Василь Байдак. Фото: Суспільне Культура
Сьогодні ми говоритимемо не просто про фільм, а стрічку, що входить до численних рейтингів. Наприклад, 301 найкращий фільм за версією журналу Empire. "Тисяча фільмів, які потрібно подивитися, перш ніж померти" – за версією газети The Guardian. Сто найкращих комедій усіх часів – за версією журналу Variety. Сто улюблених фільмів Голлівуду – за версією The Hollywood Reporter. І топ-250 фільмів за версією користувачів IMDb. І все це – про фільм "Монті Пайтон і Священний Грааль", прем’єра якого очікується 30 квітня. Хоча вперше він вийшов ще у 1975 році. Василю, я знаю, що ви любите абсурд. Напевно, ідея зробити "прем’єру" фільму 1975 року – частина цього задуму?
Так. Це звучить доволі абсурдно. Але насправді цікаво, що самі "Пайтони" постійно його перевидають. І навіть у трейлері, який зараз транслюватимуть у кінотеатрах, прямо зазначено: "Монті Пайтон", який ми знову перевипускаємо – до 40-річчя, до 41-річчя, до 50-річчя. Тож перевипуск – це вже класична історія для цього фільму. Він справді культовий і не втрачає актуальності всі ці роки, починаючи з 1975-го. Ба більше, навіть набуває нових сенсів, зважаючи на останні події.
Хочу пояснити контекст. Ідеться про вашу ініціативу – придбати права на цей фільм і випустити його у всеукраїнський прокат. Ця ідея базується на попередньому досвіді, який виявився успішним. Василю, можете нагадати про перший фільм, який ви випустили? Чи був він успішний у прокаті? Скільки тривав показ? Де його демонстрували?
Мені дуже подобається ця історія, вона прямо "вау". Я веду подкаст, куди запрошую різних людей – фахівців у своїй справі. І от одного разу я запросив Іллю Дядика – це дистриб’ютор кінокомпанії «Артхаус Трафік», яка займається тим, що купує фестивальне, артхаусне, загалом цікаве кіно для українських кінотеатрів. Ми довго записували розмову, і він каже: насправді це виглядає так, ніби ти приходиш на ринок і обираєш: "давайте Джармуша", "що у вас є від Джармуша", "що є нового від Соррентіно". Ти ніби торгуєшся: хтось тебе знає, хтось називає свою ціну. Я питаю: "І які це ціни? " Він каже: "Різні. Можна навіть за тисячу доларів придбати фільм, який потім транслюватиметься в кінотеатрах". Я перепитую: "У сенсі – тисяча доларів, і ти купуєш фільм для показу по всій країні? " Він відповідає: "Так. Але питання в тому, хто на нього прийде і які кінотеатри захочуть його показувати".
І я тоді почув у цьому виклик. Кажу: "Давай купимо якийсь фільм". Він відповідає: "Є один чудовий бразильський фільм – “Блакітна стежка”. У нас у компанії не вистачило коштів, щоб привезти його в Україну, але це класне кіно". Я кажу: "Все, давай купимо його разом із нашими слухачами». У нас є Patreon — і ми справді придбали цей фільм. Далі ми домовлялися з кінотеатрами, організовували покази, збирали людей, і фільм пішов у прокат. І він спрацював доволі добре: його подивилися близько семи тисяч глядачів. Для України, для фільму без відомих акторів чи режисерів – це насправді велика цифра. Нам казали, що такі стрічки зазвичай збирають одну-дві тисячі глядачів. У нашому випадку – сім тисяч. Ми навіть змогли заробити кошти. І саме на ці гроші я вирішив рухатися далі – привезти в Україну стрічку, яка, на мою думку, є найкращою світовою комедією.
Хочу зрозуміти механіку. Тобто, є сім тисяч глядачів на всю Україну, і вони прийшли в кінотеатр, бо це, виходить, ваша аудиторія? Адже саме ви головний, хто це промотує.
По факту – так. Я спеціально залучив до дубляжу своїх друзів і людей, які теж мають власну аудиторію. Там дублювали Володимир Дантес, Даша Астаф’єва, "Курган та Агрегат". І ще багато хто – вони також привели свою аудиторію до цього фільму. Плюс усім дуже подобалася сама історія: що можна взяти й разом придбати фільм. Люди це підтримали й пішли в кіно. Тобто в мене класна аудиторія, я дуже її люблю, і вони, як то кажуть, пішли за ідеєю. Тому так, вони прийшли, і це спрацювало.
Щоб заробити на цьому фільмі, всі актори дубляжу, виходить, працювали за ідею?
Так. Саме так і було. І "Бейкер Стріт Студіо" – студія дубляжу – також виконала цю роботу безкоштовно. Тобто не скажу, що вийшов якийсь великий прибуток, бо все це ділиться: і з кінотеатрами, і з тими, хто продав права на фільм, плюс "Артхаус Трафік" був із нами, плюс ми вкладали кошти в рекламу. Тобто там багато різних витрат і нюансів. Але водночас багато хто вписався в цю авантюру безкоштовно, просто за ідею. Бо, насправді, коли є гарна, цікава, ще й смішна ідея, знаходиться багато людей, які з ентузіазмом готові до неї долучитися.
Я слухала подкаст "Броманс". Один зі співведучих, Наріман Алієв, який називає себе "в минулому перспективним українським режисером", сказав, що дорожче промотувати кіно, ніж його знімати. То якщо ми говоримо, наприклад, про стрічку, яку ви привезли, або зараз – про фільм "Монті Пайтон", це справді так?
Так. Я навіть знаю, що коли знімається фільм, то приблизно 50% – це саме виробництво, і ще близько 50% бюджету йде на промоцію. Тому що, якщо ти думаєш, що зняв класну роботу – і глядачі одразу прийдуть, то це не зовсім так. Спершу вони мають дізнатися, що фільм існує, а потім – повірити в нього. А це потребує великих зусиль. Тому так, справді, на промоцію може йти близько половини всіх коштів.
Чи можна говорити про те, скільки грошей ви отримали з попередньої стрічки? Це відкрита інформація?
Так, можна. Це приблизно чотири тисячі доларів.
Добре. І тоді – скільки коштує купити права на показ "Монті Пайтона"?
Тут я не впевнений, що маю право озвучувати конкретну суму: це вже питання до правовласників. Але скажу, що ми вкладаємося приблизно в ті самі рамки, і навіть трохи залишається на промоцію.
Тоді давайте поговоримо про сам фільм "Монті Пайтон і Священний Грааль". Василю, пам’ятаєте жарт або скетч "Монті Пайтонів" про найсмішніший жарт у світі?
Звичайно. Я дуже хочу, щоб це стало реальністю: щоб українські військові отримали цей жарт і розповіли його на території Росії.
Якщо коротко, цей скетч про те, що жарт настільки смішний, що будь-хто, хто його чує, помирає від сміху. І в результаті його ніхто не може ні розповісти, ні почути.
Так.
Ви кажете, що це найсмішніша комедія у світі. Чому?
Щоб прийшли люди, я, звісно, трохи гіперболізую. Але справді можу спокійно внести її до свого топ-3, мабуть, найулюбленіших комедій узагалі з усіх, які я бачив у житті. А можливо, навіть, це і є найкраща комедія. І це не тільки моя думка – так вважають дуже багато авторитетних людей, які зробили значний внесок у світову культуру: і в комедію, і в серіали, і в анімацію. Наприклад, про це цілком можуть сказати Сет Макфарлейн – той, який створив "Гріфінів" і "Футураму". Це можуть сказати й ті, хто робили "Сімпсонів" – вони також надихалися. Ми бачимо зараз багато скетчів, де пародіюють Трампа, висміюють різні американські реалії. Є загальновідоме SNL «Saturday Night Live». І вони, загалом, виростали на "Пайтонах". Вони приходили на їхні живі концерти – і, по суті, всі звідти пішли. "Містер Бін", Стівен Фрай, "Шоу Фрая і Лорі" з Г’ю Лорі – це різні видатні британські коміки. Так само, як і, скажімо, Едді Іззард. Багато хто з американської комедії – наприклад, брати Цукери, які знімали пародійні фільми, – також надихалися "Монті Пайтоном". Тому що якби їх не існувало, їх довелося б вигадати. Це явище, яке мало з’явитися в культурному просторі саме в той момент. Адже це був повний злам комедії – телевізійної комедії, та й кінематографічної теж, самих комедійних прийомів. І саме вони стали тими людьми, які буквально перевернули правила комедії на телебаченні. А цей фільм вони зробили таким, що якщо потрібно познайомитися з "Монті Пайтоном", а в них, насправді, дуже багато всього: чотири сезони "Літаючого цирку Монті Пайтона" по 10–12 серій, інші фільми, як-от "Життя Брайана" чи "Сенс життя", то саме він є найкращою точкою входу. Це справді дуже вдалий фільм для знайомства з їхньою творчістю — достатньо збалансований навіть для тих, хто не є великим фанатом абсурдного гумору.
А коли ви обирали, який саме фільм "Монті Пайтонів" привозити в Україну або брати для прокату, були сумніви? Чи взагалі був вибір, чи доступним був лише один?
Ой, це насправді довга історія. Так, це справді найкращий фільм для того, щоб познайомити глядача з "Монті Пайтоном". Це мій улюблений фільм – бо, зрештою, це мій вибір. Тому це був "Монті Пайтон: У пошуках Святого Грааля". Але всі інші фільми теж класні. Просто, як на мене, їх варто показувати вже після цього. Тому так, це точно "Священний Грааль". А от отримати права було не так просто.
Це була робота, яку проводили Ілля Дядик і «Артхаус Трафік» разом. Вони писали дуже багато листів, тому що було складно з’ясувати, кому саме належать права на "Священний Грааль". Якщо дивитися на бізнес-стратегію "Монті Пайтона" тих часів, то вона була доволі розхитана, і до кінця зрозуміти її було неможливо. Вони не до кінця юридично оформили бренд "Монті Пайтон", і тому це не працює так: написав, отримав відповідь – і далі домовляєшся. Ні, права належать різним людям. Ми шукали і через "Netflix", і через "BBC" – і вони перекидали нас один до одного. Ми трохи були, як у романі Кафки: одні пишуть "зверніться туди", інші – "поверніться назад", і так Ілля писав різним людям по колу. І врешті-решт, коли, здається, ми вже знайшли потрібний контакт і залишалося отримати фінальне "так", я написав листа з проханням одній із режисерок і учасниць "Монті Пайтона". Ми з нею періодично спілкуємося, листуємося. Вона відповіла: "Все, без питань, зараз усе зробимо". І після її фінального схвалення нам таки дали дозвіл на показ.
А як відбуваються перемовини з кінотеатрами? Бо це ж неабиякий виклик – випускати в прокат фільм, якому 50 років. Я бачила, як кінотеатри показували, наприклад, "Титанік", але це загальновпізнавана історія: ти дивилася її підліткою і йдеш поностальгувати. А український масовий глядач, певно, це моє припущення не дуже знайомий із "Монті Пайтон". Які кінотеатри вже зголосилися? Наскільки легко домовлятися? Що допомагає в цьому процесі?
Це теж цікава історія. Коли я тільки почав у це занурюватися, мені здавалося, що кінотеатри самі бачать, що виходить фільм, і пишуть, просять дати його в прокат. Але все влаштовано зовсім не так – і, чесно кажучи, це було для мене несподіванкою. Насправді саме ті, хто займається промоцією фільму, пишуть кінотеатрам, пояснюють і переконують, що на нього буде глядач, що він потрібен у прокаті. І в кінотеатрів є свої правила: якщо в перші два-три дні немає глядачів, стрічку просто знімають із показів – навіть якщо в розкладі вона стояла на тиждень. Мене це теж здивувало. Тому ситуація завжди така: глядач потрібен одразу, вже в перші дні. І зараз я працюю над тим, щоб до 30 квітня було чітке розуміння: цей фільм справді вартий того, щоб українці, які хочуть познайомитися з якісним, дотепним гумором світового рівня, прийшли на нього без вагань.
Щоб про стрічку дізналося більше людей, ми разом із "Бейкер Стріт" і "Артхаус Трафік" домовляємося про дубляж за участі людей, дотичних до абсурдної комедії в Україні або тих, хто є фанатами "Монті Пайтон" і має свою аудиторію. Тож там буде багато знайомих голосів. Наприклад, сьогодні ми спілкувалися з Віктором Андрієнком. Його "Довгоносики", як відомо, значною мірою натхненні "Монті Пайтон", і він із великим задоволенням погодився озвучити одну з ролей. Крім того, у дубляжі можна буде почути майже всіх "Горобчиків" і представників "Народного театру абсурду “Горобчик”. Ми багато працювали з жанром абсурду в українській комедії, тож для нас це теж важлива історія. Це, власне, частина промоції. А далі – вже прохання до глядачів: пишіть кінотеатрам напряму, у соцмережах, у коментарях. Якщо ви справді хочете побачити "Монті Пайтон" у своєму місті – чи то Черкаси, чи Вінниця, чи Біла Церква – знайдіть сторінку кінотеатру й напишіть їм. Згадайте історію з "Втечею з Шоушенка": герой роками писав листи, щоб у в’язницю надіслали книги, і це зрештою спрацювало. Тут той самий принцип: головне – наполегливість. Тож не шкодуйте слів і пишіть: "Ми хочемо бачити “Монті Пайтон” у нашому кінотеатрі». І тоді кінотеатри справді можуть взяти фільм у прокат. Вже точно покази будуть у "Жовтні" в Києві – це, без перебільшення, один із найкращих кінотеатрів, що регулярно демонструє фестивальне кіно. Також підтверджені "Кіно42" і "Планета кіно" в Києві. Щодо інших міст – ми активно працюємо над цим. Поки не можу дати повний перелік, але впевнений, що географія показів буде широкою. Кінотеатри теж можна зрозуміти: вони не хочуть ризикувати. Багато з них зараз фактично працюють у режимі виживання. Тому їхнє занепокоєння, що не буде глядача, абсолютно логічне. І наше завдання – донести, що глядач усе ж буде.
Василю, у вас є потужний персональний бренд, який, безумовно, приваблює аудиторію. Але для тих, хто, можливо, вперше чує про "Монті Пайтон" або навіть про Василя Байдака, чи можете назвати якийсь цікавий факт про стрічку?
Цікавий факт… Зараз подумаю. Якщо ви дивилися "Дедпул", то пам’ятаєте одну з його ключових фішок – ламання "четвертої стіни", коли герой напряму звертається до глядача. Так от, це прийом, який популяризували саме "Монті Пайтон" – вони одними з перших зробили його частиною комедійної мови. Або інший кут. Можливо, ви думаєте: "Хто такі ці “Монті Пайтон”? Чому ми маємо йти на якихось британських “дідів”?" Окей. Тоді простіше: якщо ви фанат історій про короля Артура – вам уже варто піти. Це перше. Друге – якщо ви фанат Гаррі Поттера. Пам’ятаєте Майже Безголового Ніка? Його зіграв Джон Кліз – один із ключових учасників "Монті Пайтон". До речі, він активно підтримує Україну – у своїх соцмережах не раз висловлювався на цю тему. Або ще один приклад. Якщо ви бачили церемонію відкриття Літніх Олімпійських ігор 2012, де королева "стрибає" з парашутом разом із агентом 007, там звучить пісня Always Look on the Bright Side of Life. Це вже світовий культурний мем. І написав її Ерік Айдл.
А якщо вам ближче кіно, наприклад, "Бразилія", "12 мавп" або "Король-рибалка" з Робін Вільямс –їх зняв Террі Гілліам. І він також один із учасників "Монті Пайтон", людина, яка формувала цей стиль буквально зсередини. Тобто "Монті Пайтон" – це не просто "старе кіно". Це джерело дуже великої частини сучасної попкультури, яку ми всі так чи інакше вже знаємо.
Коли я написала у пошук "Монті Пайтон і Священний Грааль" дивитись онлайн, сайти, на яких раніше були піратські версії цього фільму, виявилися заблокованими. І я не змогла потрапити на жоден. Ви не знаєте, чому так?
Можливо, цілком імовірно, що багато з цих сайтів були пов’язані з Росією.
А я думала, ви скажете, що тепер "Артхаус Трафік" блокує нелегальний контент, щоб не відбирали перегляди.
Ні-ні-ні. Слухайте, якщо чесно, то до того часу, як "Монті Пайтон" не було офіційно в Україні – це десь до 30-го числа, я шукав його на піратських сайтах. Мені це було потрібно для професійного зростання в комедії, для творчості. Тому, так, я піратив, але в мене не було вибору, бо не існувало офіційного доступу. Тож це не "Артхаус" блокує.
До речі, чи буде фільм паралельно доступний на якихось платформах для тих, хто живе в містах без кінотеатрів?
Ось тут питання. Ми, звичайно, хотіли б, щоб так було, але поки що правовласники не дали дозволу на стримінг. І є велика ймовірність, що не нададуть. Тому потрібно йти в кінотеатр – цілком можливо, що це буде єдиний варіант. Але фанати "Монті Пайтон" поїдуть у кінотеатр – я в цьому впевнений. По-перше, це привід класно вдягнутися. Коли фанати "Монті Пайтон" збиралися у Британії та в інших країнах, вони перевдягалися в персонажів, йшли до кінотеатрів.
О, ще один факт згадав. Можливо, ви не фанати "Монті Пайтон", але ви фанати, наприклад, творчості Елтона Джона або Rolling Stones. Чи, наприклад Led Zeppelin? Так от, знайте: BBC не дало коштів на зйомки "Монті Пайтон і Священний Грааль", і саме ці музиканти скинулися своїми грошима, бо вірили, що це буде легендарний фільм. І якби не вони – цього фільму просто не існувало б. І ще цікава історія: на наступний фільм гроші дав, здається, Гаррісон із The Beatles. Спочатку вони думали, що для нього це дрібниці – мовляв, у нього грошей, як у Скруджа Макдака. А потім з’ясувалося, що він заклав власний будинок, щоб профінансувати фільм. От настільки сильними були фанати цієї творчості ще тоді, коли все тільки створювалося.
Що саме ви вдягнете на прем’єру з огляду на традицію приходити в костюмах? Вони мають бути якісь незвичні?
Ну, в них є кілька персонажів, яких дуже легко відтворити. Наприклад, один із найпростіших варіантів – це Гамбі. Це такий персонаж, який погано говорить, ну, у нього з цим усе складно. І головна фішка в тому, що він або кричить слово "Гамбі", або взагалі говорить дуже голосно. Для костюма достатньо взяти хустинку, зав’язати кінчики у вузлики й надягнути на голову. Знизу – жилетка, штани з високою посадкою, сорочка. Можна вдягнутися в іспанську інквізицію – це такі червоні плащі. Можна – в лицарів, але це вже потребує обладунків. Якщо у вас є обладунки, якщо ви живете десь у підвалі Мукачівського замку, тоді, можливо, це ваш варіант. Якщо ні, то, мабуть, ні.
Тоді можна обрати щось простіше – або просто взяти з собою папугу. Бо в них є знаменитий скетч "Мертвий папуга" – легендарна історія. Там сюжет побудований на тому, що покупець приходить міняти папугу, бо той помер ще в момент купівлі, а продавець намагається довести, що він не мертвий, а просто спить. І навіть Маргарет Тетчер колись цитувала цей скетч, коли говорила про економіку Британії: мовляв, вона не спить — вона вже "мертва", і потрібні радикальні зміни.
