Ілюстративне фото, автор: Олександр Рихлицький, 22 ОМБр
Щодо застосування ударних безпілотників Україна випереджає тепер Росію
Більше влучань по території держави-агресорки Росії — це прорив України чи симптом того, що російська протиповітряна оборона вже не витримує темпу війни?
Це, звісно, є поєднанням факторів, оскільки ми бачимо, що окремої "чарівної пігулки" не існує. І сьогодні те, що відбувається як у російських прифронтових містах, так і містах, які розташовані вглиб території Російської Федерації, — є поєднанням одразу декількох факторів. Вперше ми бачимо, що Україна вийшла на темпи застосування ударних безпілотників, які перевищують відповідні показники у росіян. А також ми бачимо дуже планомірну роботу наших Сил безпеки і оборони по об'єктах, а також підрозділах, які відповідають за протиповітряну оборону безпосередньо у росіян. Тож один із чинників, розвиваючи думку про наші спроможності, — це, безумовно, модернізація, а також налагодження та масштабування серійного виробництва наших ударних засобів. Це пов'язано з тим, що є певний зсув політики як закупівель, так і застосування: відхід від великої кількості різних засобів до уніфікації і фокусування наших спроможностей на низці виробів, які себе продемонстрували найбільш вдало. І другий фактор — це, безперечно, ті покращення й технологічні рішення, які закладаються безпосередньо в цих дронах, які роблять їх більш живучими і, відповідно, шанси вразити ворожий об'єкт значно збільшуються.
Кількість засобів, які летять у бік Росії, може зрости в рази
Минулого тижня президент України Володимир Зеленський відвідав кілька країн, одна з яких була Німеччина, і, серед іншого, йшлося про підписання пакету оборонних угод загальною вартістю близько 4 мільярдів євро, що, серед іншого, включає фінансування проєктів глибинних ударів. Так само це вже стосується Великої Британії, яка оголосила про надання Україні найбільшого пакета безпілотників в історії Сполученого Королівства, в рамках якого цього року буде надано щонайменше 120 тисяч одиниць різних дронів. Чи свідчить це про те, що кількість ударів по території Російської Федерації збільшиться вже цьогоріч?
Якщо ми дивимося на загальні цифри, вони дійсно вражають. Якщо дивимося на темпи постачання, то це є, напевно, головним критерієм. Але з міркувань безпеки Німеччина і Велика Британія не розкривають цей параметр. Але загалом, якщо подібні спроможності додадуться ще до нашого виробництва ударних безпілотників великої дальності, яке стабільно зростає, то дійсно ми побачимо, що кількість тих засобів, які летять у бік Росії, може зрости в рази.
Росіяни мають дефіцит зенітно-керованих ракет
Звісно, ми можемо побачити на практиці те, що росіяни станом на сьогодні вже самі говорять про дефіцит своїх засобів. Мова йде про зенітно-керовані ракети. Якщо торік були повідомлення та свідчення того, що росіяни звертаються до своїх країн-партнерів, яким вони колись продавали ту чи іншу номенклатуру зенітного озброєння, з проханням продати їм її назад, то це більше стосувалося комплексів малої та середньої дальності, таких як "Стріла", "Оса". Нині росіяни мають уже певні дефіцити щодо більш серйозних типів озброєння. Це "Бук", комплекси більшої зони дії — це С-300 та С-400. І так само непоодинокими є свідчення успішності наших ударів — росіяни вимушені перекидати подібні комплекси з інших регіонів, тим самим заміщуючи ті втрати, яких вони зазнали як на території тимчасово окупованих районів — це і Крим, і Донецька, Луганська області, — так і безпосередньо в тих областях РФ, які межують з Україною.
Москва залишається найбільш захищеною для ППО РФ
А де зараз найбільша концентрація засобів протиповітряної оборони ворога? Раніше побутувала думка, що це територія тимчасово окупованого Криму, безпосередньо лінія фронту і Москва. Чи зараз це тріо найзахищеніших локацій?
Напевно, московський регіон усе ж таки поставив би на перше місце, адже ворог дуже проблематично та нервово ставиться до безпеки саме столичного регіону. І відповідно всі сили та засоби, які були доступні, він так чи інакше концентрував саме на цій ділянці. Що стосується інших напрямків, Криму та лінії бойового зіткнення, то дійсно ворог дуже сильно захищав їх і продовжує це робити, але тут є поєднання сил та засобів разом із комплексами протиповітряної оборони. Ворог також долучає до виконання завдань з протиповітряної оборони свою винищувальну авіацію, організовуючи таким чином, що патрулювання винищувачів на лінії державного кордону України, а також на лінії бойового зіткнення ледь не цілодобове.
Що стосується інших напрямків, то дійсно ми бачимо, що європейська частина Російської Федерації на сьогоднішній момент є найбільш захищеною, прикритою, але тут так само є дуже чіткі симптоматичні прояви, де ворог вимушений вдаватися до створення мобільних вогневих груп. Це вже відбулося в 20 регіонах. Всі вони так чи інакше є близькими до досяжності наших ударних засобів. Але і тут ми так само бачимо, що навіть ті практики, які успішно інтегровані в українських Силах безпеки і оборони, росіяни постійно намагаються найбільш вдалі практики та тактики екстраполювати в себе. Але вони поки що не мають такого великого впливу на наші спроможності.
Від "Панцира" до С-400: що ще намагається стримати українські удари по РФ
Чи можна дати оцінку засобам протиповітряної оборони противника в таких категоріях: найефективніший засіб, найдефіцитніший засіб?
Якщо ми кажемо про наші ударні безпілотники, які є, напевно, найбільш активною компонентою, якщо ми говоримо про удари вглиб території Російської Федерації, то найбільш серйозним супротивником є російські комплекси "Панцир-С1", "Панцир-С2". Адже вони є досить вдалими у сенсі поєднання своїх мобільних спроможностей, оскільки вони розміщуються на шасі вантажівок КАМАЗ або МЗКТ (Мінського заводу колісних тягачів). І, відповідно, можуть бути дуже швидко перекинуті в той чи інший район, де безпосередньо існує загроза наших ударів. Також до їхніх плюсів можна віднести поєднання артилерійської та ракетної частини, і це дає варіативність у виборі засобів для перехоплення тієї чи іншої повітряної загрози.
Якщо ми кажемо про наші спроможності в балістичному та ракетному озброєнні, то, звичайно, найбільш серйозним гравцем у відповідь з боку росіян є комплекси С-400 та С-300. У менших кількостях у росіян наявні комплекс С-350 "Вітязь" або компоненти комплексу С-500, який поки що не був активно введений в експлуатацію в російській армії.
Вадим Кушніков. Фото: Суспільне Запоріжжя
Найефективніше проти РФ працюють українські ударні безпілотники
Що найчастіше і найефективніше долітає на територію Російської Федерації?
Найбільш ефективними є наші ударні безпілотники. Це Ан-196 "Лютий", а також безпілотники FP-1, FP-2. Що стосується саме ударів ракетним озброєнням, вони за рахунок своїх тактико-технічних характеристик мають велику швидкість як крейсерського польоту, так і безпосередньо в момент удару по цілях. Тож не завжди є можливим зафіксувати результативність прильоту того чи іншого зразка саме ракетного озброєння. Але загалом такі зразки українського ракетного озброєння, як "Фламінго", "Рута", "Пекло", "Нептун", "Паляниця" та "Вільха" застосовуються нашими Силами безпеки і оборони і, відповідно, завдають дуже значної шкоди російському військово-промисловому комплексу, паливно-енергетичному комплексу — тим компонентам, які безпосередньо підживлюють агресивну війну, яку веде Російська Федерація проти України.
"Нептун": від класичної протикорабельної ракети до високоточних ударів по наземних цілях
Як, на вашу думку, розгортається наша програма "Нептун", яких вдосконалень потенційно ще ця ракета може зазнати?
За час існування цієї ракетної програми і її використання безпосередньо проти росіян ця ракетна система уже зазнала як мінімум дві ітерації різних модифікацій. Це насамперед стосується її спроможностей щодо розширення номенклатури цілей, які можуть бути уражені, тобто від класичної протикорабельної ракети ми вже бачимо спроможності щодо високоточних ударів по наземних цілях. Відповідно, змінилася і збільшилася ефективна дальність застосування цієї крилатої ракети: якщо ми говоримо про початкові 300 км у базовій модифікації, то вже на сьогодні мова йде про 500+ км. Збільшилася маса бойової частини, також помітні й візуальні зміни серед тих зразків, які були публічно представлені на різних виставках та під час подій. Це так званий "Довгий Нептун" і "Гладкий Нептун", які мають ряд конструктивних відмінностей від базової модифікації. Що стосується цієї програми, то дійсно ми бачимо, що це надійний засіб, який нам потрібно масштабувати — збільшувати спроможності щодо кількості зразків.
Що стосується крилатих ракет загалом, то тут на сьогоднішній момент ми бачимо регулярні повідомлення про те, що в тому чи іншому регіоні Росії були застосовані українські ракети і лунала ракетна небезпека. І, відповідно, за кількостями можна припустити, що і в цьому аспекті ми теж зможемо в дуже короткостроковій перспективі вийти на паритет застосування.
Удари по Москві
Наскільки доцільними є масові удари по Москві?
Дії українських Сил оборони насамперед спрямовані на послаблення російського військово-промислового комплексу, який дуже часто представлений не лише в Москві або в Московській області, а й у регіонах і має досить децентралізований характер. Ми можемо побачити навіть за подіями цього року, коли були уражені такі підприємства, як Воткінський завод, який відповідає за виробництво російських балістичних та крилатих ракет, підприємство "Кремній-Л", яке розташоване в російському місті Липецьк і є провідним підприємством РФ із виробництва мікроелектроніки та інших компонентів, які також широко використовуються ворогом у своєму озброєнні. Важливий фактор — це потенційна результативність подібних ударів. Москва та Московський регіон є одним із найзахищеніших місць Російської Федерації. Відповідно, доцільність витрати наших ресурсів для того, щоб завдати певної шкоди саме цьому регіону, є відносною. Але це не заважає нам проводити свої спеціальні операції, зокрема, у цьому регіоні.
