САУ "Богдана". Фото: facebook/operationalcommandwest
"Роль артилерії значно змінилася, але вона все одно відіграє значну роль на полі бою"
Цими днями українська САУ "Богдана" вперше фізично була представлена на міжнародній оборонній виставці World Defence Show 2026 в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія). Звісно, там були й інші зразки нашого озброєння, але на цій самохідній артустановці робиться особливий акцент, бо це один із зразків української зброї, яка пройшла реальне випробування війною. Що ви можете сказати про нашу "Богдану"?
"Українська правда" дуже хорошу статтю написала про цю виставку в Ер-Ріяді. Що наші завантажили колісну "Богдану" в літак, прилетіли в Ер-Ріяд, вивантажили... І тут треба ще підкреслити, що на цій виставці присутні і росіяни, які також там виставляють свою зброю.
За 50 метрів від "Богдани" росіяни стоять там.
Так, ходили, придивлялися. Але нічого секретного вони там не побачать. Вони просто ходили, дивилися, облизувалися, обсмоктували, фотографували… Але на це розрахунок і був, щоб вони її побачили і зрозуміли, яка це серйозна зброя.
Тут треба розуміти, що таке артилерія і що вона зараз робить на полі бою. Роль артилерії на полі бою змінилася з 22-го, 23-го року. Зараз по піхоті артилерія стріляє відносно мало. Її задачі стали геть іншими – це знищення укріплень, знищення високовартісних цілей на великих відстанях. Та ж "Богдана" спроможна стріляти на відстань понад 40 км. А коли прилітає 155-й калібр і коли він падає з висоти більше 10 км, він здатен пробити бетоноване укріплення і не тільки. Це те, що не можуть зробити дрони чи інші види зброї. І найголовніше те, що артилерія може працювати у будь-яку погоду. Дощ, сніг, вітер, туман не є завадою для роботи артилерії. Насправді артилеристи чекають такої погоди, бо коли відсутні дрони, вони можуть працювати спокійно і робити свою роботу. Тому роль артилерії значно змінилася, але вона все одно відіграє значну роль на полі бою і зараз.
"Головне у "Богдані" — її простота"
Насправді, головне у "Богдані" — це її простота. В порівнянні, наприклад, з тими ж німецькими PZH 2000, RCH 155, CAESAR це набагато простіша зброя. І ми змогли наростити виробництво до просто величезних темпів. Є оцінки, що вже більше 40 штук на місяць робиться цих "Богдан" і вони поступають у наше військо.
Це багато чи мало, порівняно із тими ж західними зразками?
Наприклад, німці зараз уже не випускають PZH 2000, вони перейшли на калісну RSH 155. Це та сама PZH, тільки на колісній базі. І вони їх роблять до 30-40 штук на рік. А ми робимо 30-40 штук на місяць.
"Стволи росіяни ще можуть виробляти, але кількість і темпи їхнього виробництва в рази менші, ніж в України"
А росіяни?
У росіян дуже важка історія. Вони зараз виробляють тільки стволи для старих гармат. У них є колісна САУ "Мальва". Якщо дуже грубо, то її можна назвати аналогом "Богдани". Але за весь час широкомасштабного вторгнення на фронті ми побачили максимум 15 штук оцих "Мальв". У них є ще на колісній базі САУ "Гіацинт", але їх також дуже мало. Вони зосередились на виробництві стволів. Стволи росіяни ще можуть виробляти, але кількість і темпи їхнього виробництва в рази менші, ніж в України.
Українська САУ "Богдана" на World Defence Show 2026. Фото: oboronka.mezha.ua
"Це величезний плюс для української економіки"
Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував на тому, що частка нашої зброї на фронті має зростати, щоби половина зброї, яку використовують Збройні сили України, вироблялася в Україні. Водночас радниця міністра оборони України Ганна Гвоздяр на Мюнхенській безпековій конференції сказала, що наші виробничі спроможності зросли до 50 млрд доларів. Відповідно, постає питання – чи досягли ми цього завдання, щоб самостійно забезпечувати зброєю бодай 50% потреб Сил оборони?
Тут в різних розрізах можна дивитися. Якщо ми кажемо, що половину грошей, які Україна витрачає на закупівлю зброї, то я думаю, так, досягли. Якщо до цієї цифри додати матеріально-технічну допомогу, яку нам надають союзники, то я думаю, ні, не досягли. Тобто це не наші гроші, ними розпоряджаються союзники і, звісно, вони в першу чергу будуть закуповувати свою зброю або передавати її з власних складів. Але в будь-якому випадку, якщо половина грошей, які виділяються українським бюджетом, йде на українські компанії, то це вже величезне досягнення. Навіть із точки зору того, що ці гроші залишаються в Україні. Тобто, вони платяться українським компаніям, а це податки, це технології, які залишаються в Україні, це зарплати людям, які теж залишаються в Україні. Тобто це величезний плюс для української економіки. І величезний плюс для технологій. Тобто ми не купуємо західні якісь дрони, ми купуємо наш український дрон, розроблений в Україні і ці всі технологічні розробки залишаються у нас.
"До 50-60% підтверджених уражень російських солдатів здійснюють саме дрони"
Звісно, наш військовий бюджет засекречений, але приблизно ми можемо зрозуміти, що закуповується. В першу чергу – це величезна кількість дронів, бо дрони зараз завдають значну кількість уражень, передусім по особовому складу. До 50-60% підтверджених уражень російських солдатів здійснюють саме дрони. Ті ж "Богдани", бронетехніка. Звісно, бронетехніка в більшості випадках – це ліцензовані платформи. Грубо кажучи, ми беремо якусь Тойоту, на неї в Україні встановлюємо якусь броню і її використовуємо. Але навіть такий шлях локалізації – це дуже класно.
"Нам потрібен український аналог хоча б IRIS-T"
Так, хотілося б почути про український ЗРК. Про це ми говоримо вже дуже давно, що нам потрібен український аналог, якщо не Patriot, то хоча б IRIS-T. У нас є КБ "ЛУЧ", яке багато разів про це заявляло, але поки що жодного зразка ми не побачили. Але в будь-якому випадку значна кількість зброї виробляється в Україні і це абсолютний факт, якихось сумнівів у цьому немає.
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"У нас є локалізація, але ця локалізація дуже незначна"
Генеральний штаб Збройних сил Польщі заборонив в'їзд автомобілів китайського виробництва на захищені об'єкти, а також запровадив додаткові інструкції щодо їхньої експлуатації службовцями. Поляки бояться, що китайські автомобілі просто збирають чутливу інформацію, якою краще не ділитися. Що ви про це думаєте? І наскільки ми можемо відмовитися від китайських комплектуючих для виробництва, наприклад, українських дронів?
Для українських дронів, на жаль, це наразі нереально, тому що Китай – один зі світових лідерів з виробництва двигунів, роторів та іншого обладнання, складових, з яких роблять дрони. У нас є локалізація, але ця локалізація дуже незначна. Якщо дати приблизну оцінку, то в найліпшому випадку це 20-25% від усіх дронів, які поставляються для українського війська.
Щодо автомобілів. У чому проблема, в чому ризик цього всього діла? Є велика кількість так званих "розумних автомобілів". На них стоїть величезна кількість датчиків. Це і банальні камери на 360°, які постійно в режимі живого часу це пишуть усе, якимось чином обробляють і можуть передавати цю інформацію виробникам. Тому що в кожному автомобілі встановлений модуль 4G, в деяких автомобілях він активований, в деяких не активований, але ми виходимо з точки зору максимального ризику, коли вони можуть передавати цю інформацію. У них є модулі GPS, є програмне забезпечення для навігації, яке фіксує, де цей автомобіль. Тобто вони можуть сказати, що там є, наприклад, якийсь офіцер, який служить в якомусь там штабі і він кожен Божий день на 8:00 ранку приїжджає, паркує свою машину на такій-то точці. А воно може знімати усе, що навколо цього автомобіля знаходиться. В машині може стояти навіть лідар, який може виміряти відстані до якогось об'єкта. І якщо цей офіцер їздить, умовно, на якісь випробування якоїсь нової техніки, то китайський виробник авто може дізнатися, де це випробування відбувається. І саме в цьому полягає ризик.
Але Польща насправді далеко не перша. "Піонером" у цьому напрямку був, як це не дивно, Ізраїль, який це зробив, якщо не помиляюсь, ще приблизно два роки тому. У них там була доволі комічна ситуація, що вони офіцерам-багатодітним батькам як допомогу спершу видали ці китайські автомобілі, а потім їх вилучали, тому що зрозуміли весь цей ризик, що буде, якщо Китай про це діло взнає. Потім це зробила також Німеччина, інші країни НАТО. Але в чому плюс Польщі? Всі інші казали: "Розумні автомобілі заборонені". Вони не підкреслили, що це автомобілі саме китайські. А Польща відкритим текстом сказала: "Заборонить саме китайські машини, тому що вони несуть величезний ризик". Тому що Китай – це країна, яка відкрито співчуває Росії.
"У нашій армії потреба в автомобілях просто астрономічна"
Чи є ризик у нас для цього діла? У нас ризик також величезний, і він лежить насправді в іншій площині. У нас, на жаль, склалася така ситуація, що в нашій армії потреба в автомобілях просто астрономічна. Вона вимірюється десятками тисяч, якщо не сотнями тисяч автомобілів. І, на жаль, більшість автомобілів потрапляє з абсолютно випадкових джерел. Їх купують самі військові за власні кошти, купують волонтери, купує армія на якихось аукціонах. Хоча це ще більш-менш контрольовано, коли армія купує. Але зараз така ситуація, що нам потрібні саме джипи, тобто машини високої прохідності з приводом 4х4 і Україна скупила такі машини у будь-якому стані по всьому світу. А тепер уявімо собі просту ситуацію. Як прослідкувати за машиною українського військовослужбовця? Беремо десь у Латвії, в Литві, в Німеччині склад автомобілів і на кожен автомобіль ставимо якийсь трекер. І ця машина з ймовірністю 80% опиниться в Україні і буде в якогось українського військового. І, на жаль, у цьому напрямку робиться доволі мало для того, щоб відслідкувати, щоб закрити зрештою цю проблему, коли військові роблять ці збори нескінченні на ці авто і потім на цих автомобілях невідомого походження їздять на війну.
І є випадки, коли на таких автомобілях справді знаходили трекери або інші засоби стеження?
Як мінімум, мені відомо про 3-4 випадки. Але це було саме на волонтерських машинах, коли вони знаходили електроніку невідомого походження саме в автомобілях, які приїхали з Європи. Складно сказати, чи це було зроблено навмисно, випадково чи хтось просто залишив свій трекер в машині. Але такий сценарій також можна розглядати.
"Ми зробили висновки"
До кінця зими залишився фактично тиждень і бачимо, що Збройні сили України суттєво сповільнили просування росіян. Який ваш загальний підсумок цієї зими у військовому плані?
Абсолютно з вами погоджуюсь. Ця зима була набагато краща, ніж попередня. Ми зробили висновки, тому що рік тому ми втрачали території під час зими доволі активно. Звісно, ця зима нетипова, дуже холодна. Але вона нетипова ще й тим, що ми цієї зими наростили ураження, збільшили кількість знищення ворога. Це можна пов'язувати з тим, що ворог видихається і ті мобілізовані, які їдуть дуже низької якості, дуже слабкої підготовки, але я все ж таки думаю, що це передусім заслуга наших військових. Що були зроблені правильні висновки і ми цю зиму відстояли набагато краще, ніж попередню. Ми наближаємося до нового сезону. Можна сказати, що зараз почнуться дуже погані дороги, ця "весняна каша", і десь до травня якогось великого просування не буде. Ворог розпочне літню кампанію приблизно в травні, тому до травня нам також треба готуватись.
