Черговий раунд "мирних" переговорів делегацій України, США та Росії. Женева, 17 лютого 2026 року. Фото: facebook/Рустем Умєров / Rustem Umerov
"Позерство росіян перед США"
Wall Street Journal вчора написали, що переговори зайшли в "глухий" кут, але, як я розумію, тут є три сторони — Україна, РФ та США, є війна, яка відбувається на нашій території, тому такий висновок, звісно, не дуже втішний. Але, з іншого боку, переговори тривають, що теж є непоганим кроком.
Якою є ваша думка щодо останніх результатів переговорів?
По-перше, я не згоден з трактуванням, що перемовини зайшли в "глухий" кут, бо військова підгрупа все ж таки має результат. Це напрацювання механізму моніторингу режиму припинення вогню із залученням США. Це вже певний прогрес.
Так, це не той прогрес, якого б і я очікував. В Женеві не дотягнули навіть до мого результату-мінімуму, який я собі малював. Я хотів би бачити вже за результатами цієї зустрічі обмін військовополоненими, але цей момент вже по суті анонсовано Президентом на наступну Женевську зустріч.
Але що стосується політичної складової, то обʼєктивно не було якихось великих очікувань, що буде просування по політичній складовій. Саме РФ роздула свою делегацію й тут питання не лише щодо Мединського як очільника їхньої делегації. Вони збільшили до рекордних 20 осіб. Навіть в умовах Стамбула 2025 року їхня делегація складалася з 8 осіб: четверо, які відповідали за кожен з напрямків плюс четверо помічників. А тут їх було аж 20. Тобто делегацію спеціально роздули, щоб показати, нібито Україна нічого не хоче. Це таке позерство росіян перед США.
"Станом на зараз ми не можемо говорити про швидше завершення нинішнього перемовного треку"
Але в принципі, якщо говорити про компроміси, то ми виходимо зараз з базової позиції, що ми стоїмо там, де ми стоїмо, добровільного виходу Сил оборони не буде. Але що стосується теми Донецької області, думаю, що цілком робочим є підхід одночасного взаємного відходу сил — і України, і Росії, та створення вільної економічної зони зі створенням міжнародної системи та міжнародного контингенту, який буде забезпечувати правопорядок на цій території. Але росіяни не хочуть, вона й надалі тиснуть на свої ультимативні вимоги, тому навіть на той компроміс, який Україна озвучує, ми не чуємо достатнього фідбеку від російського агресора.
Так, американці розуміють логічність певних пропозицій, але станом на зараз ми не можемо говорити про швидше завершення нинішнього перемовного треку.
Продовжувати комунікацію, але не дозволяти РФ навʼязувати свою волю
Я хотів би трохи детальніше зупинитися на просуванні у військовій частині переговорів. Проговорено механізм розведення військ, залучення американців до контролю в момент, коли це розведення станеться. Але чи мають сенс ці просування, якщо головного не досягнуто?
Будь-які війни завершуються перемовинами. З різними результатами, але перемовний трек має бути. Багато моїх колег в риториці навіть перестали використовувати слова "мирний трек", замінивши на "перемовний трек". Я особисто вважаю, що "вікно можливостей" в лютому закрито остаточно, попри те, що озвучив Президент щодо нової зустрічі в Женеві протягом 10 днів.
Ігор Чаленко. Фото: facebook
Але ця комунікація має бути. Що вона нам дає? Вона дає нам можливість зберегти той рівень підтримки, який забезпечується Силам оборони України станом на зараз. Це питання, що стосується забезпечення на фронті, постачання ракет для Patriot-ів, це стосується певного просування по темі санкцій. Зверніть увагу, що після Женеви Трамп зробив нібито технічний підпис над річним продовженням всіх санкцій, що були введені США, починаючи з 2014 року. Але ж він це зробив і це можна вважати демонстрацією незадоволення Білим домом позиції РФ. Тому є багато речей, які підвʼязані під ці перемовини, декілька вимірів.
Тому їх треба продовжувати, але паралельно з тим, звичайно, не дозволяти росіянам навʼязувати і свій темп, і свою волю в цьому процесі. Ми маємо, по-перше, показувати свій конструктив, але й намагатися створити умови, які в певний момент дозволять якнайшвидше дійти до миру. Те, що зараз по військовій складовій йде просування, думаю, цей пакет документів в певний період часу таки зіграє. Питання лише в тому, коли це дійсно буде і чи буде взагалі. Рано чи пізно війна завершиться і те, що можна пришвидшити станом на зараз, треба напрацювати.
Цього разу до переговорного процесу, хоч і у гібридному форматі, приєдналися європейці. Що це може нам дати? Яка роль ЄС на цьому етапі?
По-перше, попри те, що були долучені четверо радників з питань нацбезпеки трьох країн ЄС та Великої Британії, все ж таки вони долучалися в спостерігачів. Раніше схожа участь в них була під час різних форматів перемовин, але те, що представники Європи мають бути за столом переговорів як повноправні учасники цього процесу (коли йдеться фактично про перетворення тристороннього формату на чотиристоронній) — це якщо не вимога нинішнього часу, то вимога найближчого. Так чи інакше, саме від Європи залежить виконання значної частини мирного плану Трампа. Це стосується і гарантій безпеки для України, багатонаціонального контингенту, на який зараз РФ абсолютно не погоджується, це і вступ України до ЄС, і питання російських знерухомлених активів і їхньої подальшої долі, це і питання превентивних заходів щодо унеможливлення атаки РФ на нинішніх членів ЄС та НАТО. Багато що підвʼязується, тому європейці мають бути за столом переговорів.
Єдине, що я не впевнений станом на зараз в зміні позиції США на цей рахунок. Раніше Штати були більше проти, зараз вони на це дивляться з мʼякшою позицією, але все одно немає такого рівня підтримки, щоб європейці сиділи безпосередньо за цим столом. Думаю, якщо тристоронній формат не буде давати результату, то доведеться його змінювати і долучати наших європейських партнерів до процесу набагато активніше.
Атаки на порти України: "В найближчі місяці ми побачимо активізацію із використанням нового покоління російських дронів"
А наскільки на переговорний процес впливають російські обстріли, зокрема, енергетичної інфраструктури в Україні? І як переговори можуть вплинути на обстріли в подальшому?
Є певний вплив прямий, що стосується окремих питань перемовного процесу. Наприклад, якщо йдеться про запровадження енергетичного перемирʼя. В принципі, навіть по графіках, коли мали відбутися окремі раунди ще в Абу-Дабі, потім їх переносили на 4 дні вперед, бо було зрозуміло, що РФ може використати елемент обстрілу як серйозний тиск на Україну. Завдяки американським партнерам ми по суті й отримали можливість уникнути додаткового тиску з боку РФ.
Але насправді зараз й так буде продовження тиску на нас. Якщо говорити про енергетику, то росіянам зараз буде вигідніше йти на енергетичне перемирʼя, чим буде тепліше. В гру ввійде сонце, відповідно, сонячна генерація. Плюс не буде соціального фактору напруги через відсутність опалення. А для росіян в комплекті йде й питання атак на їхню нафтопереробку.
Проте в росіян є елемент, який вони будуть знову вводити як тиск на українську сторону. Мова йде про Чорноморську акваторію, про атаки на порти великої Одеси і намагання зупинити український експорт. Я думаю, що скоріш за все в найближчі місяці ми побачимо активізацію із використанням нового покоління російських дронів. Вони готувалися до цього і є сигнали з боку нашої розвідки на цей рахунок. Тому тут головне — не витрачати марно дипломатичний потенціал, який лишається, і давати повну картину нашим партнерам для того, щоб превентивно не давати можливості росіянам застосовувати нові фактори впливу на Україну під час перемовного процесу.
