"Активізація ще не означає ефективність наступу". Військовий експерт про ситуацію на фронті

"Активізація ще не означає ефективність наступу". Військовий експерт про ситуацію на фронті

У березні територіальні здобутки росіяни були мізерні при величезних втратах і цілком ймовірно, що така ж картина їх очікує в квітні. Тому активізація ворога по всьому фронту ще не означає ефективність наступу, – констатує військовий оглядач Денис Попович. В ефірі Українського Радіо він зауважив, що пожвавлення наступальних дій противника найперше пов'язане з його намірами захопити Донеччину. Для цього росіяни заворушились на Сумщині, намагаючись створити так звану "буферну зону" і, водночас, відволікти увагу від справді загрозливих напрямків. Разом із цим, акцентує експерт, росіяни здебільшого "роблять ставку на людей". Українські ж військові дедалі ширше застосовують безпілотники, роботизовані комплекси і різні технології. До того ж інновації, в яких ми випереджаємо свого противника, зараз також є "дуже цінним товаром" для тих європейських країн, які готуються до можливої агресії з боку РФ, додає оглядач. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: facebook/20armycorps

"У березні  росіяни мали мізерні територіальні здобутки"

Головнокомандувач Олександр Сирський повідомив, що зі зміною погодних умов противник активізував наступальні дії та проводить їх практично по всій лінії фронту завдовжки 1200 км. Збройні сили України перебувають в активній обороні. Водночас німецьке видання Welt пише, що російський весняний наступ видихнувся. Повідомлення трохи суперечливі, втім, як ви їх для себе трактуєте? Що зараз відбувається на фронті? 

Я не бачу суперечностей в цих повідомленнях. Головнокомандувач каже про активізацію противника на всіх ділянках фронту, але питання – наскільки ці наступальні дії є ефективними. Вони не є дуже ефективними. Поки немає загальних даних за квітень, хоча я не здивуюсь, що вони приблизно такі ж, як за березень. А в березні росіяни мали мізерні територіальні здобутки. Вони також були дуже активні, так само було багато бойових зіткнень, але вони зазнали величезних втрат і здобули дуже мало територій. Я не здивуюсь, що така сама ситуація в них у квітні. Тому активізація по всьому фронту ще не означає ефективність наступу. 

Де зараз найгарячіше на фронті?

Те, що сказав Олександр Сирський, так воно і є. Це стик двох областей на Півдні України і це активність ворога на Костянтинівському напрямку в бік Слов'янська, Краматорська і на Лиманському напрямку. Останні локації кажуть про те, що ворог хоче захопити Донецьку область. Але цей його намір ми констатуємо не перший місяць. Це було і минулого року, і позаминулого, і зараз всі його наміри спрямовані на те, щоб захопити Донеччину. І той весняно-літній наступ, який вони запланували, якраз на це і спрямований. Вони ставлять завдання щодо Костянтинівки, щодо Лиману, щодо Слов'янська та Краматорська.

"У цьому полягає виклик"

Росіяни останніми днями знову сфокусувалися на прикордонні Сумської області і намагаються взяти під контроль українські населені пункти безпосередньо біля кордону. Наскільки це важкий виклик для Сил оборони України і яка мета ворога? Не маючи успіхів на Донеччині, він взявся за Сумщину, щоб прозвітувати бодай про якісь територіальні здобутки? 

Вони хочуть прозвітувати перед своєю внутрішньою аудиторією не просто, що вони захопили кількість сіл на Сумщині, а про те, що вони створили так звану "буферну зону". По суті, якщо називати речі своїми іменами, то це буде зона окупації. І якщо ми подивимося, як виглядають їхні просочування на кордоні, то ми побачимо, що є більш-менш великі локації на Харківщині, які утворилися два роки тому, на Сумщині, які утворилися рік тому. І ось такі "зони присутності" – деінде "червона" зона, десь "сіра"  – ризикують об'єднатися. І якщо ці локації об'єднають, то тоді вони зможуть заявити: "Ось, завдання виконане, "буферна зона" утворена. Це для нас перемога". У цьому полягає виклик. Плюс ці активності на кордоні вимагають нашої реакції, а відтак перекидання резервів. Тобто відбувається ще й відволікання уваги від справді загрозливих напрямків і це друга мета, яка переслідується ворогом. І захоплення території – це також те, чого вони хочуть.

Денис Попович. Фото з особистого архіву

"Поживемо – побачимо"

Міністерство оборони України нещодавно оголосило про створення дроново-штурмових підрозділів у складі ЗСУ. Це нова модель ведення війни, яка об'єднує повітряні та наземні безпілотники з піхотою в єдину бойову систему. Яка ваша думку щодо цього, що нового такі підрозділи можуть привнести Збройним силам України? 

У нас на фронті зараз працюють FPV-дрони, працює піхота, штурмова піхота. Тобто люди виконують свої завдання. Плюс з'явилося активне використання наземних роботизованих комплексів (НРК). Ці роботи займаються транспортуванням, евакуацією, логістикою. А з недавнього часу вони ще й беруть полонених і навіть відбивають територію противника. Тобто треба це все об'єднати в єдиний кулак, щоб все працювало в системі. Знайти цим НРК місце в бойових побудовах нашої армії, розробити, очевидно, нові настанови, тактичні прийоми, щоб все це працювало в єдиний зв'язці. Я думаю, що в цьому і полягає сутність цих намірів Міністерства оборони. 

Такий спосіб дій на суходолі може стати певним геймченджером? 

Я не став би прогнозувати, що це стане геймченджером. Тут, як кажуть, поживемо – побачимо, як воно працюватиме. І не треба забувати, що в ворога теж є FPV-дрони, що він так само хоче відпрацювати роботу з НРК. Він в цьому плані відстав, але хоче наздогнати нас.

"У росіян використання наземних роботів не було в пріоритеті"

Чому Росія, маючи величезну підтримку з боку Китаю, все ж таки відстає у цьому? До речі, російські пропагандисти вже не раз у своєму медіапросторі порушували питання, що Китай дає можливість Україні купувати безліч комплектуючих для тих же НРК. Як ви це прокоментуєте?  

Почну з останнього. Продає і добре. Китаєць заробляє гроші, треба це розуміти. І поки в нього є бажання заробляти гроші, він буде це робити і в нас не буде проблем із закупівлею комплектуючих. Бо якщо Китай вирішить накласти санкції на цей процес, то нам доведеться шукати інші можливості. А для цього, по-перше, потрібен час, а по-друге, це може сильно впливати на кінцеву ціну цього виробу. Тобто дрони можуть стати дорожчими, може бути інша зовсім якість тощо. Тому добре, що продає і нехай далі продає. Якби він ще припинив продавати РФ, то зовсім було б добре. Але це вже інші справа. 

Стосовно того, чому Росія відстала? По-перше, вона не скрізь відстала. Є сегменти, де вони нас випереджали. Зокрема, у використанні дронів на оптоволокні. Лише в останній місяці ми почали тут зрівнювати рахунок. А стосовно НРК… Так вони ж робили ставку на людей. У них люди постійно займалися і логістикою, і наступом, і продавлюванням, інфільтрацією і так далі. Тобто в росіян використання наземних роботів не було в пріоритеті. І я ще хочу звернути увагу на те, що ми починали розробляти ці НРК ще після початку антитерористичної операції (АТО), після вторгнення росіян на Донбас. Я бачив дуже багато таких зразків на виставках у 2015-2017 роках. Вони відпрацьовувалися в ініціативному порядку приватними структурами, вони пропонували це ЗСУ. Тобто було дуже багато зразків, які існували до початку повноважного вторгнення. Зараз вони просто почали входити в структуру Збройних сил і використовуватися.

"Інновації, в яких ми випереджаємо свого противника, є дуже цінним товаром"

Такі інноваційні моделі щодо дроново-штурмових підрозділів очевидно висувають нас значно вперед, напевно щодо багатьох армій світу. Погоджуєтесь? 

Безумовно. Українська і російська армії зараз є єдиними арміями світу, які мають сучасний бойовий досвід. І щоб не казав Дональд Трамп про те, що американська армія найсильніша… Так, вона, можливо, найбільш оснащена, має багато зброї, зокрема, такої зброї, якої ніхто немає, але такого бойового досвіду, який мають російська та українська армія, в американської армії немає. Тому ті інновації, які ми пропонуємо і в яких ми випереджаємо свого противника, є дуже цінним товаром для тих європейських країн, які готуються зараз до можливої агресії з боку Російської Федерації.