Дональд Трамп. Фото: REUTERS/Ken Cedeno
"Завжди є ризик того, що агресор повернеться до своєї "ідеї фікс"
Дональд Трамп заявив, що нібито Україна погодилася не завдавати ударів по російських енергетичних об’єктах і Росія погодилася зробити те саме. Зростання світових цін на дизельне пальне здебільшого спричинене російсько-українською війною, а не Іраном, стверджував президент США. Пане Максиме, як ви особисто сприймаєте цей допис Трампа? Чи більше тут оптимізму на майбутнє, чи все-таки є певна пересторога? Росія за цей час зможе накопичити додатково ракет, дронів, різних засобів, потім зробить якусь провокацію і звинуватить Україну, мовляв, українці не дотрималися перемир'я, тож тепер буде удар.
Зрештою, така небезпека з боку Росії, спецслужб і Путіна безпосередньо завжди існує. І якої б угоди ми не досягли, про який би мир не домовилися, на яких би умовах це не відбулося, завжди є ризик того, що агресор повернеться до своєї "ідеї фікс" і спробує все ж таки скористатися ситуацією і "достигнуть целей СВО". Така небезпека завжди існує. Тому, коли ми входимо в будь-яку мирну ініціативу або переговорний процес — чи це стосується локальних речей на зразок зернової ініціативи, енергетичного перемир'я або припинення вогню, чи якогось всеосяжного довготривалого миру — цю перспективу слід тримати в полі зору та її вже конкретно оцінювати залежно від того, про що йдеться і від кого це виходить.
"Допис Трампа про те, що Україна погодилася, виглядає трохи дивно і маніпулятивно"
Після цього допису Трампа президент України Зеленський у Телеграмі написав: "Україна запропонувала партнерам забезпечити таку домовленість із Росією, яка зупинить знищення критичної інфраструктури. Україна не впевнена, що Росія має бажання дотримуватися будь-якої домовленості, але продовольство, енергетика та інші елементи базового гарантування життя повинні бути під захистом. Мир потрібен. Енергетика, шляхи продовольства, критична інфраструктура — усе це повинно бути в обговоренні припинення ударів. Потрібне сильне, справедливе рішення, і не на "вибори", а на увесь час. Ми очікуємо на конкретику від наших партнерів", — зауважив Зеленський. Отже, стає зрозуміло, що тут ініціативу проявила Україна.
Власне, це не стало великою новиною. Україна давно ініціює будь-які процеси врегулювання чи обмеження ударів, адже нам є що втрачати. Нам шкода своїх людей, свою інфраструктуру, свою армію врешті-решт. Тому сам допис Дональда Трампа про те, що Україна погодилася, виглядає трошки дивно і маніпулятивно. Так, Україна погодилася, Україна згодна на будь-яку деескалацію та збереження життів. Відтак цю ситуацію слід оцінювати з точки зору того, чи готова до цього Росія та чи свідчить про таку можливу готовність РФ згаданий допис Трампа. Тут якраз найбільша інтрига і прихована, тому що все це з'явилося після поїздок до Москви спочатку глави Центрального розвідувального управління США, а потім, так би мовити, бізнес-партнерів Кремля — Віткоффа і Кушнера. Можливо, є для цього якісь передумови.
"У нас немає надійних джерел зрозуміти, на що Росія готова, а на що ні"
"Якщо наші партнери готові забезпечити реальне бажання Росії не бити по нашій енергетиці, критичній інфраструктурі, руху продовольства, то ми, звісно, готові забезпечити відповідну відсутність наших ударів", — пише Зеленський. Отже, тут окреслено, на що можуть бути табу щодо ударів: електрика, енергетичні об'єкти, критична інфраструктура, рух продовольства. Досить розлого. Чи погодиться Росія?
Про це зараз можна тільки міркувати вголос, оскільки заяви з російського боку не дають підстав для якоїсь упевненості, навіть підстав для аналізу немає. Що там говорити, якщо їхній керівник дипломатії Сергій Лавров на сьогодні є головним обличчям єдиної правлячої політичної сили в Росії на виборах, які за лічені дні мають відбутися у Російській Федерації. Тобто на сьогодні російська дипломатія живе у режимі внутрішньополітичної пропаганди для російського виборця. А отже, у нас немає надійних джерел для того, щоб зрозуміти, на що Росія готова, а на що не готова. Хіба що за цими репліками Кушнера чи Трампа можна про це судити.
"Йдеться все-таки про американських партнерів"
Якщо Росія все ж таки погодиться на таке "енергетичне перемир'я", то хто гарантуватиме його дотримання? У дописі Зеленського йдеться: "якщо партнери готові забезпечити реальне бажання Росії". Кого з партнерів потенційно мав на увазі Зеленський?
Я думаю, що в даному разі йдеться переважно про Сполучені Штати. І контекст заяв на це вказує, адже все це відбувається після візитів американських емісарів і, можливо, якогось іншого інформаційного обміну між Америкою та Росією. Європа останнім часом була доволі пасивною у цьому процесі, тому гарантій у сенсі посередництва Європа на даний момент надати не може. Силових гарантій — тобто покарати, наприклад, Росію за можливе порушення цих домовленостей — Європа вочевидь теж не зможе надати. Тому йдеться все-таки про американських партнерів. А чому про партнерів — тому що, як виглядає, прямих переговорів між Україною і Росією зараз немає, а все спілкування відбувається через зовнішній канал — американське посередництво.
"Путін не може показати слабкість і не може показати, що Росія програє"
Зеленський пише: щоб це було надійно, довгостроково і мало реальний ефект для життя людей, а не зірвалося після того, як росіяни проведуть свої "вибори" і отримають саме на цей час послаблення напруги щодо бензину і дизелю. Залишається не так багато часу до виборів у Держдуму. Чи коректно говорити, що як мінімум до проведення виборів у Російській Федерації дійсно може протриматися це "перемир'я", точніше — домовленість не завдавати ударів по енергетичних об'єктах?
До виборів залишається дуже короткий час, і навряд чи він відіграє якусь критичну роль. До того ж, мені здається, ми надто однобічно розуміємо внутрішньополітичну стратегію режиму. Нам здається, що Путін, аби догодити людям, може перемир'я якесь влаштувати або якось пом'якшити тиск, мовляв, у нього є свербіж завоювати Україну та зробити якомога більшу ескалацію, а "добрі росіяни" йому в цьому перешкоджають, тож йому треба приховати ці свої наміри. Мені здається, ситуація не настільки однозначна, можливо, навіть навпаки: для Путіна важливі на цих виборах ті виборці, які дуже агресивно налаштовані, перед якими він не може показати слабкість і не може показати, що Росія програє. Тому він може перед виборами цю ескалацію та войовничу риторику піднімати, для того щоб його "ядерний" електорат не відвернувся від нього, прийшов на вибори і заявив про себе у російському суспільстві. А от що буде після виборів — я думаю, що цей піарний, пропагандистський та агітаційний тиск дещо зменшиться, і позиція Кремля може бути більш раціональною. Маю таке оптимістичне припущення.
.jpg)
Максим Розумний. Фото: Facebook
"Головне — генерувати способи захисту та загрози для росіян"
Пане Максиме, пригадуєте кінець січня — початок лютого 2026 року, коли були морози мінус 20-25 °C? Дональд Трамп розповідав, що особисто просив Путіна не обстрілювати українські міста протягом тижня під час сильних морозів. І що тоді? Російська Федерація просто накопичила трохи ракет і далі продовжила гатити по нашій енергетичній інфраструктурі. Чи не повториться ситуація?
Ситуація доволі індикативна. Тобто це для нас має бути і застереженням, і прецедентом того, що росіяни скористаються будь-якою слабкістю України. І тому головне — генерувати способи захисту, як технічні, так і різноманітні домовленості з партнерами, а також генерувати загрози для росіян. Це на них діє набагато сильніше, ніж будь-які вмовляння чи домовленості. Лише в тому разі, якщо з українського боку буде згенерована симетрична загроза для російської економіки, інфраструктури та спокійного життя росіян, можна сподіватися, що такі домовленості можуть бути надійними. А щодо часових рамок — це ще один аргумент, що зараз мало що вирішується. Росіяни, звісно, постараються, особливо в питаннях опалення й тепла, шкодити тоді, коли в України буде цейтнот — коли вона не зможе швидко відновити свої потужності. Відтак у вересні такого роду ескалації малоймовірні.
Слушно ви згадали: вересень — що зараз бити? Можна почекати жовтня-листопада і ближче до грудня вдарити. Тобто особливих сподівань, що це припинення ударів по енергооб'єктах буде тривалим, у нас немає?
Принаймні це не варто пов'язувати з дописом Дональда Трампа. Я думаю, що насправді Трамп намагається вгадати, що задумав Путін і чи будуть дотримані кулуарні домовленості, які там, можливо, існують. Така вже в них склалася логіка відносин і стиль спілкування. І сподіватися на те, що щось зміниться в цьому контексті, Україні не варто.
"Поки з Кремля не прозвучить чітко згода, не можна вважати, що ця домовленість діє"
Коли це припинення ударів по енергооб'єктах почне діяти, на вашу думку?
Очевидно, що може йти мова лише про підтвердження з Москви. І при цьому треба розуміти, що це підтвердження не буде чітким, як це люблять робити кремлівські стратеги. Через один інформаційний канал вони говорять про одне, через інший — про інше, лишаючи собі таким чином простір, аби звинуватити протилежну сторону. До цього треба бути готовими. Поки з Кремля не прозвучить чітко згода на припинення обстрілу інфраструктури, енергетичних об’єктів чи зернових коридорів, до того часу не можна вважати, що ця домовленість діє, і не можна починати відлік часу для її моніторингу.
Зеленський сказав, що сподівається зустрітися із Трампом у Нью-Йорку у 20-х числах вересня. Це ще тиждень, а ми зараз говоримо про потенційне обмеження ударів по енергооб'єктах. До морського перемир'я теж може дійти справа?
Загалом, я думаю, що є імовірність різних локальних домовленостей. Більш імовірні якраз зернова і морська, оскільки є вже прецеденти зернового коридору. Тобто спочатку зернова, морська, потім енергетична і лише після цього критична інфраструктура, тому що це складне поняття і важче встановити критерії. Але на кожному з цих етапів, звісно, може з’явитися якийсь інцидент, що зупинить весь процес і відкине нас знову на попередні позиції.
"Або прямо під вибори, або після виборів, або ніколи"
Резюмуючи, чи погодиться все ж таки Росія? І чи зможе це перерости в подальші домовленості?
Я думаю, що фактор виборів до російської Держдуми відіграватиме у піар-супроводі з російського боку ключову роль. І це буде залежати від того, як кремлівські політтехнологи визначать для себе вигідний ефект на російську публіку. Чи це треба буде сказати, наприклад, під вибори — і заробити якісь додаткові бали. Або ж після виборів — для того щоб налаштовувати людей на більш безпечне майбутнє. Отже, зараз це вгадати складно. Але — або прямо під вибори, або після виборів, або ніколи. Як завжди це триває з росіянами.
