Фото: Sergey Vaganov/Epa-Efe
Перед Новим роком в Україні запахло не лише хвоєю та мандаринами, а ще й виборами. Президент Зеленський, посилаючись на тиск з боку Сполучених Штатів, дав доручення депутатам розробити законодавчу базу для проведення президентських виборів у нинішніх умовах. Була створена робоча група для напрацювання, цитую "законодавчих змін до виборів в особливий або повоєнний період". Тож над чим йде робота? Над виборами в особливий чи повоєнний період?
Поки що це питання залишається підвішеним, тому що відбулось лише одне засідання, а сьогодні – друге. Але тим не менше це лише дуже початковий етап підготовки. На першому засіданні всі фракції і групи зробили політичні заяви, тому що кожна політична інституція, партія, фракція, група хоче окреслити межі прийнятності виборів. Умовно, хтось робив заяву, що не можна організувати вибори під час правового режиму воєнного стану. І це теж завдання групи: разом, колективно, а не кулуарно дати сигнал Заходу, в першу чергу, Сполученим Штатам, що, умовно, більшість політиків, експертів громадянського суспільства проти виборів під час активної фази війни. Тому, напрацьовуватиметься законопроект, який буде усувати наслідки війни для виборів, тобто, як підготуватись, як організувати, як включити всі можливі категорії громадян у виборчий процес, але це певна перспектива. Я не дуже вірю в окремі заяви про те, що до кінця лютого ми можемо вже представити фінальний текст, тому що на першому засіданні кожна політична група окреслила свої червоні лінії. І на тому розійшлася.
Ви, як людина, яка очолює провідну громадську організацію громадську, яка вивчає тему виборчого процесу, бачите взагалі хоча б якусь можливість проведення виборів під час дії режиму воєнного стану?
Ні. Наша організація у цій сфері правозахисна. І якщо ми говоримо про демократичні вибори, то правовий режим воєнного стану – це своєрідна контра тим правам і свободам, які мають бути відновлені для того, щоб вибори відбулися демократично. Тому що свобода слова, свобода пересування, включення в процес і можливість реалізації своїх прав всіма громадянами під час війни неможлива. Тобто ми можемо піти в деталі, але по факту правовий режим – це саме те обмеження, яке не дає можливість нам одразу готуватись до повноцінно демократичних виборів. І тому правозахисна інституція не може виступати за. Потрібно або відновити права і свободи і вже тоді провести виборчий процес, або готуватися до виборчого процесу на повоєнних виборах. Тому що Росія буде намагатись максимально дискредитувати виборчу кампанію, максимально зірвати її для того, щоб легітимність новообраної повоєнної влади була мінімальна. Для того, щоб і далі втручатись в нашу внутрішню політику, в наше внутрішнє життя.
Згідно зі свіжим опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, лише 10% українців вважають, що вибори в Україні потрібно провести до припинення вогню. 23% висловлюються за вибори після початку перемир'я та отримання гарантій безпеки. Якщо українцям зараз вибори не потрібні, я маю на увазі під час дії режиму воєнного стану, то кому вони потрібні?
Вони потрібні Росії. Не як результат, а як процес. Тому що в них є хороші практики втручання, розколів, використання всіх можливих засобів і сил, зокрема, інформаційно-психологічних операцій, для того, щоб країна перетворилась на гарячу точку, але через політичне життя, а не через військові дії. І протистояти цьому дуже складно. Тому що держава Україна може себе захищати в умовах, коли парламент є повноважним і легітимним, голосування і результати голосування визнаються українським народом і державами світу. Я не кажу про перфектну якість дії закону, але закон як норма, як база, вона визнається рамкою.
І те саме стосується президента. Тому що він не лише очолює зовнішню політику, не лише є грантом Конституції, він також є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Тому в період війни Росія була б дуже щаслива створити хаос, який призведе до зриву процесу. Коли ми не зможемо встановити результати виборів, або явка за умов великих безпекових викликів буде 10-20%, щоб максимально підірвати легітимність. І тоді це буде перфектний стан для того, щоб максимально знецінювати українську державу: не конкретних людей, які її очолюють, а українську державу і її суверенне право законної оборони.
І, звичайно, в контексті нинішніх перемовин між Російською Федерацією і Сполученими Штатами ми розуміємо, що є певні впливи на Вашингтон з приводу торпедування цього питання. Але, на щастя, ми не самі в цій війні, і ми не самі в цьому дискурсі. З нами Європейський Союз і країни Європи, які не є членами Європейського Союзу, плюс Канада і Японія. Це альянс країн, які не відступають від принципів міжнародного права і зберігають високий рівень підтримки України, наскільки вони можуть. Тому що виділення фінансування на два роки Україні в державний бюджет – це дуже великий і серйозний сигнал того, що Україна не сама. Перемовини в складі "Коаліції охочих", чим б вони не закінчувались – це сигнал того, що Україна не сама. Тому і в дискусії про вибори нам не потрібно визначати свою державну політику чи суспільну думку, виключно виходячи з треку "Росія плюс США", а виходячи з позиції: ми – частина Європи, Європа має бути безпечною, для цього Україна має оборонятись, для цього нам потрібна повноважна влада, для цього ми повинні готуватись до повоєнних виборів а не проводити їх в активній фазі війни. Тому що ми просто можемо опинитись в умовах, коли результат не буде досягнутий. Коли будуть створені такі безпекові виклики, що люди не прийдуть на дільниці або не скористаються своїм правом, бо буде, приміром, масштабна терористична загроза чи обстріли. Відтак результат буде неприйнятним. І ми перетворимося на якусь таку аморфну країну, в якій немає повноцінних інститутів держави, легітимно обраних. Це перфектний сценарій для Росії, але точно не для нас.
Ми ще і парламентсько-президентська республіка. Чому, на вашу думку, тоді зараз так педалюється тема саме президентських виборів?
У мене є певне відчуття, що це частково результатом річних зовнішніх комунікацій, насамперед, вашингтонських. Тому що на Росію ми не орієнтуємося, адже тоді нам треба з 2014 року визнавати, що в нас була хунта, і українська державність і її лідери – під питанням. Бо Росія повноцінно не визнає легітимність української влади після 2014 року. Коли президент Трамп, прийшовши до влади, серед перших заяв сказав про диктатуру в Україні та 4% підтримки, не опираючись на жодні факти, звичайно це зачіпає президента особисто, я в цьому впевнена. Звичайно, це створює умови, коли виникає така реакція, мовляв, я не тримаюсь за крісло, давайте проводити вибори. І останні грудневі заяви якраз свідчать про реакцію на давні наративи, що Україна нібито потребує підтвердження легітимності президента. А президент відповідає, що він не тримається за свій стілець. І він не каже, що він не піде на ці вибори. І створюється така, знаєте, історія, яка можливо раціоналізується і в Україні, і це дуже страшно. Тому що рейтинг чинного президента не буде високим завжди. Економічна ситуація погіршується.
Якими б не були результати перемовин, ми всі з вами будемо їх критикувати. Вони для нас не будуть абсолютно справедливими і прийнятними. І президент на кінець активної фази війни буде втрачати рейтинг підтримки. Це факт, це історія, це логіка, це психологія суспільства, яке хоче не просто зміну обличчя, хоче забути про фазу війни. А от якщо вибори президентські відбуваються під час війни, в умовах великого рівня загрози, і нам кажуть, як суспільству, що альтернатив не так багато, бо немає ким підписати мирний договір, а це дуже необхідно, то хтось починає раціоналізувати на політтехнологічному рівні. Але це гра не на нашу користь. Від неї потрібно відмовлятися, тому що це не питання якогось індивідуального політика, це питання виживання суспільства і держави.
Якщо тиск щодо виборів – це російська пастка, то нинішня круговерть довкола цієї теми – це швидше дипломатичний танець з боку України чи реальний намір проводити вибори якнайшвидше?
Ну, я все ж таки думаю, що це більше дипломатичний танець. Навіть коли президент наприкінці минулого року сказав, що готовий йти на вибори, він зауважив: тоді, коли будуть забезпечені гарантії безпеки. Це те, на що працює наша дипломатія щоб створити і задокументувати гарантії безпеки від країн, які є частиною процесу перемовин. В першу чергу мова йде про Європу, оскільки Штати не хочуть брати на себе велику кількість відповідальності. Але Сполучені Штати – це та держава, яка має гарантувати безпеку Україні, тому що вона в прямих перемовинах з Російською Федерацією. Якщо мова йде про гарантії перед виборами, то це хороший аргумент, чому гарантії мають дати США тут і зараз. Якщо мова йде про можливість просто тут і зараз організувати вибори, то це якась дуже не раціональна політтехнологія, яка має місце в цьому дискурсі, але в мінімальній пропорції, порівняно з іншим.
Але у будь-якому разі колись, ми дуже сподіваємося, будуть умови для того, аби Україна змогла провести вибори президента, парламенту, місцеві, тобто повернутися до цього ультра важливого демократичного процесу. І перший фактор, який тут необхідний, ви вже про нього згадували, це безпека. Але навіть після припинення дії режиму воєнного стану, Росія нікуди не зникне, вона все одно буде існувати. То які ж тоді існують параметри цієї безпеки? Як нам зрозуміти, що ми можемо проводити вибори і в Слов'янську, і у Львові?
Є певна етапність оцінок і різні типи загроз. Якщо ми говоримо про громади, тут є один підхід, який нині на етапі реалізації. Він не новий, він почався плюс-мінус у 2020 році, коли ми не мали виборів в 18 громадах Донецької і Луганської областей, серед яких були Лисичанськ та Сіверськодонецьк (до 2024 Сєверодонецьк) – абсолютно під контролем держави України і значно далі від лінії розмежування, ніж Маріуполь. Але вибори там не відбулися, тому що військова адміністрація сказала, що є рівень небезпеки, який не дає можливість організувати вибори. В формі листа це було направлено до Центральної виборчої комісії як органа, який не має компетенції в перевірці безпеки. Він приймає це до відома і приймає рішення про непроведення виборів. Цей досвід дуже важливий. Адже якщо у нас немає системи оцінки безпеки, то рішення будуть прийматися в політичний спосіб.
Візьмемо для прикладу парламентські вибори. Якщо приміром в певному регіоні рейтинги партії влади невисокі, можна, просто прикриваючись безпекою, тут їх не проводити. Але це ж про конституційні права громадян. Я не кажу про ті загрози, які можуть нестися щодо результатів голосування, наприклад, за проросійські партії. Тут держава має упередити цю проблему і просто не допустити проросійські партії або фінансованих Росією політиків до виборчого процесу. Я говорю про систему оцінки, яка буде офіційною, дуже прозорою, абсолютно транспарентною і підзвітною для самих громадян, для суспільства. І ОПОРА почала замислюватися, як можна це регламентувати, хто має оцінити безпеку, які індикатори, критерії мають бути взяті до уваги. Ми розробили законопроєкт спільно з партнерами. Він був на оцінці Венеційської комісії і ОБСЄ. Нам надали певні рекомендації. Він ще не реєструвався. Його суть полягає в тому, що аудит і попередня оцінка безпеки мають бути проведені до того, як ухвалювати рішення, де можливо чи де неможливо проводити вибори. І в цьому році ми зробили вже дві хвилі пілотів, готуємося до третього. Ці результати презентовані на сайті ОПОРИ з абсолютно деталізованою методологією. Я особисто в Женеві це презентувала на платформі Організації об'єднаних націй. Це була велика подія, де зібралися з усього світу організації, які відповідають за міжнародні вибори міжнародні. І ми розпочали процес тестування, які критерії мають бути взяті до уваги, ким взяті, в який спосіб, за який період – для того, щоб швидко зробити цю оцінку. Ми також виставляємо перелік вимог до бюджету, до організаторів виборів, до наших партнерів, що має бути інвестовано в ту чи іншу громаду для того, щоб ми з помаранчевої зони небезпеки, але не критичної, перевели, наприклад, в жовту чи зелену. Скільки треба бомбосховищ побудувати, як енергетику відновити тощо. І оце для нас є основою. Дільниця – це не просто приміщення, де люди голосують по закону. Це територія, на якій живуть виборці, які потім приходять в приміщення для голосування. Десь треба буде окремі дільниці включити виборчий процес, а окремі не включати, тому що вони далеко від тих сервісів, які потрібні на реагування безпеки.
З 1 січня Центральна виборча комісія відкрила державний реєстр виборців. Я вчора на сайт заходила, там вже можна зараз оновити свої персональні дані. Що це означає? За час великої війни вперше ці реєстри відкриваються. Що далі? Що буде відбуватися?
Центральна виборча комісія відкрила електронний кабінет виборця. Треба розуміти, що такі органи як ЦВК в Україні постійно діючі. Державний реєстр виборців також постійно діючий. Те, що в 2022 році все було закрито, розділено між собою в рівнях доступу, було дуже правильно. Всі реєстри були закриті. Навіть ми просто поклали свій сайт, тому що там дуже багато персональної інформації наших спостерігачів, активістів в регіонах тощо. Зараз йде процес відновлення. Тобто те, що ви бачите, це фронтлайн, візійна частина, зовнішня. Але всередині реєстр працював завжди і відносно повноцінно. Єдине, що не функціонували відділи ведення в тих регіонах, де, зокрема, лінія фронту дуже близько, тому що там просто не функціонує частина цивільної інфраструктури в принципі. І це означає, що ЦВК повернулася до виконання своїх обов'язків. Це означає, що ЦВК думає на перспективу про те, коли, наприклад, 5 мільйонів захочуть в один день перевірити свою виборчу адресу або її змінити, жодна система не витримає. І ЦВК створила інструмент для громадян. Ви заходите в електронний кабінет виборця через сайт, ви там можете перевірити власні дані, перевірити або подати запит на зміну виборчої адреси. Тому що, приміром, де-юре ви зареєстровані в місті Херсон. Він підконтрольний державі Україна. Але де-факто ви проживаєте в місті Київ. Але навіть після припинення активної фази бойових дій буде потрібний період розмінування. В деяких громадах це буде критично, і навіть влада не буде, скоріш за все, пускати назад цивільних до моменту завершення розмінувальних робіт. І вам так вважається, що з вашої перспективи ви будете голосувати в Києві, якщо вибори будуть за рік-два. Тож ви можете змінити виборчу адресу, відділити її від адреси реєстрації, і зробити це завчасно.
