії так само стабілізуючу роль, як для України Захід, щоб Росія не посипалася. І Україні Захід надає допомоги рівно стільки, щоб ми не посипалися. Китай не зацікавлений в перемозі Росії, він зацікавлений в тому, щоб війна тривала максимально довго, знекровлюючи саму Росію, нас і весь західний світ, щоб на цьому тлі Китай і його геополітичні амбіції мали шанс на реалізацію.
Чим обстрілювала нас Росія? Ударним дроном залишається "Шахед". Без китайських спеціалістів воно не долітало до території України, не мало ураження. Перші "Шахеди" мали дво-чотириканальні антени і були не стійкими до наших засобів радіоелектронної боротьби. Тепер вони мають 16-канальні антени. "Шахеди" постійно удосконалюються китайськими спеціалістами. Зараз можемо говорити про удосконаленіші двигуни, про можливість керування дистанційно як під час останньої повітряної атаки, коли оператори цих дронів, скоріше за все, знаходилися на території Білорусі. Проти них застосовується наша авіація, зокрема гелікоптери та літаки. Деякі з них обладнують спеціальними детекторами, які при наближенні нашої авіаційної компоненти детонують. Саме тому ми мали втрату бортів під час 2025 року. "Гербери", їхні дрони-обманки, вже тепер всі обладнуються камерами спереду і ззаду для контролю проведення масованої повітряної атаки. І всі вони тепер забезпечені бойовим зарядом мінімум 5 кг, щоб виконати супутні завдання зі знищення цивільної інфраструктури. Інтеграція штучного інтелекту. Коли "Шахед" ухвалив рішення атакувати мобільну вогневу групу, якраз за допомогою цієї інтеграції ця атака була успішною. Крім того, окремі "Шахеди" є без бойового заряду, які виходять у сектор масованої повітряної атаки, мають радіолокаційне обладнання, ретранслятори для підсилення зв'язку. І кожен "Шахед" тепер має антену для підсилення зв'язку, щоб бути стійкішим до наших засобів РЕБ і просто кружляють по колу, поки не закінчиться паливо і він не впаде, підсилюючи сигнал для інших ударних російських дронів.
Масовість виробництва: росіяни на кінець 2025 року хотіли вийти на показник 190 одиниць на добу, але це не тільки "Шахеди", але і дрони-обманки "Гербера". Влітку вони тримали десь приблизно 170 дронів на добу. Це ті реалії, з якими ми зіштовхуємося.
І десь просідала, а десь відновлювалася статистика збиття і подавлення нашими Повітряними силами. Але щоб ми розуміли неспівмірність потужності технологій, то от вам конкретні показники. На Росію і на російську дронову програму зараз працюють китайські спеціалісти і китайські технологи, їм цікаво відтестувати всю цю зброю на такому реальному полігоні, щоб планувати свої майбутні операції. Десь у таких ми реаліях. І коли ми бачимо прильоти і дехто починає хейтити Повітряні сили, все-таки подумайте, з яким викликом вони стикаються, щоб захистити наші мирні міста і села.
Дмитро Жмайло. Фото: facebook
Ракетна програма України розвивалася і розвивається
Давайте спробуємо на українську ракетну програму подивитися в контексті минулого 2025 року, як вона розвивалася і чи розвивалася?
Розвивалася. По ракеті "Фламінго" є дуже багато різних маніпуляцій, але я закликаю, якщо хтось не вірить в її існування, почитайте московитські канали. Українська крилата ракета, зроблена за дев'ять місяців, з трьома тоннами вибухівки. Ми можемо збивати крилаті ракети старими совєтськими "Буками" і С-300. І росіяни можуть їх збивати. Чи вона пішла в прям таку серію, як хотілося б? Ні, але зараз, над чим працює український ВПК, щоб виробляти не одну ракету на добу, а сім ракет на добу. Зараз цей показник, скоріше за все, коливається на позначці 3-4. Чи йдуть удосконалення ракети? Так, вони тривають. Особливо хвалили військові цього року, особливо наприкінці – "Нептуни". "Довгий Нептун" призначений для ударів по наземних цілях. І "Короткий Нептун" – це протикорабельна ракета, яку так само обладнували для ударів по наземних цілях. Жирні цілі, які вони уразили – вишки, що використовувалися росіянами у Чорному морі. Це портова інфраструктура з російського боку в Керченській протоці, зруйнувано переправні і поромні мости для перекидання техніки і особового складу противника. Це удар і по окупованих територіях, і по території держави-агресорки Російської Федерації.
Ми ніколи не запускаємо ракети поодинці. Ми здатні тепер атакувати масово окремі регіони Російської Федерації, коли у хмарі ідуть наші дрони-обманки, потім виходять наперед дрони FP-1 та FP-2, тому що вони втричі дешевші і можуть нести так само вагомий заряд. Те, що анонсовано і з тієї ж компанії "Fire Point" – на весну 2026 року презентація української балістики, розробки FP-7. Відповідно, тривають роботи. Так само за цей рік поставили в стрій і зараз питання масового виробництва, воно більше засекречено – це комплекс, аналог російського ОТРК "Іскандер". Хоча це тягнеться з єдиного джерела совєтської конструкторської школи з дальністю ураження балістичними ракетами до 500 км – "Грім-2" або "Сапсан-2", його експортна назва, це так само є дуже важливою нашою розробкою. Тому ракетна програма триває. Чи вона ідеальна – ні, чи вона робиться швидко – так, вона робиться швидко, через це і технічні затримки. Але, нарешті, коли ми бачимо ефектні детонації, коли роздовбуються більш-менш захищені об'єкти на території Російської Федерації, це якраз свідчення нашої ракетної програми.
"Томагавки" – ми все одно дійдемо до цього питання, бо Росію до миру можна примусити лише силою. На жаль, Трамп використовував тему "Томагавків" для залякування і тиску на Російську Федерацію. Але чим більш буде деструктивною Росія в теперішньому мирному процесі, тим швидше ми повернемося і до цього питання також.
Понад 60% російських цілей знищується саме дронами і менше 40% артилерією
Артилерія.
Триває виробництво. Кожен другий набій натівського калібру 155 мм основного виробляється або в Україні, або на потужностях українських за кордоном, де налагоджені відповідні виробничі лінії. Чому за кордоном? Щоб мати можливість захистити виробництво. Ми говоримо про виробництво 18 "Богдан" за місяць, ми це наростили. В нас понад 60% цілей знищується саме дронами і менше 40% знищується артилерією. Тому це і вносить корективи у темпи виробництва. Але фінансується виробництво "Богдан" за данські гроші, за інші гроші. Стоїть гостро питання снарядів. І це постійне питання, яке порушує наша українська дипломатія. Із "Богдан" є тепер буксирувальна версія – гармата, яка транспортується вантажівками. Все це рухається, але через відсотковість ураження живої сили противника і через те, що є великі тепер кілзони в 15-25 км, де сили намагаються відійти на краї цих кілзон, ефективність артилерії впала. І те, над чим працюють наші дипломати – щоб до наших західних систем мати більш далекобійні снаряди, щоб із краю цієї кілзони завдавати вогневе ураження. Саме тому є і така парадигма, чому немає цього питання в інформаційному полі – якраз через зміни остаточні характеру війни за 2025 рік.
Мобілізація в Україні
Як зараз оцінити мобілізаційні процеси в Україні?
Є недопрацювання. Бо такої війни світ не бачив. Це тотальна війна на виснаження. Всі критикують процес мобілізації, говорять: "Потрібно мобілізацію проводити нормально". А яка це нормальна мобілізація? Мобілізація – це завжди примус, примушування людини залишити свої комфортні умови життя і опинитися в умовах не комфортних військової служби, армії, яка стримує такий виклик, який світ давно не бачив. Ми говоримо про негативну тенденцію так званої "бусифікації". Хоча є офіційна статистика, що достовірні лише 7% із тих наявних відео, які ми бачимо щодо порушення мобілізації, того, як працівники ТЦК себе поводять нечемно до громадян. Беруться просто всі ці окремі реальні факти і штампуються російською пропагандою. Зрив мобілізації номер один: від 4 до 6 000 відео лише у TikTok на українського користувача із дискредитації мобілізації таргетуються російською пропагандою. Тому не можна тут прийняти погане чи хороше рішення в мобілізаційних процесах. Це постійно вибір між поганим і жахливим. Розвиток системи добровільного рекрутингу, щоб поступово знижувати відсоток, необхідний для мобілізації за рахунок приєднання добровольців – це важливий крок і вихід. І держава пішла не процесом централізації, хоча були ідеї створити єдину агенцію з цих питань, а віддала кожній бригаді можливість самим набирати людей. І зараз за добровольця йде велика конкуренція. І дуже багато пропозицій, коли людина дійсно може обирати собі військову частину, фах – спеціальність бойову чи не бойову. В нас виснажені піхотні підрозділи, але піхотна війна – це лише 15-20% від загальної військової машини, для якої потрібні люди, відповідне забезпечення. Чи потрібно удосконалювати мобілізаційне законодавство? Так, потрібно, але не забуваємо, що добровольці 2022 року, усі, хто бажав дійсно і не вагався, вже всі приєдналися до армії. Вони є стрижнем, кістяком Сил безпеки і оборони України. І коли вводилися нові контракти, чи вони справедливі? Ні, несправедливі. Вони, в принципі, несправедливі. Але критично важливо людям, які з 2022 року тягнуть основний тягар цієї війни, дати хоч якесь світло в кінці тунелю. І люди, які зараз підпишуть оці нові контракти з нового року на два, три, чотири чи п'ять років, що також довгий термін, отримуватимуть вдвічі чи втричі більше грошового забезпечення. Держава намагається рухатися і цим шляхом, щоб удосконалити мобілізаційні процеси. Дуже всіх прошу відкинути термін "нормальна мобілізація". Не буває нормальної мобілізації. Це примус. І нормальна мобілізація для кожного громадянина – це така мобілізація, під яку я особисто не буду підпадати. І це так само потрібно розуміти. Справедливо чи несправедливо, коли людина йшла по вулиці, її впіймали і відправили до війська? Я все-таки закликаю думати про ту людину, про того піхотинця, який зараз в окопі, надіється, що його поміняють. І ми бачили випадки, коли ставали Героями України не по своєму бажанню люди, які 100, 200, 300, 400 днів проводили на позиціях, тому що їх було важко замінити, їх було ніким замінити. Суспільство має думати, як цим людям допомогти, які тягнуть основний тягар війни, щоб основна маса суспільства жила в умовно безпечних умовах і могла продовжувати умовно своє цивільне життя.
