Евакуація людей, у тому числі дітей із Сумщини. Фото: Сумська обласна військова адміністрація
"Закон про примусову евакуацію необхідний, проте є застереження"
Президент України підписав закон про примусову евакуацію дітей із зони бойових дій. Як на практиці виконується це рішення і чи потрібне воно взагалі?
Це складне питання. Цей закон досить дискусійний. Я маю свою позицію і позицію нашої організації. Я керуюся передусім основним законом України – Конституцією. Там є третя стаття, яка декларує, що життя і здоров’я людини є найвищою цінністю. За збереження життя і здоров’я відповідає, зокрема, держава. Кожна дитина має бути убезпечена. Дитина є залежною від прийняття рішень. Цей закон окрім примусової евакуації дітей закріплює сам процес евакуації. Це перший законопроєкт про евакуацію цивільного населення. До цього евакуація відбувалася рішенням регіональних влад, рад оборони, а також підзаконними актами. Ухвалення цього закону і захист життя людини безумовно необхідні. Проте тут важливо, як прописаний цей механізм. Існують певні побоювання та ризики.
Евакуація 2026 року зовсім відрізняється від евакуацій 2022 року
У цьому законі є багато пунктів, які треба роз’яснювати і пояснювати людям. По-перше, не визначені критерії реальної загрози. Найсуперечливішим є механізм вилучення та повернення дитини. Процедура передбачена, але не деталізована. Не конкретизовані межі застосування сили або примусу і не прописаний порядок фіксації цих дій. Саме якість підзаконного регулювання зможе дати відповідь на всі ці питання. Громадянське суспільство відіграє ключову роль в евакуаційних процесах. В 2022 році понад 80% всіх евакуацій цивільного населення здійснювалося благодійним сектором. Евакуація 2026 року зовсім відрізняється від евакуацій 2022 року. Це зовсім інші алгоритми і процедури. Зараз ми маємо команди. Це спеціалізовані гуманітарні підрозділи швидкого реагування, які мають штат і флот броньованої техніки. Відтак ми можемо забезпечити повний цикл евакуації людини. Евакуація не має бути хаотичною.
"Найбільше демотивує, коли батьки ховають дітей від примусової евакуації"
Хто бере на себе відповідальність за дитину після того. як її було примусово евакуйовано відповідно до цього закону?
Вилучати дитину може Національна поліція. Волонтери не мають права цього робити. Найбільше демотивує, коли батьки ховають дітей від примусової евакуації. Ми надаємо усю необхідну інформацію, де люди будуть жити, в яких умовах. І коли людина вкотре відмовляється від евакуації, ти ставиш питання, чи адекватна ця людина. Людина може відмовитися, тому що вона доросла. Вона бере на себе відповідальність за своє життя. Інша річ – діти.
Збереження життя і економія ресурсів
Як змінилися правила безпеки під час евакуації?
З початку року з Донецької області було централізовано евакуйовано 2570 осіб. З Дніпропетровської області – 597 осіб, з Харківської області – 233 особи, із Запорізької – 385 осіб. Ці цифри, на жаль, не зменшуються. Тобто людей треба вивозити, а безпекова ситуація на землі кардинально змінилася. Вже не можна просто приїхати в село. Є чіткі протоколи і чіткі адреси, щоб уникати дублювання, коли за однією бабусею їде 5 автівок. Це збереження життя і економія ресурсів. І це достатньо успішно працює. Другий момент – це чітка координація з регіональними владами. Всі мають знати, де ти є. Важливо також працювати з міжнародною гуманітарною спільнотою. Система транзитних центрів передбачає надання допомоги. Вона має надаватися збалансовано.
Робота за 20-30 км від лінії розмежування без броньованої техніки має бути заборонена державою
Зараз волонтери є майже беззахисними. У 2023 році міжнародна спільнота почала закуповувати броньовані автівки національним організаціям. Ми отримали 6 броньованих автівок. зараз це підтримується міжнародною спільнотою і це дуже круто. Це перша ланка захисту. Робота за 20-30 км від лінії розмежування без броньованої техніки має бути заборонена державою. Усі волонтери повинні мати індивідуальні засоби захисту – бронежилети, каски, аптечки тощо відповідного зразка. Також усі волонтери мають бути застраховані. Ми добилися страхування. Зараз вже йде 4 фаза страхування. З приводу РЕБів, ми маємо їх використовувати. Це передусім засіб захисту волонтерів. Поки що нам дозволили використовувати лише аналізатори дронів.
Євген Коляда (на фото в центрі). Автор фото: Дмитро Зубков
Компенсація сім’ям загиблих складатиме 2 млн гривень внаслідок смерті або 1 групи інвалідності
Держава Україна зараз не страхує волонтерів, натомість це роблять міжнародні організації. Як ви налагодили цей процес?
Держава це не робить. Існує 604 постанова, яка не працює через правову колізію. Сім’ї, які втратили волонтерів не можуть зібрати один документ. Це підтвердження військової частини щодо загибелі волонтера. Це просто неможливо. Військові не збирають таку інформацію, тому що волонтери – це цивільні люди. Тому це правова колізія. Ми зараз з командою Міністерства соціальної політики працюємо над новою постановою на базі 604 постанови. Компенсація сім’ям загиблих відповідно до нової постанови складатиме 2 млн гривень внаслідок смерті або 1 групи інвалідності. Проте ця постанова не буде ретроактивною. Тобто вона не працюватиме по сім’ях, які вже втратили своїх волонтерів.
Держава може закласти 50 млн гривень на рік на страхування життя волонтерів
Ми вже застрахували 1500 волонтерів. Страхова сума була 180 тисяч гривень. Таке страхування проіснувало рік. Для нас була важлива не кількість страхових полюсів, а кількість страхових випадків. Пізніше ми підняли суму страхування до 300 тисяч. Зараз ми хочемо підняти суму до 500 тисяч. Зараз у нас у середньому за всі роки 94% успішних випадків. Зараз ми маємо інформацію про 113 загиблих волонтерів. Проте їх більше. Ми маємо верифікувати всіх. Наразі сума не перевищує 200 млн гривень. Це сума грошей, які мають бути забюджетовані державою. Це за всі роки. Тобто за рік це лише 50 млн. На це точно можна виділяти кошти. Це про справедливість і данину, яку держава має віддати тим героїчним вчинкам, які роблять волонтери.
