Президент України Володимир Зеленський і Йозеф Паздерка. Фото: Суспільне Україна
"Передусім це нагорода народу Чехії"
Президент Чехії Петр Павел нещодавно відвідав Київ, де ви вручили йому високу українську нагороду – орден Ярослава Мудрого. Чи було це сигналом не лише для нього, а й для народу Чеської Республіки?
Безумовно. Я думаю, що Петр це прекрасно розуміє, що передусім це нагорода народу Чехії. Я дуже вдячний людям за всі ці місяці, роки цієї війни, бо вони із самого початку прихистили наших людей, дали домівку, дали те тепло, яке так потрібно було українцям під час повномасштабного вторгнення і підтримували нас. І безумовно ця нагорода і Петру. Він багато всього зробив. Я розумію устрій Чехії, я розумію, що немає всіх повноважень у президента, багато всього вирішує саме Кабінет Міністрів, але політично, він завжди відстоював нас. Він підтримував Україну, він давав, на мій погляд, дуже правильні меседжі, іноді роз'яснювання в Європі, не тільки в Чехії, а й на міжнародних майданчиках щодо підтримки України: хто така Україна, хто така Росія, що відбувається і як Україна захищає всю Європу. Я йому вдячний за все це.
"Потрібна була будь-яка допомога і Чехія нам допомогла"
Чеська Республіка прийняла чи не найбільшу кількість українських біженців на душу населення. Приватний збір коштів на підтримку України також проходить дуже добре. Нещодавно розпочався збір коштів на генератори для Києва, Харкова та інших міст і менш ніж за тиждень було зібрано понад 230 млн українських гривень. Ви чули цю новину?
Так, безумовно. Це наш запит всьому світу після блекаутів. Ми розуміли, що можуть бути ймовірні блекаути після ударів ракет та дронів з боку Росії. Наш сигнал був до всього світу допомогти нам. Потрібна була будь-яка допомога і Чехія нам допомогла. Ми вдячні за цю енергетичну підтримку. Це не перша ініціатива Чехії. Ви знаєте, що чеська ініціатива щодо підтримки української армії – артилерійська ініціатива дуже важлива. Це було непросто закумулювати велику кількість артилерії, яка була вироблена в різних країнах і допомогти Україні зменеджерувати це. Це було не просто. Я завжди підтримував чеську ініціативу і вдячний за це Чехії.
"Якщо не допомагати Україні, то Україна може не витримати і тоді є ризик, що Росія піде далі"
У Чеській Республіці після минулорічних виборів було сформовано новий коаліційний уряд на чолі з прем'єр-міністром Андреєм Бабішем (ANO). Деякі партії цієї коаліції дуже критично ставляться до України. За їхніми словами, чим більше Чехія підтримуватиме вашу країну у військовому плані, тим менше миру настане в найближчому майбутньому. Яка ваша відповідь їм?
А я не вважаю, що треба це перевіряти. Скажу відверто. Сьогодні Україні допомагають і Україна стримує Росію. І навіть якщо в когось у світі інша думка, то я вважаю, що це ризиковано перевіряти. Якщо не допомагати Україні, то Україна може не витримати і тоді є ризик, що Росія піде далі. І навіть якщо в це хтось не дуже вірить, я не розумію навіщо це перевіряти, адже ціна дуже висока. Це великий ризик для Європи, для будь-якої держави, що агресія Росії продовжиться. І хто це витримає? Те, що витримує Україна. Тому я вважаю, що в прем'єр-міністра Бабіша може бути будь-яка своя думка, але саме в контексті чи допомагати Україні, на мій погляд, розумно обирати допомогу Україні, бо Україна – це Європа. І Україна захищає себе справедливо, бо на нас напали. І тому тут навіть в моральному аспекті правильно, я вважаю, підтримувати Україну. В якому обсязі, що ти можеш дати – це інше питання. Але на мій погляд сьогодні підтримувати Україну, яка сповідує європейські цінності, яка дуже дружня до Чехії, прекрасно розуміє чехів – це правильно. Я впевнений, що це тільки зблизить нас.
Зрозуміло, що світ об'єднався навколо України, а не навколо Росії. Тобто весь світ, і навіть ті країни, які не допомагають Україні, визнають, що Росія – агресор. Буде закінчення війни і люди згадуватимуть, хто був на якому боці. Буде відновлення України. Я впевнений, що бізнес приїде відбудовувати Україну. І Чехія, я думаю, має бажати, щоб бізнес, який приїжджає в Україну, займався відновленням. Це добре для обох сторін. І зрозуміло, що ми дуже розраховуємо на таке співробітництво. З прем'єр-міністром Бабішем, ми знаємо одне одного, напевно, не дуже добре. Але у нас була зустріч, здається ще в 2019 році. Це було давно. А потім я з ним зустрічався на Коаліції охочих. Я дуже вдячний, що він представляв там Чехію, що він був присутній, бо це також сигнал підтримки. Такі кроки назустріч один одному тільки зміцнюють відносини між нашими країнами. Я, до речі, користуючись нагодою, запрошую його в Україну. Для нас важливо спілкуватись. Ми говорили з президентом, я думаю, важливо розмовляти і з прем'єр-міністром. А може наш прем'єр-міністр приїде на зустріч у Чехію.
"L-159 ми розцінюємо як одну з деталей, яка може допомогти Україні знищувати іранські "Шахеди"
Ви згадали про ініціативу щодо боєприпасів. В ході останнього візиту президента Чехії Петра Павела також від України був запит на літаки L-159, що є частиною протиповітряної оборони. Чи це досі важливо? Це те, що вам зараз потрібно?
Безумовно. Кожна така деталь важлива в захисті неба. Тому що захистити небо – це ціла інфраструктура: це мобільні вогневі групи, це системи радіоелектронної боротьби, це дрони-перехоплювачі, це авіація. Різні формати ППО. Що стосується авіації, то це не тільки F-16 і інші види, є й легкомоторні літаки тощо. L-159 ми розцінюємо як одну з деталей, яка може допомогти Україні знищувати іранські "Шахеди". Це саме для боротьби з цією великою кількістю дронів. Передусім для цього. Можна і для інших речей використовувати, але для цього. Тому ми б хотіли отримати ці літаки чим скоріше. Ми будемо займатись підбором відповідних літаків й інших моделей, але якщо Чехія зможе нам надати ці літаки, то наступним кроком, я знаю, що чеський виробник у цьому зацікавлений, ми пройдемо випробування з L-159, а з новітніми моделями цього напрямку ми зможемо потім підписати контракт і це буде дуже вигідно для чеського виробника. Ми проводили консультації. Я думаю, що Чехія хотіла б продавати нам ці нові літаки.
"Ми відкриті для чеського бізнесу"
Ви згадали про бізнес і відбудову України. Є певна кількість чеських компаній та підприємців, які готові інвестувати в енергетичний сектор, зокрема в "Нафтогаз", "Укргазвидобування" та інші. Чи вітаєте ви такі наміри?
Ми відкриті дуже для цього. Ми проводили вже консультації з польськими партнерами, з чеськими партнерами. Ми хотіли б, щоб це було більш серйозно – і підписання відповідних документів, і впровадження відповідних проєктів, і ко-продакшн тощо. Ми відкриті до цього. Як ви бачите, енергетика сьогодні, напевно, №1 в безпеці тієї чи іншої країни. І для нас розбудова енергетичної мережі, енергетичної системи – це також частина гарантій безпеки. Ми відкриті для чеського бізнесу.
Президент України Володимир Зеленський і Йозеф Паздерка. Фото: facebook/josef.pazderka
"Передусім нам треба зустрітись втрьох"
У медіа є повідомлення, що мирні переговори під егідою Дональда Трампа та його команди на фінальній стадії і ви можете зустрітися з Путіним, аби вирішити останні спірні пункти щодо Донбасу та Запорізької АЕС. Чи можете ви це підтвердити?
Ми відкриті до зустрічі в будь-якому форматі з Росією і Сполученими Штатами Америки. Ми би хотіли і присутності Європи на тому чи іншому етапі цих перемовин, тому що частиною нашої гарантії безпеки є членство в Європейському Союзі, а також Коаліція охочих. Але передусім нам треба зустрітись втрьох. Як мінімум, ми повинні мати можливість в тому чи іншому форматі мати контакт з Російською Федерацією, з лідером Росії. Без такого формату, на мій погляд і з того, що я бачу, наші команди не зможуть домовитись щодо територіальних питань.
"Остання миля завжди дуже складна"
На якому етапі зараз мирні переговори? Це насправді фінальний етап? Чи це щось, що близьке "до"?
Остання миля завжди дуже складна. І ми не знаємо, чи ми дуже близькі до результату, або не дуже. Складно сказати. На мій погляд, ми розраховуємо на гарантії безпеки від Америки і документ готовий. Так, але воно все ще не акцептовано парламентами або Конгресом Сполучених Штатів, відповідно тією чи іншою державою в Європі. І тому чи це остання миля дійсно і залишилось трішечки, або нам прийдеться ще працювати з багатьма країнами, щоб отримати впевненість, що в нас будуть сильні гарантії безпеки. Також важливий Prosperity package, тобто Пакет відновлення України. Він важливий для нас передусім, він важливий для Америки і для всієї Європи. І безумовно для Чехії як країни Євросоюзу. І для бізнесу. Всім потрібно, будь-якому потенційному інвестору важливо почути, що в України будуть гарантії безпеки і війна не почнеться знову. І хочеться приїхати, інвестувати, відбудовувати країну. Це нормальне бажання, абсолютно тверезе бачення процесів. Тобто над економічним пакетом треба ще працювати. І є на сьогодні 20-ти пунктний план щодо закінчення війни. А там саме ці болючі питання, про які ви сказали. Ще раз підкреслюю, я не вважаю, що хтось окрім лідерів зможе це вирішити.
Чи є обмін територіями на Донбасі передумовою гарантії безпеки?
Я чув про таке в політичних колах, деякі політики це піднімали. Я напряму від президента Трампа це не чув, а це його гарантії безпеки і Конгресу Сполучених Штатів Америки. Тобто я розумію, що є ціна гарантій безпеки від Сполучених Штатів Америки. Питання цієї ціни.
"Дуже важливе слово європейців, тому що 20 пунктів передбачають наше членство в ЄС"
Ви також згадали про вступ України до Євросоюзу до 2027 року. Це також частина американського мирного плану?
У 20-типунктному плані ми говоримо про те, що для нас бажано 27-й рік. Ми відзначаємо, що нам потрібна чітка дата, чіткий термін. Безумовно, це важлива гарантія, яка буде в цьому плані. Я не говорю, що це буде саме 1 січня 27-го року. Сьогодні це робоча дата. Ми хочемо мати 27-й рік. Ми говоримо, що технічно ми будемо готові. Але на що погодяться партнери, я не можу за них сьогодні говорити. Тому план важливий, щоб він був підписаний не тільки Америкою, Україною і Росією. Тут дуже важливе слово європейців, тому що 20 пунктів передбачають наше членство в ЄС.
Ви вважаєте, що Брюссель відповість на це, прискорить процес до 27-го року?
Не можу сказати. Поки що не можу сказати.
"Війна принесла нам горе"
Ви згадали нового міністра оборони Михайла Федорова. Коли він виступав у парламенті, він зазначив, що 2 мільйони українців ухиляються від служби. Вас це турбує? Це велика проблема для України?
Війна в Україні триває не тиждень. Є люди, які воюють з 14-го року. Є люди, які жили у нас з 14-го року і знали, що десь там є АТО, але думали, що це не стосується всіх в Україні, а лише тих, хто на фронті. Безумовно, велика кількість людей переосмислила багато речей з початком повномасштабного вторгнення. Безумовно, є люди, які до сих пір живуть в іншому настрої. Вони поїхали під час повномасштабного вторгнення закордон… Абсолютно різні люди виїхали: хтось тікав від війни, хтось поїхав у перші дні, а хтось з часом, хтось був ухилянтом, а хтось втратив тут сім'ю і більше не хотів з цим жити. Психологічно було дуже складно. Ми повинні розуміти, що війна принесла нам горе. Ми не можемо однаково до всіх ставитись за цієї війни. Всім людям ця війна принесла горе. Але люди, які втрачали своїх близьких, рідних, їх не можна порівнювати ні з ким. І тому війна не принесла нічого, окрім відчуття нестерпного болю. Я не дивлюсь на це як на мільйони людей, які поїхали. Я дивлюсь на це як на велике випробування і на те, що мільйони людей залишились. І саме через те, що вони залишились, залишилась Україна. Сьогодні велика кількість людей стоїть на фронті і велика кількість людей були поранені та вбиті. Позитиву від війни немає. Є відчуття поваги до тих, хто в Україні і хто її зберіг. Але я з розумінням ставлюсь до деяких людей, які зі зрозумілих причин, сьогодні не тут.
"Різні люди і різні причини"
У Чехії перебуває велика кількість українських чоловіків. Яке ваше повідомлення їм? Ви хочете, щоб вони повернулися в Україну і вступили в армію? Чи це має бути їхній вибір?
Тут не про те, що це їхній вибір. На мій погляд, дуже хотілось б допомогти тим військовим, які на фронті, в яких через те, що іноді бракує хлопців, немає ротації. І це було б дуже справедливо. Щоб військові мали відпустку, щоб мали можливість побачити рідних, близьких, просто відпочити. Знаєте, як повертатись в обійми своєї сім'ї, що дуже важливо, це дає тобі енергію. І я думаю, що такі хлопці, які поїхали, могли би безумовно допомогти. При цьому, що я бачу на фронті – людина довіряє тому, хто поруч з нею. Бо знає, що вони тримають якийсь напрямок. І знає, що якщо його тут підведе одна, дві, три людини, або вони втечуть, то він може загинути, бо він буде один. І тому дуже важлива не лише кількість людей, а розуміння, що вони роблять на фронті. Що вони розуміють, яка це відповідальність. Не тільки за державу, а навіть за людину, яка поруч з тобою, що вона не може залишитись на самоті. І тому іноді кажуть, що ось той, хто втік, його треба зараз забрати і відправити на фронт. Я розумію ці емоції, вони в усіх є, але треба запитати хлопця, який там на фронті – "Чи він зможе довіряти цій людині чи не зможе"? Тобто це таке питання, на яке так просто не відповісти, тому що різні люди і різні причини. Я вважаю, що там є молоді люди, які могли б бути тут і допомагати Україні та армії. І наша внутрішня комунікація може не дійти туди. Але дуже важливо, щоби всі цього хотіли. Якось мені один європейський лідер сказав: "Слухай, я тебе прошу, я сам твоїм людям нічого сказати не можу, бо моє суспільство мене не буде підтримувати, тому що воно розуміє підтримку тих людей, які поїхали через війну. Однак у нас вже дуже багато українців і нам важко. Чи не міг би ти їх запрошувати в Україну?" І я йому сказав, що я їх можу запрошувати в Україну. Я можу це зробити. Але як це спрацює? Якщо людина втекла від війни… До речі, були різні люди. Були ті, хто побігли від війни, а потім повернулись і стали захищати державу, тобто вивозили свої сім'ї, а потім повернулись на фронт. Тому я відповів, що по-різному ставлюсь до тих, хто поїхав, тому що багато з них потім повернулись. Бігли в перший день, в другий, третій, а на другий місяць повернулись і пішли на фронт. Тобто є різні випадки. Але, безумовно, чим більше наших молодих людей, які поїхали за кордон, які фізично спроможні і мобілізаційного віку, повернулись би сюди, тим легше було б нашій армії, нашим людям та Україні.
Ви зараз повністю конценруєтеся на мирних переговорах і війні. Але коли це все закінчиться, чи є у вас якась мрія чи бажання, щоб ви хотіли б зробити після війни?
Іноді дуже хочеться просто трішки більше бути з дітьми. І, чесно кажучи, на сьогодні вже все одно де, залежить від того, як закінчиться ця війна.
"Чи готова до цього Європа?"
Я знаю, що ви зробили тисячі інтерв'ю багатьом медіа. Але чи є якесь питання, про яке ніхто не питав, а ви вважаєте його важливим?
Я не впевнений, що ці питання сподобаються. Я просто не хочу виглядати такою людиною, яка когось залякує. Тому, що ми живемо у війні і тут у людей шок був з першого дня, а потім щоденні трагічні моменти. Питання: "Чи готова до цього Європа?", "Чи готові люди до того, що у них може початись щось схоже?". Ми були не готові. В 14-му році, в 13-му році ніхто не думав, що сусіди окупують територію, почнуть вбивати. Тобто, чи готова до цього Європа? А що вони будуть робити? Я, чесно кажучи, час від часу ставлю такі питання колегам. І жодного разу не отримав відповідь. Окрім "ми повинні готуватись" або "ну, ми не знаємо". Жодного разу… Я думаю, що це виклик і дай Бог, щоб нічого не було, але мені здається, що найгірше в цьому, що такі ж питання ставить Росія. І я думаю, що вона знає на них відповіді.
