Ілюстративне фото: facebook/Оперативне командування Схід
Технологічний успіх України — у швидких рішеннях
Не секрет, що сьогодні радіоелектроніка, РЕБ-системи відіграють вкрай важливу роль на полі бою, тому що це особливо стало актуальним упродовж останніх років, коли розвивається система використання безпілотних систем і дронів. Розкажіть, який шлях пройшла Україна в розвитку своїх технологій? І, згідно з вашою оцінкою, ми сьогодні випереджаємо росіян за цим параметром чи наразі маємо паритет?
Ми точно випереджаємо їх у тому, що наші рішення більш адаптивні, більш швидкі, і ми маємо можливість, пріоритет швидко їх масштабувати. Ми швидкі у наших рішеннях, бо маємо постійний зв’язок із військовими й оперативно адаптуємося. У них ця машина досить складна в тому сенсі, що ті рішення, які вони створюють, вони уніфікують і передають великим виробникам, які їх виготовляють. А наша сила саме в тому, що в нас є багато виробників, які максимально швидко адаптують свій зв’язок із військовими під технологічні рішення. У цьому ми й маємо перевагу.
Наша політика змінилася. Спочатку ми мали уніфіковані стратегії, які полягали в тому, щоб використовувати гармати, танки та інші великі засоби ураження. Але загалом за ці роки політика дуже змінилася, тому що швидкі рішення дозволяють нам тримати перевагу на полі бою, рухатись швидше в тому, щоб мати багато шансів на ураження і на те, щоб мати стратегічну перевагу. І в цьому є наш технологічний успіх: наші швидкі рішення дозволили нам трохи випереджати ворога і мати над ним перевагу.
"Технологія має захищати технологію"
Розкажіть, як змінилися запити за роки війни: що, наприклад, у 2023 році користувалося попитом, а що у 2026-му?
Дійсно, попит змінюється. Наш підхід полягає в тому, що ми реагуємо відповідно до потреб, які з’являються на фронті. На сьогодні дуже великий запит мають великі й маленькі наземні роботизовані комплекси. Наша концепція дуже сильно змінюється. Уже йдеться не тільки про захист життя військових, хоча це для нас пріоритет, а й про захист технологій. Тобто наша концепція має бути такою, щоб технологія захищала технологію. Бо людське життя для нас — у першу чергу. І ми маємо змінювати парадигму так, щоб людина, яка управляє технологією, перебувала поза межами небезпеки, а технологія захищала технологію. Тобто коли робот захищає робота. Ще два роки тому ми, звісно, такого уявлення не мали, бо були інші реалії боїв, інші реалії того, що відбувалося на фронті. Зараз уже парадигма змінюється, коли ми створюємо екосистеми, які загалом повинні своєю ціллю мають мати те, щоб захистити іншу технологію.
"Ми хочемо створити екосистему, яка формуватиме ешелоновану систему захисту військових"
Розкажіть детальніше про складові цієї екосистеми, як ви сказали, де технології захищають технології. Бачу серед вашої продукції, наприклад, дрон-детектор "Чуйка". Це портативна система раннього виявлення БПЛА, яка попереджає про загрозу ще до її наближення. Загалом розкажіть про те, як сьогодні можна захищатися від дронів, зокрема від FPV-дронів, які полюють і за піхотинцями, і за технікою, і вражають позиції. Які складові цієї екосистеми?
Дрон-детектор "Чуйка" — це наш портативний дрон-детектор, який дозволяє зберігати життя, попереджаючи про загрозу у вигляді FPV-дрона. Він дає можливість нашим військовим розуміти, де перебуває дрон, на якій відстані він може бути і в якому напрямку рухається. Завдяки нашому дрон-детектору "Чуйка 3.0" ми можемо сприяти тому, щоб життя наших військових зберігалися, адже вони мають можливість бачити, куди рухається дрон. І наша наступна ціль — створити з цього велику екосистему, яка матиме функцію попередження і зможе передавати інформацію про загрози в єдину інформаційну систему, створюючи ешелоновану систему безпеки, з якої й складається загальний захист і порятунок життів наших військових. Ми перебуваємо в процесі створення цієї системи й хочемо, щоб ця екосистема створювала своєрідну смугу перешкод для ураження наших військових, щоб вони мали можливість і бачити, і попереджати ранні ураження, і загалом розуміти, що мають систему, яка складається з багатьох елементів захисту. І, звісно, це допомагає мати певну перевагу — для того, щоб попереджати й уникати загроз.
Із якими зараз викликами стикаються інженери, які виробляють зброю? Тобто які, наприклад, труднощі найперше доводиться вирішувати останнім часом?
Є багато нюансів, пов’язаних із виробничим процесом. Не можу сказати, що є суттєві проблеми. Є лише розуміння того, що, коли відбувається масштабування, виникає запит на інженерні рішення для покращення наших виробів. У цьому сенсі ми шукаємо людей, шукаємо інженерів і нові технологічні ідеї. Напевно, це велика складова цього запиту: нам потрібні люди та технологічні рішення від інженерів, і ми шукаємо таких фахівців.
Другий момент — це компонентна база, від якої ми все ще маємо певну залежність. Звісно, ми розуміємо, що виробляти все самостійно значно полегшує завдання, але загалом певний ризик залишається. Коли є залежність від компонентів, цей цикл трохи подовжується. Маємо на меті цей цикл максимально скоротити, аби компонентна база, яка складатиметься з власних компонентів, ні від чого не залежала, і ми самостійно відповідали за виробничий процес.
Борис Будеянський. Фото з відкритих джерел
"Штучний інтелект уже інтегрується в українські військові технології — від донаведення до розпізнавання цілей"
Що чекає на українську зброю в майбутньому? Яких технологічних рішень можна очікувати? Як використовуються технології штучного інтелекту і де ви бачите простір для їхнього подальшого і глибшого впровадження?
Технології зараз уже на тому рівні, коли штучний інтелект досить швидко адаптується до наших рішень. Не можу сказати, що це вже панацея для всього, що виробляється. Точно є над чим ще працювати і що допрацьовувати. Ми можемо опиратися на технології штучного інтелекту в певних моментах. Це можна сказати і про донаведення, і про розпізнавання цілей. Але тільки в поєднанні з людським ресурсом ми можемо говорити про справді ефективне застосування штучного інтелекту. І якщо ми говоримо про розвиток українських технологій, то, як я вже казав, це парадигма того, що технології захищають технології. Тобто йдеться про зменшення безпосереднього управління людиною. Маємо розуміти, що на певних етапах, коли військовий управляє механізмом захисту, він уже включений у велику систему, яка складається з багатьох чинників: детекції, подавлення, ураження. І все це — одна велика система, яка складається з декількох факторів, штучного інтелекту, який під'єднаний до системи і може допомагати в управлінні.
"Лише непріоритетні для фронту технології можуть бути експортовані"
2026 рік, ймовірно, може стати переломним у сенсі відкриття українського експорту озброєння. Упродовж кількох років він був заборонений, позаяк потреби фронту і наших військових є дуже суттєвими. Але зараз анонсуються певні рішення в цьому напрямку. Як ви гадаєте, де передусім може бути затребувана наша зброя і які саме технології, на ваш погляд, ми можемо експортувати?
Наша зброя цікава багатьом. Але, думаю, інтерес полягає не тільки в наших продуктах, а й у нашому досвіді, який ми можемо передавати разом із цими продуктами. Саме в цьому і полягає головна цінність експорту.
Якщо говорити про те, які продукти ми можемо експортувати, то, звісно, потрібно орієнтуватися на потреби фронту, на потреби держави, на те, що насамперед потрібно нашим військовим. Від цього й залежить, які продукти можуть іти на експорт. Тут є дві складові. Перша — коли ми починаємо експорт, це надходження до бюджету, які ми також можемо використовувати для розбудування виробництва в Україні та пошуку нових можливостей. Друга — лише ті технології, які зараз не є пріоритетними у застосуванні на фронті, можуть бути експортовані. Тобто те, що не є першочерговою потребою для наших військових. Якщо ми зможемо правильно вибудувати такий пріоритет, то, звісно, експорт буде для нас більш ефективним і дієвим з точки зору відкриття такої можливості.
А що саме, на ваш погляд, не є першою необхідністю на нашому фронті і, відповідно, може стати статтею експорту?
Я думаю, що, коли ми говоримо про дрони на оптоволокні, західним партнерам вони зараз не настільки потрібні, але для нас це один із перших пріоритетів. Наземні роботизовані комплекси для них також цікаві, але не є першочерговою потребою. Тобто ті продукти, які зараз є для нас першою потребою на фронті, для них не настільки актуальні. А якщо говорити про технології, які вже були застосовані, то, наприклад, детектори дронів — це досвід, який може бути адаптований для партнерів, і такі продукти ми можемо певною мірою починати експортувати.
