Ілюстративне фото: facebook/kpszsu
"Байрактар" був цікавим рішенням, але…"
На початку повномасштабного російського вторгнення турецькі безпілотники "Байрактар" доволі істотно нам допомогли у боротьбі з ворогом і десь впродовж року були навіть певним символом нашої потуги. І ось минуло 4 роки, президент України Зеленський і президент Туреччини Ердоганом зустрічаються в Анкарі, де серед іншого говорять про обмін досвідом і технологіями. Наскільки наш досвід щодо безпілотників, дронів можна нині порівняти із турецьким, хто зараз тут попереду?
Я зроблю маленьке зауваження. Насправді під час експлуатації "Байрактарів" в Україні вже була низка компаній, які виробляли доволі непогані розвідувальники. Вони були менші за розмірами, але вони були трохи ефективніші. "Байрактар" – це зовсім інший тип дрона, який може нести на собі корисне навантаження, бути розвідувальним. А в нас якраз і вийшла зміна логіки, тому що ми почали використовувати велику кількість різноманітних малих дронів, які виконували різні функції. Бо великий дрон – це повітряна ціль для систем ППО. А якщо ми кажемо про деякі наші типи розвідувальних дронів, то вони значно менші і менш помітні для класичної ППО. Дійсно, "Байрактар" був цікавим рішенням. У той час його було закуплено в рамках держави і його використовували Збройні сили України. Але під час активних бойових дій "Байрактар" зіткнувся з проблемою, що він не міг працювати під дією засобів РЕБ і був дуже помітним. Саме це змінила Україна в підході до використання своїх дронів. І саме це зараз очевидно хоче отримати Туреччина. Мають на увазі, розробки щодо, наприклад, стійкості до засобів РЕБ чи деякі системи наведення, які ми використовуємо. Тому що, насправді, якщо порівнювати із західними технологіями, то я б сказав, що в певних сегментах ми йдемо попереду. Наприклад, в плані розвитку штучного інтелекту, автономності дій безпілотників. Туреччині, очевидно, цікаві й інші наші технології – морські платформи, які ми використовуємо. Тому тут, в принципі, зрозуміло, що поїздка президента України до Туреччини – це вже не просто пошук озброєння, яке ми могли б купити, як було на початку, а пошук уже синергії і взаємодії з такими країнами. І треба нагадати, що нові типи безпілотників "Байрактар" використовують українські двигуни. Плюс до цього – на відміну від Rainmetal, завод "Байрактару" скоро вже запрацює в Україні.
"Поки що зарано казати про повну відмову від людини у військовій техніці"
З огляду на темпи розвитку індустрії безпілотників, чи проглядаються якісь перспективи повної або майже повної заміни пілотованих літаків на непілотовані? Може колись дійти до того, що F-15 чи F-35 можуть стати непотрібними, бо їх замінять повітряні машини без людини на борту?
Тоді робот буде ухвалювати рішення щодо того, вбивати людину чи ні. Або наземний оператор. Для того, щоб контролювати ситуацію в повітряному просторі, Америка насправді пішла правильним шляхом і створила додаткові безпілотники для винищувачів F-35 або F-22. Тобто оператор перебуває в повітрі, але на безпечній відстані. Тому поки що зарано казати про повну відміну від людського факта, людина все одно залишається в цьому ланцюжку. Але треба розуміти, скільки прав надано людині, а скільки роботизованій техніці. Тому що те, що ми зараз намагаємося зробити – це замінити особовий склад на лінії бойового зіткнення і надати більше можливостей роботизованій техніці щодо ухвалення рішень. Бо особового складу насправді не вистачає, плюс роботизована техніка може набагато швидше ухвалити правильне рішення, на відміну від людини. Тому тут, в принципі, питання часу, але поки що зарано казати про повну відмову від людини у військовій техніці.
"Це два різних типи безпілотників"
Нещодавно в Туреччині представили далекобійний дрон К2, який здатен долати понад 2 тис км і може нести на собі 200 кг. У нас є схожий безпілотник — "Лютий". Він дещо менший за розмірами, відповідно, може брати менше корисне навантаження. Як би ви оцінили ці безпілотники і чи загалом доцільно порівнювати ці дві технології?
Більшість світового озброєння йде шляхом створення уніфікованого об'єкта, який може використовуватися для багатьох задач. Повторюсь, ми пішли шляхом пошуку коротких задач, але і вузькопрофільних дронів. Це дозволило нам використовувати їх у великій кількості для виконання різноманітних завдань. Тому тут, я б сказав, що це два різних типи безпілотників, які передбачаються різними філософіями ведення війни. Те, що ми зараз бачимо, і що Україна готова переписувати стандарти НАТО, в принципі, має право на існування. Але давайте пригадаємо низку безпілотників, які намагались нам запропонувати європейські чи американські партнери, які не проходили лінію бойового зіткнення через те, що не були здатні працювати під такою кількістю засобів РЕБ. Тому тут зарано казати про якісь "перемоги". Підсумовуючи, безумовно, це прекрасна ідея, але я думаю, що Україна поки що попереду щодо безпілотних систем за рахунок того, що ми знайшли швидкий шлях подолання тих проблем, з якими ми стикаємося. Хотілось би збільшити наші можливості щодо масштабування такого озброєння. І додатково треба казати про стратегічне бачення, бо нам все-таки не вистачає можливості робити так, щоб техніка працювала не пів року і потребувала змін, а була готова стикатися з новими викликами. Для цього є рішення. Системи треба робити модульними для того, щоб їх легко було замінювати.
Тут, напевно, ще постає питання ціни. Є дані щодо вартості турецького безпілотника?
Якщо ми кажемо про війну з такими країнами, як Росія та Іран, то тут, безумовно, треба казати про дешеві засоби озброєння і велику кількість. Філософія країн НАТО передбачала високотехнологічне дороге озброєння, яке чітким попаданням може знищити основний командний пункт. Росія, Іран, Північної Кореї пішли іншим шляхом. Вони створювали велику кількість засобів озброєння, не зважаючи на її точність і технічні характеристики. Це дозволяє за рахунок масовості бити по території великою кількістю засобів ураження, що виснажує наші сили. Щодо вартості, то тут, я думаю, це буде набагато дорожче, ніж низка українських дронів. Але треба не забувати, що це дрон, який створювався в умовах миру і лише частково військових операцій. А найякісніша можливість перевірити будь-яке озброєння і техніку – це поки що, на жаль, в Україні, тому що тут реальна війна з реальними засобами озброєння, які використовуються і ворогом, і нами.
Анатолій Храпчинський. Фото: facebook/anatolii.khrapchynskyi
Потрібен швидкий обмін технологіями
Щодо експорту зброї. Днями президент України Володимир Зеленський сказав, що він хоче найближчим часом отримати 10 контрактів на наступні 10 років. Що ви думаєте з цього приводу?
Поки що зарано казати про відкриття експорту. Так, публічно озвучено, що є наміри, але жодного контракту ще не відпрацювали. Я насправді активно виступаю за експорт озброєння, але одночасно виступаю і за експорт технологій, принаймні з країнами-партнерами. Більше того, треба казати про "зелений коридор" з країнами-партнерами. Тобто не президент повинен їздити по всьому світу і пропонувати українську зброю, а українські зброярі повинні їхати і разом з країнами-партнерами створювати спільні підприємства для забезпечення обороноздатності держави, для поліпшення деяких технологічних можливостей. Чому я кажу про "зелений коридор"? Тому що це зменшує велику кількість перепон, які потрібно пройти для того, щоб підписати контракт з європейською країною. Так насправді працює і в Європі. Більшість європейський країн забороняють своїм компаніям продавати або підписувати взаємодію з іншими країнами, навіть в рамках Євросоюзу, без своїх якихось дозвільних елементів. Але це працює, коли немає війни. Зараз війна, тому треба казати про швидкий обмін технологіями. Нам, наприклад, не вистачає досвіду щодо реалізації проєктів по засобах радіолокації, по ракетних двигунах або системах наведення. Тому що в Україні за 30 років, на жаль, втрачена велика школа Радянського Союзу. Вона не відновиться. І давайте повернемось до того, що "Байрактар" купує українські двигуни для своїх дронів, але більше жодна українська компанія не купує українських двигунів у "Мотор Січі" або в "Івченко-Прогрес". Це теж є внутрішньою проблемою, яку треба вирішувати.
"Укроборонпром" повинен відкрити для українських зброярів деяку технічну документацію"
А є компанії, які хотіли б купувати?
Є. Були замовлення українських компаній, але вони не були реалізовані, на жаль. Причини зараз не будемо озвучувати. Тому тут нам зараз потрібна швидка співпраця з європейськими країнами, які можуть надати нам деякі технологічні можливості. І "Укроборонпром" повинен відкрити для українських зброярів, приватних українських компаній деяку технічну документацію, яка в нього є на балансі, яка здобута ще за радянських часів, але досі не реалізується, не робиться нічого. Це, до речі, було б якісною допомогою для українських розробників, тому що іноді нам доводиться повторно проходити шлях розробки деяких технологій для того, щоб створити те, що вже в світі існує.
"Україна – єдина держава світу, яка може навчити правильно воювати з Росією"
Безпека в Чорному морі. Чи можна казати про те, що Україна, Туреччина і, наприклад, Румунія в майбутньому можуть скласти потужний альянс країн, які забезпечуватимуть безпеку в цьому регіоні і стримуватимуть Росію?
Тут, мабуть, також треба казати про союз із країнами Балтії. Безумовно, треба казати про взаємодію, але я б сказав про те, що Україна зараз – єдина країна в світі, яка може навчити, як правильно воювати з Росією. Давайте пригадаємо, що цю війну ми починали з того, що просили закрити повітряний простір, а зараз ми можемо розповісти, як потрібно закривати повітряний простір. Навіть деякі американські генерали визнають, що вони вже готові навчатися в українських операторів Patriot, як правильно працювати на цих системах. Насправді, вся ця зброя – це українська винахідливість. Це ми першими почали використовувати звичайні дрони в якості зброї, тому що в нас не було іншого шляху, нам не надавали допомогу західні країни. Хоч одна ракета далекобійна, яка, принаймні, на тисячу кілометрів могла полетіти нам була надана? Ні, жодної не було. Усе, що летить по території РФ – це винахідливість українців, які почали розробляти і шукати рішення самостійно. Але, повертаючись до вашого запитання, давайте пригадаємо, що війна починалася з того, що ми просили закрити небо, а зараз нас просять про допомогу, просять пояснити, як це краще зробити. Тому, коли президент їздить і просить про гарантії безпеки, я думаю, що треба вже їздити і пропонувати свої гарантії безпеки, якщо у нас буде достатньо якісної зброї.
