Фото ілюстративне
Це діє не скрізь
Напередодні киян попередили, що може бути обмежене постачання гарячої води. Вивільнену теплову потужність спрямують на те, щоб спробувати відновити теплопостачання. Як це технологічно відбувається і чи справді допомагає врятувати теплосистему, теплопостачання для багатоквартирних будинків?
Технічно, уявімо, що у нас є 100% тепла, яке треба подати в будинок. Приблизно 70% йде на теплопостачання і 30% на гарячу воду. І коли у нас зруйновано джерело теплопостачання, а після його відновили всього на 40%, то цих 40% і на одне, і на інше вже не вистачає. А оскільки на вулиці морози, то для нас найбільш критично зберегти саме систему теплопостачання, опалення і підтримувати якусь позитивну температуру в приміщеннях. Тому можуть бути такі обмеження. Але це стосується лише районів, де в нас дефіцит у теплопостачанні. Київ розбитий на декілька теплових районів із різними джерелами і не скрізь ця потреба є. Відповідно там обмежувати гаряче водопостачання не будуть. Єдиним заміщенням централізованого теплопостачання є електричні водонагрівачі. Це потім збільшує навантаження на мережу. Тут важливо врахувати цей баланс. І там, де можна забезпечити гаряче водопостачання від централізованої системи або дахової котельні, або його запустити, вимкнувши електробойлери – це потрібно зробити, тому що дефіцит у лініях електропередач у нас також є. Але треба розуміти, що це не скрізь і діє тимчасово.
Гаряча вода у нас гріється в теплообмінниках. Як правило, це для старої забудови. Ви могли спостерігати, що у вас у дворі є одно-двоповерхові будівлі без вікон, так звані бойлерні. Там стоїть водонагрівач, великий теплообмінник, який гріє воду для всіх будинків. Звідти йде чотири труби: дві на постачання гарячої води і дві на батареї. І от ті, які йдуть на постачання гарячої води, подача на них теплової енергії буде відключатися, щоб можна було більше і більшої температури подати теплоносія саме в систему теплопостачання. Іноді такі тепловодонагрівачі встановлені в підвалі будинку.
Мобільні пересувні котельні. Чи багато таких котелень може бути використано, що ними можна і як довго обігрівати, освітлювати, яка їхня потужність, що про них взагалі відомо?
Ці мобільні котельні призначені для критичних об'єктів, таких як лікарні, там це використовується. Це невеличка котельня на мобільному шасі, вона живиться дизелем, там стоять дизельні котли і це забезпечує можливість підтримати протягом певного часу роботу теплопостачання в ті чи інші будівлі. Сказати, що на 11 000 житлових будинків Києва можна під кожний підігнати таку котельню – то ми їх стільки не назбираємо. Тому тут максимальна робота має йти, щоб зберегти внутрішньобудинкові системи теплопостачання до моменту можливості відновлення нормального чи хоча б мінімального постачання тепла з теплових мереж. І для цього мешканці і власники квартир повинні допомогти тепловикам, електрикам, щоб взяти ключі, знати, як можна злити будинок, мати можливість перевірити стояки після запуску, якщо десь щось прорвало, локалізувати течу чи повідомити про це. Тому основна робота зараз має йти на те, щоб зберегти систему опалення будинку, електропостачання, щоб вона не вигоріла через високе навантаження, через те, що намагалися перемкнути і замінити проєктні автоматичні вимикачі чи запобіжники на щось інше. І якщо це зробити, то є надія, що в нас, порівняно скоро, відновиться робота. І те, що я спостерігаю по Києву, то насправді дуже-дуже швидкі темпи повторного підключення, зважаючи на обсяги аварій, які були. І навіть ті ж повідомлення про труби, що розмерзлися, одиничні. І це свідчить про те, що в багатьох випадках система спрацювала і виявилася досить стійкою в порівнянні з тим, що можна було очікувати.
Наступний сезон ми проходитимемо більш підготовленими на всіх рівнях
Чи доречна самоорганізація, чи треба координуватися мешканцям із ЖЕКами або іншими компаніями, які експлуатують і обслуговують відповідну техніку. Як це робити?
Одне одному не заважає. І якщо ми візьмемо Україну, вона виживала за рахунок самоорганізації. Це ключова і позитивна риса українців, що ми можемо знизу організуватися і зробити, не чекаючи того, що нами покерують згори. Але координація, звичайно, потрібна. Ця робота налагоджена, йде координація з ЖЕКами, підрозділом ДТЕК, з київськими тепловими мережами. І от будинки, де це спрацювало, там вдалося пройти взагалі без значних проблем. Якщо все-таки теплова енергія хоч якось подавалася, а в будинку вже до того було вжито заходів, зарезервовані насоси теплопостачання, проведено певне утеплення, аби вона максимально збереглася. Якщо ви згадаєте, скільки відновлювали аварію в Берліні, коли там декілька ділянок електромереж пошкодились, і з якою швидкістю робиться це в Києві, Україні, в інших містах – то ця самоорганізація мешканців, робота енергетиків, електроенергетиків, теплоенергетиків. Нас не зламати, тому що ми труднощі долаємо, вчимося і стаємо від цього більш стійкими. Сподіваюся, що якраз у ОСББ самоорганізації стане більше і наступний сезон ми вже проходитимемо більш підготовленими на всіх рівнях. Прорив труб, його убезпечення не співмірний з вартістю середнього ремонту квартири.
Їдуть генератори з різних країн Європи до України. Що це за генератори? Скільки вони можуть забезпечити теплом, електрикою, на що вони взагалі розраховані, на яку роботу, на яку кількість?
Тут мова йде більше про підтримку критичної інфраструктури, тому що побудувати і забезпечити потужність, еквівалентну київським теплоелектроцентралям, електричну або теплову, в короткий термін маленькими чи середніми генераторами неможливо. Тут мова йде, щоб працювали об'єкти водоканалу, теплопостачання, циркуляційні насоси. Було б добре, якщо б запрацювали школи, дитячі садочки. Говорити про те, що можна заживити від генератора, поставити його швиденько і буде працювати двадцятиповерховий, десятипід'їзний будинок – не доводиться. Це значно більші потужності. Це потім буде спиратися в ціну, тому що генератори працюють на дизельному паливі. Одна кіловат-година електроенергії від дизельного палива – це від 20 до 50 грн в залежності від генератора і режиму його роботи. Це досить дорого. Тому максимально все-таки увага має приділятися відновленню тих систем, які у нас ще залишилися. А допомога має бути направлена на критичні об'єкти. Якщо в лікарнях в більшості вже стоять дизель-генератори, які можуть забезпечити основні потреби, то направити на ті ж школи, щоб і навчальний процес забезпечити, і можливість їхнього використання в якості пунктів обігріву.
