Узбережжя морської затоки Нуук, Гренландія, 7 березня 2025 року. Фото: AP/Evgeniy Maloletka
"Якщо Трамп захоче щось зробити, то він може це зробити"
Дональд Трамп заявив, що Сполученим Штатам "з огляду на національну безпеку" потрібна Гренландія. Про це він говорить не вперше, але в контексті військової операції у Венесуелі ці заяви прозвучали якось загрозливіше, ніж попередні. Як ви оцінюєте останні заяви Трампа щодо Гренландії, чи змінилася тональність?
Я думаю, що події, які відбулися в Венесуелі, показують насправді, що якщо Дональд Трамп захоче щось зробити, то він може це зробити, незалежно від того, наскільки це видаватиметься зовнішньому світові подекуди жахливим, подекуди нелогічним, подекуди спонтанним. Але, якщо він захоче це зробити – він це зробить. Відповідно, всі ті заяви, які він робить на тему Гренландії, насправді вкупі з його діями не лише в зовнішньополітичній площині Сполучених Штатів, а й внутрішньополітичній площині США, звучать доволі серйозно і в нас немає жодного приводу їх недооцінювати.
Самі американці ставлять собі питання: "А навіщо ж нам Гренландія?" Я думаю, що далі ми детальніше поговоримо про ті гіпотези чи теорії, які можуть хоча б якось раціонально пояснити такі кроки, але тут питання в тому, що ми говоримо про певний прецедент. Бо в ситуації з Венесуелою був фактор Мадуро і того, що Мадуро справді зробив з Венесуелою – катастрофу. Країну, де люди не мали коштів на ліки, де не було нормальної доставки електроенергії кілька років, де проти протестувальників використовувалося насилля і були сфальсифіковані вибори. Натомість, цього всього немає в Гренландії. Єдине політичне питання, яке стояло в Гренландії до повернення Дональда Трампа до Білого дому минулого року – це було питання незалежності Гренландії від Данії. І зараз перспектива навіть цього питання виглядає не настільки лякаючою, що взагалі було неможливо уявити навіть три роки тому.
"Це в першу чергу про емоційний імпульс та его"
Тому я думаю, що це ще один доказ того, що нам не варто, по-перше, сподіватися на якісь раціональні пояснення. По-друге, шукати стратегійність у діях Дональда Трампа, бо це в першу чергу про емоційний імпульс та его. І по-третє, треба розуміти, що якщо він це зробить, то це буде фактично напад проти іншої країни НАТО з боку лідера НАТО. І це доволі безпрецедентна ситуація в світовій історії. Але не варто слухати тих "аналітиків" і "експертів", які ходять по українських ефірах і говорять про те, що Дональд Трамп у такий спосіб або рятує світ, або Трамп ніколи на це не піде і взагалі він ніколи б на це не пішов, якби… "вчора випав сніг" чи ще щось сталось. Нам треба розуміти, що це нова реальність і її варто сприймати такого, якою вона є.
"Справа в Арктиці"
Яка зацікавленість може бути у цьому острові для Трампа, окрім того, що він говорить про національну безпеку?
Це з якого боку подивитися насправді. Тому що прихильники дещо застарілого, реалістичного підходу до міжнародних відносин стверджують, що Гренландія має великий безпековий інтерес для Сполучених Штатів, зокрема, через загрозу з боку Росії. І справа в Арктиці, бо впродовж останніх кількох років мінімум, а подекуди й останнього десятиліття, науковці в галузі досліджень міжнародних відносин звертають особливу увагу на так звану "арктичну політику". Бо видно, що за Арктику та регіони пов'язані з Арктикою, а Гренландію можна кваліфікувати в цю історію, ведеться боротьба низки країн. І зрозуміло, що ті "теоретики", які, мабуть, просувають цю ідею Трампу, просувають її саме під такою обгорткою, що ми,мовляв, повинні тут випередити усіх інших. Це безпрецедентний крок, це ризикований крок, але він допоможе нам отримати першість в контексті Арктики.
"Єдиним раціональним поясненням для цього рішення є безпековий вимір, але.."
Чому люди борються за Арктику? По-перше, це підсилення безпекових можливостей, тому що банально напасти там на когось було б складніше з теоретичної точки зору. По-друге, це ресурси. Там є певна кількість нафти, газу. І ми говоримо про саму географічну і логістичну складову цієї всієї історії. Але така логіка, що треба, мовляв, взяти Гренландію для посилення національної безпеки, бо всі воюють за Арктику і відповідно всі хочуть отримати собі цей шматок задля посилення безпеки – це застаріле бачення міжнародної безпеки. Воно не є аж таким прив'язаним до реальної ситуації. Але проблема якраз полягає в тому, що ми живемо у світі, яким керують, на жаль, ось такі мислителі. Тому що Трампу це "пропихають" консервативні радники. І це дуже відображає саме консервативний вид мислення і сприйняття міжнародної безпеки в цілому. Тому, звісно, вони будуть говорити, що це безпековий маневр.
Але чи йдеться там про економічну складову, чи йдеться там про геополітичну складову, чи про якусь іміджеву? Якщо ми подивимося на цей крок, навіть суто гіпотетично на цьому етапі, чи це було б плюсом для Сполучених Штатів, то ми побачимо, що ні, в цьому немає ніякої доданої вартості аж такої, щоб так сильно ризикувати задля цього, окрім саме безпекового виміру. Тому з одного боку, єдиним раціональним поясненням для цього рішення є саме безпековий вимір і то з доволі великою натяжкою, бо це доволі консервативне бачення міжнародної безпеки. З іншого боку, це виглядає так, що деяким людям треба знайти якісь нові приводи для того, щоб похвалитися своїми "орденами". Можливо, це звучить для когось доволі різко, але з огляду на свій досвід комунікації з цим середовищем, воно насправді мислить такими категоріями. І найпроблематичнішим є те, що таке мислення переважає також в американських і європейських університетах, які вивчають безпеку, і потім це передається молодшим поколінням. І ми бачимо просто це нескінченне коло цього дуже відірваного від реальності бачення міжнародної ситуації в безпеці.
Артур Колдомасов. Фото: facebook/arthur.koldomasov
"Уряд Данії буде спочатку реагувати, а потім ставити питання"
Трамп пропонував, що готовий купити Гренландію, яка нині перебуває в статусі автономії в складі Данії. Чи є якісь юридичні або міжнародно-правові механізми для цього?
Тут хотілося б уточнити, що, наприклад, є також думка щодо того, що заявами про готовність анексувати Гренландію Трамп нібито традиційно підвищує ставки для досягнення цієї угоди, як для компромісу. Але як ми бачимо і на прикладах з міжнародного права, і з характеру Дональда Трампа, йому нічого не заважає підписати угоду і анексувати Гренландію одночасно. Натомість, коли ми говоримо про купівлю Гренландії, то цей варіант, звісно, більш прийнятний, якщо вибирати серед двох зол. Але якщо говорити взагалі про міжнародні механізми, то ситуація Америки насправді доволі демонстративно показує, яким, на жаль, проблематичним є питання відповідальності за свої дії в міжнародному контексті. Бо коли, наприклад, ми говоримо про внутрішньополітичну американську ситуацію, то низка указів Дональда Трампа порушує американське законодавство. Він їх ухвалює, є люди, які з цим незгодні, вони йдуть до суду, судяться, суди видають рішення, що це рішення незаконне і він має припинити його дію. Тільки проблема в тому, що указ вже підписано і міністерства його вже почали впроваджувати, а судовий процес може тривати кілька місяців. А якщо якийсь місцевий суд ухвалить рішення на користь позивача, то команда Трампа потім звертається в Верховний суд, який фактично підлягає зараз Трампу, і він з частотою приблизно 80% віддає рішення на користь Трампа.
Так само і в міжнародній системі зараз, на жаль. Є різні механізми: санкційна політика, відповідальність через міжнародні суди, тощо. Взагалі ми говоримо про дуже розмиту долю НАТО у випадку, якщо це станеться. Але, на жаль, практика відповідальності дуже повільно реагує на те, що вже відбулося. І, навіть, якщо якийсь міжнародний суд ухвалить рішення, що це було незаконно, то навряд чи одразу після цього Америка скаже "Ок" і забере одразу всі війська з Гренландії. Я думаю, що ситуація України теж доволі яскраво, на жаль, показує, наскільки ці механізми є повільними у застосуванні. Можуть бути санкції, можуть бути судові рішення, можуть бути інші елементи тиску. Тільки питання в тому, що судячи з заяв держсекретаря США Марко Рубіо, їм все одно на ці обмеження й механізми, вони не вважають їх робочими. Хоча, поки що заяви уряду Данії трохи вселяють надію. Вони заявляють, що якщо США насміляться ступити своїми військами на землю Гренландії, то уряд Данії буде спочатку реагувати, а потім ставити питання.
