Ілюстративне фото: АрміяInform
"Що робити? Звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"
Ви зазначили (під час виступу на круглому столі ''Стійкість і добробут українських медійних фахівців у воєнний час"), що за 2025 рік до Офісу омбудсмана від журналістів надійшло 136 скарг про порушення їхніх прав.
Скарги про те, що не надають відповідь або взагалі не відповідають на журналістські запити. От зараз нам написали, що немає рекомендації, що робити, якщо в строк, визначений законодавством, на журналістські запити взагалі немає відповіді. Що робити? В мене рекомендація дуже проста, вона одна: звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Бо я це трактую, як порушення права журналіста на отримання інформації, яка має ознаки публічної інформації. Після цього ми відкриваємо провадження, надсилаємо свої запити до відповідних органів влади і вимагаємо, щоб вони надали в повному обсязі інформацію на журналістські запити. Це скарги від журналістів, які займаються системним аналізом якоїсь тематики, пов'язаної із можливими зловживаннями представників органів влади.
26 представників української медіаспільноти залишаються незаконно затриманими Російською Федерацією
А чи є у вас можливість захищати права або хоча б дізнаватися інформацію про журналістів, які працюють або раніше працювали на зараз тимчасово окупованих територіях?
Єдиний канал, який у мене є офіційний – канал перемовин між мною та Москальковою (Уповноважена з прав людини в Російській Федерації – ред.). У разі надходження звернень від родин або журналістської спільноти, як було у випадку із паном Дмитром (мається на увазі Дмитро Хилюк — український журналіст інформаційного агентства УНІАН, якого російські окупанти викрали на Київщині 3 березня 2022 року, який перебував у полоні в РФ понад 3,5 роки, був звільнений за обміном 24 серпня 2025 року – ред.), неодноразово саме журналісти порушували питання щодо його повернення. Автоматично це давало мені підстави юридично звертатись до посередників щодо проведення обмінних процесів, а також напряму проводити перемовини щодо повернення цивільних громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території України або території Російської Федерації.
За нашими даними, 26 представників медіаспільноти залишаються незаконно затриманими Російською Федерацією, бо немає жодних юридичних фактів, що давали б законні підстави Російській Федерації затримувати громадян України на тимчасово окупованій території України, тим більше журналістів. Вони виконували свою журналістську професійну діяльність і винятково за це їх затримали росіяни.
А Міжнародний Комітет Червоного Хреста юридично підтвердив затримання і утримання росіянами тільки однієї людини. Тобто 25 юридично не підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста як ті, які перебувають у російському полоні. Це постійна проблематика. Ми розуміємо, що росіяни не надають даних, не дають інформацію Міжнародному Комітету Червоного Хреста (далі МКЧХ – ред.). Але я постійно, порушуючи це питання, вимагаю, щоб МКЧХ робили все, щоб отримати такий доступ. В нас немає іншої міжнародної організації, окрім МКЧХ. Тому вони зобов'язані робити все, щоб юридично встановлювати факт затримання наших громадян України, юридично це підтверджувати. Для цього створена спеціальна система через Женеву і система обміну інформацією між Російською Федерацією та Україною. Але, на жаль, вона просто не працює. Якщо юридично людина не підтверджена, що вона в російському полоні – це ускладнює нам процес: і проведення перемовних процесів, і повернення наших громадян. Набагато легше мені апелювати у суперечках із росіянами, коли я кажу, що він чи вона юридично визнані МКЧХ. Якщо цього немає, нам важче.
Дмитро Лубінець. Фото: Суспільне Дніпро
"…щоб Росія несла за це юридичне покарання…"
Яка співпраця з ЮНЕСКО нам може допомогти в контексті цієї події? Сьогодні присутні представники ЮНЕСКО.
Ми дякуємо ЮНЕСКО, що вони підтримують гуманітарні проєкти. Неодноразово підкреслювалось, що завдяки зусиллям і підтримці ЮНЕСКО реалізований цей проєкт і сьогоднішнє дослідження. З іншого боку, на що я постійно звертаю увагу: ЮНЕСКО зобов'язано реагувати на факти руйнувань історичних пам'яток, пам'яток культури, національної спадщини України з боку Російської Федерації. Реагувати юридично: присилати свої комісії, робити офіційні звіти і потім ці звіти представляти на майданчику Організації Об'єднаних Націй, де вимагати від росіян відшкодування. І щоб Росія несла за це юридичне покарання. Бо досі ми маємо війну вже 12 років. Багато пам'яток культури було зруйновано росіянами, які знаходяться під захистом ЮНЕСКО. Яку ми отримали юридичну відповідь? Ми дякуємо, що глибоко занепокоєні наші міжнародні партнери, принаймні вони почали порушувати це питання на найвищому рівні. І от сьогодні представник Міністерства закордонних справ вперше, на мій погляд, показав практичний результат цієї діяльності ЮНЕСКО, що росіян не обрали до керівного органу ЮНЕСКО. Це, принаймні, вже якась перемога. Було б набагато краще, якщо б їх взагалі звідти тоді звільнили, прибрали і вони несли іншу юридичну відповідальність. Але поступово рухаємося.
Прецеденти
А прецеденти були, коли юридичні наслідки наставали?
Я завжди наводжу приклад: найбільші світові організації омбудсманів світу, де юридичні наслідки, коли за моїми поданнями мої колеги – омбудсмани світу – побачили ту кількість прав громадян України, які порушують росіяни щодня, юридично ухвалили рішення щодо виключення росіян із найбільших світових організацій.
Перша організація це зробила в серпні 2022 року – Міжнародний інститут омбудсмана, до складу якого входять 186 колег із усього світу. Зокрема, входили росіяни – зараз не входять. Наступні були європейці: Європейська мережа національних інституцій захисту прав людини. Голосування відбулось у 2023 році, у 2024 юридично росіян звідти виключили. І остання організація – Глобальний альянс національних інституцій захисту прав людини. Після складної процедури, яка була прописана в регламенті, неодноразове засідання регламентного комітету призвело до того, що офіційно росіян було виключено з цієї організації. Яким би не був складний шлях, якщо стоїть задача дійсно боротись з країною-агресором юридично, то, на мій погляд, можна цей шлях проходити і показувати приклад іншим міжнародним організаціям, що це треба і можна робити. Так, набагато легше казати: "у нас дуже важка процедура, ми не знаємо, як це зробити, ми глибоко занепокоєні, що росіяни роблять на території України, але маємо те, що маємо". От таке "маємо те, що маємо" призводить до того, що росіяни відчувають слабкість із боку міжнародних організацій, рухаються далі. Вони вдень, вночі свідомо вбивають цивільних громадян України, військових, літніх, дітей. Вчора (24 березня – ред), під час обстрілу, загинув батько-військовослужбовець зі своєю дитиною. Це при тому, що дружина народила нещодавно другу дитину. Свідомо росіяни вбили українську дитину в центрі міста, яке умовно вважається безпечним. Де реакція світу?
