Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України (2017—2019) Курт Волкер. Одеса, 17 травня 2023 року. Фото: Ukrinform/Nina Lyashonok
"Росія не веде переговори всерйоз"
Як ви оцінюєте переговірний процес, який вже понад рік тому ініціював президент Трамп, залучивши Україну та Росію? На ваш погляд, чи є він ефективним?
Росія не демонструє серйозної зацікавленості в досягненні мирної угоди. Вона висуває максималістські вимоги й використовує переговори як інструмент тиску на Україну, а також як спосіб спонукати Сполучені Штати чинити цей тиск. Крім того, росіяни намагаються зацікавити американських переговірників перспективами бізнес-угод після скасування санкцій, сподіваючись, що це підштовхне їх до посилення тиску на Україну. Тож Росія не веде ці переговори всерйоз. Україна це добре розуміє, але водночас бере участь у переговорах, адже для неї важливо не виглядати стороною, яка не прагне миру чи не готова до діалогу. Саме тому Україна сумлінно долучається до всіх переговорних форматів, залишається відкритою до участі, навіть реагує на відверто слабкі або неприйнятні пропозиції, намагаючись перетворити їх на більш реалістичні. І це правильна стратегія. Втім, я гадаю, українці розуміють і від самого початку розуміли, що цей процес не є серйозним.
"Україна отримала важливі козирі"
Зараз, після атаки США на Іран, увага Вашингтона та американських переговірників значною мірою переключилася саме на Іран і на пошук домовленостей у цьому напрямку. Тому до цього переговорного процесу нині практично немає уваги. Насправді важливішим за самі переговори є ситуація на полі бою та в реальному світі. А там відбуваються дуже показові речі. Фінансове становище Росії погіршується, її економіка перебуває під тиском. Вона вже не здатна відновлювати втрати в живій силі в тих самих масштабах, а також не може компенсувати втрати техніки на тому ж якісному рівні. Водночас Україна розвинула власну оборонну промисловість і сьогодні забезпечує себе на 60–70% за рахунок внутрішніх ресурсів. Вона отримала важливі козирі. Україна також здатна завдавати ударів на великі відстані по території Росії, зокрема по об’єктах нафтового експорту, які є критично важливими для фінансування війни. Отже, зараз складається ситуація, яка дедалі більше грає на користь України. І якщо ця тенденція збережеться, вона може створити умови, за яких Росія буде змушена погодитися на припинення вогню. Наразі Росія все ще віддає перевагу продовженню атак і висуванню вимог, використовуючи переговори як інструмент для отримання додаткових вигод. Але цілком можливо, що ми зрештою дійдемо до реального припинення вогню — і це було б позитивним результатом.
"Для президента Трампа у його перший термін це не було пріоритетом"
Пане Волкер, ви були спецпредставником президента США в 2017-19 роках. Зараз спеціальними представниками на переговорах є Віткофф і Кушнер. Що подібного і що відмінного між вашою та їхньою місіями? Між вашим підходом тоді та їхнім підходом зараз до вирішення проблеми?
Є дуже багато відмінностей у контексті, окрім різниці в підходах. Якщо почати з контексту, то коли я був спеціальним представником, Росія ще не розпочала повномасштабного вторгнення. Це була війна низької інтенсивності: окупація Криму та частини Донбасу, кілька обстрілів на тиждень, загиблі солдати на фронті, але нічого подібного до тієї повномасштабної війни, яку ми маємо сьогодні. Це перше. Пов’язано з цим і те, що для президента Трампа у його перший термін це не було пріоритетом. Він хотів, щоб хтось цим займався, але це не було для нього ключовим питанням. Друга відмінність у тому, що в перший термін він цінував експертизу і мав навколо себе багато досвідчених людей, які займалися відповідними питаннями. У нього була дуже сильна команда: Джим Меттіс як міністр оборони, Герберт Макмастер як радник з національної безпеки, Майк Помпео. Тобто команда була справді потужною. Поєднання сильної команди, експертності та того, що Трамп фактично дозволяв їм вести політику, давало нам значну свободу дій у формуванні підходів. І я від самого початку чітко заявляв, що метою є відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Йшлося не про Мінські угоди як такі і не просто про переговори — йшлося про повернення територій Україні. Для цього потрібно було привернути увагу до російської агресії. Ми зняли ембарго на постачання зброї Україні, передали перші комплекси Javelin, що відкрило шлях для подальших оборонних поставок і навчання. У той період було досягнуто чимало позитивних результатів, навіть попри те, що переговори з Росією не дали результату.
Другий період — зовсім інший. Переговорники сьогодні не мають тієї свободи дій, яку ми мали 8 років тому. Президент Трамп зараз глибоко залучений у цей процес. Це стало одним із його головних питань. Є повномасштабна війна, тому він більше зосереджений на припиненні бойових дій і досягненні мирної угоди, ніж на поверненні Україні її територій. У результаті ми перейшли від чіткої підтримки України, прагнення повернути її території та викриття дій Росії до ситуації, коли Сполучені Штати, як сказав Марко Рубіо, виступають у ролі нейтральної сторони між двома учасниками і прагнуть будь-якої домовленості. Це принципово інша роль. Я завжди спілкувався зі своїми українськими колегами, зокрема з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, до і після кожного контакту з російською стороною. Зараз я цього не бачу. Нинішній підхід передбачає більше взаємодії з Росією, а вже потім — формалізований процес взаємодії з Україною. Тож відмінностей справді багато.
Курт Волкер і Сергій Стуканов. Фото: facebook/serhii.stukanov
"Підтримка України відповідає інтересам США"
Як ви вважаєте, теперішня роль США як нейтрального модератора є вдалим підходом? Чи США мали б зайняти українську сторону?
Моя особиста позиція полягає в тому, що ми маємо зайняти сторону Сполучених Штатів. А інтереси США частково ґрунтуються на свободі, демократії, ринковій економіці, верховенстві права, безпеці, безпеці євроатлантичного простору, а також на стримуванні Росії, а не на прийнятті агресії у світі. Тому я вважаю, що підтримка України відповідає інтересам США — необхідно забезпечити, щоб Україна досягла успіху і вийшла з цієї війни як суверенна, незалежна європейська демократія. Також важливо встановити новий кордон у Європі, в межах якого Росія залишатиметься, замість того щоб погоджуватися з логікою, за якою вона може просто вторгатися і захоплювати території. Тому я не вважаю, що нинішні дії відповідають інтересам США, не кажучи вже про те, чи є вони правильними з точки зору переговорів для України.
"Послаблення санкцій щодо російської нафти було помилкою"
Можу я попросити вас назвати кілька сильних сторін поточної американської адміністрації та її способу ведення переговорів? А також назвіть кілька помилок.
Усі бачать ті самі речі. Санкції проти російської нафти і газу є дуже важливими, і ми запровадили додаткові санкції під час адміністрації Трампа, зокрема щодо нафти. Це було правильним рішенням. Але помилкою було те, що ми не застосували вторинні санкції проти тих, хто обходить ці обмеження, особливо у фінансових транзакціях. Також, на мою думку, помилкою було в контексті війни з Іраном послаблення санкцій щодо російської нафти, яка перебуває в морі, дозволивши її розвантаження і оплату. Це не матиме суттєвого впливу на світові ринки, але матиме вплив на фінанси Путіна.
Водночас, певною перевагою зараз є те, що президент Трамп особисто залучений. Він безпосередньо спілкується з президентом Зеленським і президентом Путіним. Це, на мою думку, плюс. У моїй ситуації 8 років тому президент не був безпосередньо залучений. Я мав значну автономію, але неповні повноваження. Зараз же є повна підтримка президента США, коли він вирішує її застосувати. Це перевага. Поки що він її не використав, але може це зробити.
Є також кілька рішень Трампа, які є правильними і яких раніше не було. Наприклад, використання НАТО. Президент Байден був проти залучення НАТО до підтримки України, тому створив формат "Рамштайн" поза межами Альянсу. За Трампа зроблено протилежне: НАТО отримало координаційну роль. Через так звану ініціативу PURL Альянс відповідає за закупівлю озброєння і його передачу Україні. Це позитивно. Я підтримую залучення НАТО.
Байден обмежував Україну, а за Трампа обмежень немає
Інший момент — обмеження допомоги. Адміністрація Байдена постійно встановлювала рамки: що саме надається і як це можна використовувати. Ми пам’ятаємо відмови: щодо Javelin, Stinger, бронетехніки, HIMARS, ATACMS, літаків. Усе це були негативні обмеження з боку Байдена. І навіть наприкінці його каденції залишалася заборона на далекобійні удари по території Росії. За Трампа таких обмежень немає. Європейським країнам дозволено купувати те, що вони вважають за потрібне, і передавати Україні. Хоча обмеження на використання американських технологій для глибоких ударів по території Росії зберігається, США не заперечують проти атак України по території Росії загалом. Це, на мою думку, позитивні зміни. Ще один крок, який варто було б зробити, — це надання Україні далекобійних засобів безпосередньо з боку США. Наприклад, ракети Tomahawk були б дуже корисними. Це стало б сильним сигналом для Путіна, що час завершувати війну.
"Без жодного сумніву"
Беручи до уваги ваш досвід та ваші знання, чи вважаєте, що Україна переможе у війні?
Без жодного сумніву. Україна вже чітко утвердилася як суверенна, незалежна європейська демократія, майбутній член Європейського Союзу і держава, яка не лише отримуватиме вигоду від безпекових гарантій в Європі, а й сама робитиме внесок у європейську безпеку. Єдине, чого ми поки не знаємо, — це коли завершиться ця війна і де саме проходитиме кордон, лінія припинення вогню. На жаль, частина території України залишатиметься окупованою тривалий час. Але ми ніколи не повинні визнавати це законним чи легітимним. Україна має продовжувати свій економічний, політичний і безпековий розвиток, навіть попри тимчасову окупацію частини своєї території.
