Учасники зустрічі "Коаліції охочих" у Парижі, Франція. 6 січня 2026 року. Фото: president.gov.ua
"Максимум, на що здатна Італія сьогодні – продавати зброю Україні"
У Парижі відбулася зустріч "Коаліції охочих" щодо досягнення миру в Україні. У ній взяли участь керівники ЄС і НАТО, лідери 27 країн, представники Туреччини, Японії, Австралії, Нової Зеландії, а також спецпредставник президента США Стів Віткофф і зять Дональда Трампа Джаред Кушнер. Серед учасників була й прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, яка заявила, що Італія не надсилатиме свої війська в Україну. З чим пов'язана така позиція пані Мелоні?
Питання абсолютно слушне, як на мене. Я розумію, чому вона таку позицію зайняла. В Італії дуже сильними є так звані пацифістські рухи. Це фактично ще відгомін із Другої світової війни, коли Італія, нагадаю, була на боці нацистської Німеччини і поразка нацистської Німеччини означала поразку Італії теж. І саме цей відгомін, щоб знову не потрапити в подібну ситуацію, сформував в Італії певний клас еліт, які виступають постійно за мир у всьому світі. Тобто ніякої війни, ніякої агресії, Італії краще залишатися осторонь. Навіть, коли Італія почала передавати Україні перші зразки зброї, вже тоді ці голоси почали звучати в національних телебаченнях, будь-де, що Італія стає на шлях війни. І це впливає. Це дуже сильний внутрішній політичний тиск на саму Мелоні. Хоча вона молодець, вона тримає цю лінію підтримки завжди, але максимум, на що здатна Італія сьогодні – це продавати зброю Україні, умовно співпрацювати на рівні інструкторів і, звісно, мова йде про соціальні, економічні проєкти, які Італія зацікавлена реалізовувати в Україні після завершення війни. Тобто італійських військ ми не побачимо і марно шукати аргументи, щоб переконати в цьому Мелоні, тому що Італія – це країна, яка відрізняється від усіх країн Євросоюзу в сфері свого фактичного світобачення. Тому навіть, якби Мелоні й хотіла відправити війська, то все одно це породить дуже великий дискурс всередині і критику на адресу самої Мелоні. А цього вона не хоче заради того, що щоби зберегти свої доволі міцні позиції саме в національному плані.
Президент України Зеленський, президент Франції Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Стармер підписали Декларацію про наміри щодо розгортання багатонаціональних сил. Париж, Франція, 6 січня 2026 року. Фото: president.gov.ua
"Захід готується не допустити військових дій на своїй території"
Учора в Парижі фактично були зафіксовані одразу дві декларації. Зокрема, Велика Британія і Франція підписали декларацію про намір розгорнути війська в Україні в разі укладення мирної угоди. І в медіа вже була інформація, що може йтися про контингент від 15 до 30 тисяч. Також по всій території України мають бути створені військові хаби, які передбачатимуть будівництво захисних споруд для зберігання техніки. Мені здається, що це стратегічний успіх України і стратегічна невдача Росії, бо фактично йдеться про присутність військ країн НАТО на території України. Яка ваша думка?
Це складне питання, яке має дуже багато різних нашарувань, які можуть мати різне тлумачення. По-перше, це декларація. Це не є документ юридично зобов'язуючий і план дії. Іншими словами, це висловлена політична воля, що такий проєкт можливо реалізувати. І його можливо зробити лише після завершення війни, як певний елемент гарантії безпеки. Друге – чи погодиться на це Росія? Я думаю, що тут відповідь буде самодостатньою і не потрібно її озвучувати. Вважаю, що ні. Це може бути певним елементом в майбутніх переговорах щодо мирної угоди щодо нерозміщення іноземних військ на території України. Або в гіршому сценарії – це може означати підготовку військової інфраструктури на випадок, якщо Росія буде умовно форсувати Дніпро. Це в найгіршому сценарії. Тобто Захід готується не допустити військових дій на своїй території. Але все залежить від того, як будуть розвиватися події далі. Нашою перевагою є те, що сьогодні Росія втрачає свій вплив на міжнародній арені. Була Сирія, сьогодні Венесуела. Росія також Кавказ втрачає.
"Зараз усі орієнтуються на право сили"
Ще можна згадати, що росіянам фактично довелося піти з Нагірного Карабаху.
Так. Тобто Росія втрачає зараз свої можливості в світі, але вона може робити провокації в іншому напрямку – щоб показати все-таки якусь свою значимість. Я не говорю про наші території, але я говорю про країни Балтії. Тобто може бути певного роду провокація, яка переключить увагу на інший напрямок і змусить Захід умовно відмовитися від політики, яка була озвучена в цій декларації. Тобто відповідь Росії буде. Якою вона буде, ми поки не знаємо, але це можливий сценарій цієї відповіді. Тому зараз позиція Сполучених Штатів є надзвичайно важливою. І присутність Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера на вчорашній зустрічі в Парижі – теж тому свідчення. Тобто Сполучені Штати зараз ламають, остаточно добивають те, що ми називаємо міжнародний порядок. Його вже немає, він вже не існує. Ніхто не орієнтується на силу права, на силу закону. Зараз всі орієнтуються на право сили. Тобто, якщо ти сильний, якщо ти можеш зробити так, як зробив це Трамп – це означає, що ти сильний, з тобою можна вести переговори.
Мені здається, що Євросоюз все ще дотримується старої концепції…
І його зараз називають старомодним. Деякі аналітики, особливо в Америці, називаються це "погляд у минуле". Тобто трампісти абсолютно переконані в тому, що те, що зробив Трамп – це нова мода. Тобто це те, що сьогодні буде найбільш популярним. Щось подібне ми чули і від росіян, що, мовляв, пострадянський простір – це є наше і не обговорюється. Тобто де ми будемо в цьому розкладі згодом – поки невідомо. І саме Паризька зустріч, на тлі політики, яку Сполучені Штати сьогодні демонструють у зовнішній політиці, дає нам шанс розуміти, що вони залишаються в цій прозахідній орбіті лише з одним винятком – невідома доля Гренландії. Тобто заяви Вашингтона про Гренландію всіх насторожують. Якщо Сполучені Штати дійсно наважаться на збройну агресію проти Гренландії, найбільшого острова в світі, то це означатиме кінець взагалі всієї західної моделі...
Тарас Семенюк. Фото: facebook/taras.semenyuk.35
"Європа розуміє, що без підтримки України війна значно швидше прийде до неї"
Вчора був укладений ще один важливий документ за участі членів "Коаліції охочих". Зокрема, Україна і США підписали спільну декларацію щодо гарантій безпеки для стабільного і тривалого миру в Україні. Вона має п'ять пунктів і стосується, зокрема, механізму моніторингу, де основну роль мають відігравати США, підтримки Збройних сил (тобто довгострокова військова допомога), розгортання багатонаціональні сили в Україні, а також зобов'язань підтримувати Україну в разі майбутнього збройного нападу з боку Росії. Плюс співробітництво в військовій сфері. Як ви оцінюєте цю декларацію?
Ця декларація, знову ж таки, не має якогось ефекту зобов'язання, це просто висловлення намірів. Я не хочу применшувати важливість цієї декларації. але ми маємо розуміти і сприймати "холодним розумом", що це не означає вирішення проблеми вже зараз і що умовно завтра якісь іноземні війська приїдуть до України. Щодо підтримки у військовій сфері, очевидно, зброєю і фінансами, то це залишається актуальним і певною мірою зобов'язуючим документом, який працював вчора і працює сьогодні. Європа розуміє, що без підтримки України війна значно швидше прийде до неї, ніж вони собі це можуть уявити. І вони роблять все для того, щоб цей напрямок зберегти. Тому важливими будуть вибори, наприклад, в Угорщині в квітні цього року. Також вибори будуть у низці інших країн: у Швеції, в Болгарії, в Португалії. Тобто все це створює певне тло очікування. 2026-й рік – як рік, де будуть відбуватися певні зміни в тих чи інших урядах. Але загальний тренд підтримки України зрозумілий.
"Це відповідь на спроби Путіна та частково Трампа розвалити єдність в Європі"
Ваше загальне резюме. Ви вважаєте, що те, що відбулося напередодні в Парижі, має поки що суто декларативний характер чи все-таки там є щось важливе і сутнісне?
Ці декларації є висловленням політичної волі і бажання, що дуже важливо для загального сигналу, що Україна не сама, що Європа буде боротися за свою безпеку далі. І це відповідь на спроби Путіна та частково Дональда Трампа розвалити єдність в самій Європі.
