Окуповані Росією Олешки, 2026 рік. Фото: facebook/Igrik Kherson
Місто заблоковане, там залишається близько 1700 жителів, серед них понад 40 дітей
Що зараз відбувається в Олешках?
Поточна безпекова ситуація в Олешках залишається надзвичайно важкою, оскільки громада розташована безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Тривають активні воєнні бойові дії. Безпечне пересування містом людей суттєво обмежено. Дороги заміновані. Мінування значно зросло з усіх сторін виїзду з міста. Виїзд є надзвичайно ризикованим, зафіксовані непоодинокі випадки підриву автомобілів зі смертельними наслідками. Виїзд та в'їзд в місто неможливе. Російські окупанти припинили постачання продуктів жителям Олешок. Остання комерційна пропозиція, коли змогли заїхати дві машини в Олешки для реалізації продуктів, відбулася 26 травня. А 2 червня чотири машини при спробі заїхати в місто підірвалися на міні. Дві людини, на жаль, загинули. Одна перебуває в Олешківській лікарні, хоча потребує більш кваліфікованої медичної допомоги. Але у зв'язку із неможливістю виїзду перевезти її неможливо. Ситуація надзвичайно ускладнюється щоразу. Місто заблоковане, там залишається близько 1700 жителів, серед них понад 40 дітей, але виїхати і в'їхати в місто неможливо.
Якщо говорити в цілому про Олешківську громаду, то там залишається близько 6 000 людей і 182 дитини. Із 13 населених пунктів п'ять знищені повністю: Кринки, Підстепне, Піщанівка, Саги і Заплава. На 80% у нас знищені села Козачі Лагері, Солонці, Підлісне. В інших населених пунктах ситуація значно ускладнена постійними обстрілами та атаками дронів, але там ще залишаються люди.
Основний відтік людей з Олешків відбувся на початку повномасштабного російського вторгнення навесні 2022 року, а потім після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС. Це була друга велика хвиля. (Три роки тому – 6 червня 2023 року – під час російського вторгнення в Україну окупанти знищили греблю Каховської гідроелектростанції, вчинивши воєнний злочин і акт екоциду. Греблю Каховської ГЕС росіяни замінували та підірвали, що призвело до її знищення. У зоні катастрофи опинилося 16 000 людей та близько 80 населених пунктів, частину з яких затопило внаслідок цього російського теракту – ред.)
Олешки після знищення російськими окупантами греблі Каховської гідроелектростанції, червень 2023 року. Фото: фейсбук-спільнота міста Олешки
Нині залишаються люди, які сподіваються на звільнення. Виїзд зараз неможливий. Кожен розуміє, що це може бути дорога в один кінець. Потрібно створювати гуманітарний коридор, евакуацію організовувати, але загарбники на це не йдуть, тому що розуміють, що це живий щит.
"Російські окупанти якщо й пересуваються Олешками, то або в цивільному одязі, або в жіночому"
А російські війська: яким чином їх забезпечують окупанти, якщо забезпечують?
Вони так само не отримують ніякої продовольчої підтримки і займаються тим, що вимагають, відбирають, вбивають місцевих жителів через продукти харчування, розкопують завалені підвали, які ще три роки тому під час підриву ГЕС обвалилися, там є закрутки, вони їх викопують, їдять. Постачання їм так само немає. Вони майже не пересуваються по Олешках вдень. Якщо й пересуваються, то або в цивільному одязі, або в жіночих вбраннях.
Висадити місцевим якусь городину – те, чим раніше займалися Олешки – це все надзвичайно ускладнено. Люди якщо і вирощують, то дуже близько біля хати. Найважча ситуація була в березні та квітні. На самоорганізованому ринку люди намагаються продати книжки, залишки косметичних засобів, щоб мати хоч якусь копійку. Великою проблемою залишається наявність готівки, навіть російської окупаційної, бо її немає. В місті немає жодного банкомата. При тому, що місто заблоковане, окупаційна влада в Telegram-каналах закликає людей виїздити до селища Брилівка або Скадовська, щоб там переоформити нібито їхні соціальні виплати чи пенсії на картки в окремо визначені дні і години. Це вони пропонують, розуміючи, що виїзд із міста заблокований. І навіть якщо людині вдається якимось чином переказати гроші на картку, то банкоматів в Олешках нема! Треба щонайменше їхати в Скадовськ.
Електроенергії, газу і питної води немає
Як з електроенергією?
Електроенергія відсутня в місті вже більше чотирьох років. Немає ні світла, ні газу, ні питної води. З грудня 2025 року ускладнені постачання продуктів харчування. Люди готують їжу на багатті відкритому, тому що ні газу, ні скрапленого газу в місті немає.
Чи можна якось залучити міжнародні організації гуманітарні, аби люди не голодували і мали хоча би на чому готувати їжу?
Керівництво Херсонської обласної військової адміністрації в особі Олександра Прокудіна, президент України знає про цю ситуацію – неодноразово зверталися до міжнародних партнерів. Я сама була неодноразово учасником координаційних нарад. З нашого боку заходи вживаються. Про них говорять Уповноважений з прав людини. Ситуація, висвітлена з української сторони, дала змогу хоча б частково в квітні й травні налагодити комерційне постачання продуктів. Саме міжнародні організації мають не тільки забезпечити цю евакуацію, а стати безпосередніми учасниками, забезпечити фото, відеофіксацію і надати гарантії тим людям, яких треба евакуювати з міста, тому що це є лінія бойових дій. Ми сподіваємося, що і Міжнародний комітет Червоного Хреста, і ОБСЄ, і посередництво ООН стане гарантією безпеки для цивільного населення і буде організований гуманітарний коридор. Про що найбільше я переймаюся, що буде з боку Російської Федерації чергове порушення норм міжнародного гуманітарного права і будуть провокації. Я бачу результат від звернень, але з боку окупантів, загарбників відповіді ніякої не бачу або не знаю про це. Наразі перемовини ведуться на найвищому рівні.
Тетяна Гасаненко. Фото: Суспільне Херсон
Поховання не проводять
Як в Олешках з водою?
Питної води сертифікованої чи будь-якої іншої немає з моменту російського теракту на Каховській ГЕС. Три роки люди користуються свердловинами. Про якусь якість води там взагалі мова не йде… Її ніхто не перевіряв. Якої вона може бути якості, коли в окремих населених пунктах Олешківської громади дніпрова вода стояла висотою в 6 м?!
Щодо ритуальних заходів, то поховання не проводять. Причому тіла перебувають по три, чотири місяці і близьким, і рідним їх не повертають. Інколи надходить повідомлення, що тіло поховано, але де, як, коли, ким – це залишається за кадром. Рідні про це не знають. Якщо людина померла, то віднедавна стали в лікарні певні відповідальні особи видавати довідку. І там просто на руках несуть на кладовище тіло, яке віддають землі, тому що ситуація дійсно ускладнилася.
Тіла російських окупантів так само лежать просто на дорогах і їх розтягують собаки. Щоб уникнути такої ситуації, окупанти організували відстріл безпритульних собак, тому що ситуація надзвичайно загострилася, зокрема і санітарно-гігієнічна. Якщо людина просто потрапила на міну, то немає ніякої невідкладної медичної допомоги. Хіба що на тачці доставити в лікарню і, можливо, їй буде надана перша невідкладна медична допомога. Зупинять кров і людина залишиться живою. В іншому випадку її доля – просто стекти кров'ю на тому місці, де вона отримала цю травму, тому що інакше ніхто допомогу не надасть. Тому ситуація надзвичайно складна.
Навіть будучи на правому березі Дніпра, ЗСУ рятують людей на лівому
У місті постійно перебувають солдати-загарбники. Місцеві, які мають бути захищені згідно Женевської конвенції, взагалі сам на сам з бідою. Немає ні поліції, нема до кого звернутися. Окупаційна влада десь далеко за сотні кілометрів і її ще треба знайти.
Російські військові грабують людей, але вони нічим не керують, вони вбивають. Керівництва немає. Люди просто виживають. Ця приреченість страшна. Щоб евакуювати людей, мусять ще психологи працювати з ними. Тому що це надзвичайно складний процес. Люди просто виживають приречено.
Збройні сили України – це в Олешках наземні боги, які піклуються про всіх живих людей і безмежна вдячність їм за це. Вони дійсно рятують, навіть будучи на правому березі Дніпра рятують тих, хто на лівому.
Якщо діти залишаються в окупованих Олешках, чому батьки залишили їх разом з собою?
Віддати дітей надзвичайно складно, але розуміти і загрозу треба там. У нас не один раз фіксувалися випадки поранення, загибелі дітей. Якщо ми маємо контакт із батьками, то проводилася і роз'яснювальна робота, але станом на зараз виїзд так само дуже складний. Треба, щоб були документи і в батьків, і в дітей. Батьки бояться, що діти можуть бути забрані окупаційною владою у зв'язку із відсутністю документів. Виїхати кудись далі – треба виготовляти російські документи. Якщо ще й за кордон, то закордонні паспорти. Тому причин дуже багато. Психологічний стан людей надзвичайно змінюється. Насправді все складно. Розумію, що ні дітей, ні людей станом на зараз в Олешках не має бути, тому що це лінія бойового розмежування, це зона активних бойових дій.
