Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Чому країни обмежують доступ дітей до соцмереж
У грудні 2025 року Австралія стала першою країною у світі, яка заборонила використання соціальних мереж для дітей та підлітків віком до 16 років. Далі над подібними заборонами почали замислюватися і запроваджувати їх уряди інших країн, зокрема, Франції, Іспанії, Великобританії, Словенії. Які основні ризики є для дітей у соцмережах?
Обмеження доступу до соцмереж – це намагання держав відрегулювати кризи, пов'язані з ментальним та фізичним здоров'ям нового покоління. Насамперед ми говоримо про захист персональних даних і конфіденційність, тому що діти часто не усвідомлюють своїх даних і не замислюються навіть над тим, як ці дані можуть бути використані. А по-друге — це боротьба з кібербулінгом, тому що соцмережі — це дійсно те середовище, де можна залишатися безкарним і анонімним. Бо можна створити багато фейкових акаунтів, бути неідентифікованими і залишатися безкарними. І, на жаль, явище булінгу може тривати 24/7, виходячи за всі межі.
Найбільш глобальна причина, на яку роблять акцент усі уряди, — це те, що діти мають кризу ментального здоров'я, і наслідки для ментального здоров'я можуть бути настільки різні, що інколи це важко навіть собі уявити. Крім того, коли діти використовують соціальні мережі, у них формується кліпове мислення, знижується концентрація уваги і в них падають когнітивний розвиток та успішність у школі. Це ключові моменти, які спонукають держави запроваджувати заборони або принаймні якось відповідати на виклики сьогодення.
Дофамінова петля, заборони і винахідливість підлітків
Дитина, спілкуючись у соцмережах і втягуючись саме в такий формат спілкування із зовнішнім світом, обмежує, відповідно, свої контакти поза соціальними мережами. Наскільки вірусним є затягування дітей у цю сферу спілкування та ігнорування реального світу?
Насправді це дуже серйозний і потужний момент. І таке спілкування в соцмережах, де можна не напружуватися, де можна бути ким ти хочеш, де не треба працювати над собою і все доволі яскраво та цікаво, може формувати дофамінову петлю. Дофамінова петля — це коли ми отримуємо задоволення саме від перегляду, це та петля, яка затягує і затягує. Це схоже на те, як з’їли цукерку — а потім нам хочеться ще, і не одну, а дві. І з цієї петлі дуже важко вийти, але це реально. Тож це затягує і містить під собою величезні ризики.
Як технічно можна контролювати вік користувачів у соцмережах і забороняти доступ до соцмереж дітям?
Є технічні обмеження, але все це можна обійти: всі верифікації, всі паролі, коди. Дехто пропонує підтвердження за обличчям, щось на зразок нашої "Дії". Хтось пропонує криптоключі, хтось — верифікацію через батьків. Але нічого так, мабуть, не манить, як заборона. У винахідливості діти й підлітки інколи мають гору над дорослими.
Як соцмережі впливають на психіку дітей і підлітків
Які можуть бути перші результати або очікування від запроваджених різними країнами заходів?
Країни, коли запроваджують обмеження на доступ, думають про те, щоб це було на користь дітям, щоб уберегти їх. Наміри благі. Чи так вийде? Я не впевнена. На меті мається вберегти дітей від будь-яких негативних наслідків. Бо, дійсно, якщо говорити про ментальне здоров’я, то дуже і дуже багато проблем. І популяризація негативних трендів не йтиме на користь дитині. Однак паралельно з цим, коли ми читаємо дітям казки, у них є щось позитивне і негативне, добро і зло. І якщо ми не будемо читати дітям казки, як ми будемо тоді пояснювати, що є що? Тобто, порівнюючи з цим, я би говорила про те, що, мабуть, країни Євросоюзу, Америка та інші думають про те, як уберегти дітей. Але ж є паралельно інша сторона медалі.
Чи актуальна така заборона для України, враховуючи війну, дистанційне навчання і роль соцмереж у комунікації? Чи проводилися дослідження у цьому напрямку?
Є дослідження, які справді підтверджують шкоду соціальних мереж. Насамперед це звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я у вересні 2024 року. Було зафіксовано різке зростання проблемного використання соціальних мереж серед підлітків, тому що було виявлено, що зростає демонстрація депресивних проявів, схильність до розладів харчової поведінки, неприйняття власного тіла, відбувається зниження фізичної активності. Також є дослідження Спільного дослідницького центру 2025 року, які показують, що під час тривалого перегляду соцмереж відбуваються певні зміни в мозку. Це також про дофамінову петлю, коли "підсідаємо" на короткі ролики і отримуємо від них задоволення. Все інше стає блідим. Також було попередження головного санітарного лікаря у Сполучених Штатах Америки у 2025 році, а також звіт Центру соціальної справедливості у Великобританії. І не можу не згадати про дослідження компанії Meta. Instagram впливає на самооцінку дівчат, що діти схильні до соціального порівняння, дивлячись на життя інших. Від цього також можуть бути суїцидальні думки і формування дофамінової залежності, коли є бажання постійно переглядати стрічку. І вражає те, що керівництво Meta знало про це, але протягом багатьох років, бо дослідження 2021 року, публічно, свідомо занижувало негативні наслідки. Прибутки виявилися важливішими, ніж подумати і потурбуватися про свою аудиторію.
"Тотальна заборона ніколи не працює"
Чи готові українські інституції до впровадження подібних обмежень?
Щодо України я не можу сказати, що це готується юридично. Я думаю, що до заборони соцмереж нам дуже далеко. Крім того, є питання, чи справді це необхідно для України? Я проти тотальної заборони. Тому що тотальна заборона ніколи не працює. Працюють пояснення, спілкування, бути на крок попереду з дитиною. Курси медіаграмотності були би ефективнішими. Платформи, які у нас діють щодо батьківського контролю, теж були би ефективними. І, безумовно, було би ефективно, якби батьки спілкувалися з дітьми, формували б критичне мислення у дитини, довірливі стосунки з дитиною. І все було би набагато ефективніше, ніж просто заборонити і покласти відповідальність на компанії, як це роблять в інших країнах.
Роль батьків — бути поруч і бути стабільними дорослими. Адже дитині потрібні стабільність, підтримка і розуміння. Це може бути навіть приводом налагоджувати стосунки. Обговорення, створення довіри, створення того середовища, де дитину чують і можуть обговорювати життєві теми, — це якраз і є те, що потрібно дитині. Їй не потрібно тотальне мовчання, їй не потрібні тотальні заборони, їй потрібен ґрунт і розуміння.
