Руїни Херсонеса. Крим. Фото: wikimedia.org
"Це була зона контакту античної цивілізації із так званим варварським світом"
Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розгляне включення "Херсонеса Таврійського" в тимчасово окупованому Криму до Списку об’єктів світової спадщини, що перебувають під загрозою через війну та зміну клімату. Чому саме "Херсонес Таврійський" має виняткову цінність для світової культурної спадщини? Що це за об'єкти і яка історична цінність цього давньогрецького поселення?
Я б сказав, що це умовна назва "давньогрецьке", тому що населяли це місце не тільки вихідці з Греції. Здебільшого це взагалі були переселенці з Малої Азії, з малоазійських грецьких колоній. Тобто це так би мовити друга хвиля колонізації античного світу. Після того Херсонес входив до складу Римської імперії, потім до складу Візантійської імперії. Власне, оце існування від V століття до нашої ери і до XIV століття нашої ери, практично безперервне існування впродовж тисячоліття цього міста і зумовлює один із аспектів його унікальної цінності. Справа в тому, що це місто існувало на північно-східному краю і це була зона контакту античної цивілізації з так званим варварським світом – зі скіфами, сарматами, пізніше слов'янами. І така збережена пам'ятка, яка є свідченням цих контактів, в цьому плані теж, можна сказати, є унікальною. Це з одного боку. А з іншого – Херсонес включений до Списку всесвітньої спадщини через те, що збереглися не лише руїни стародавнього міста, але і його сільськогосподарської округи. Це класика античного світу – розвиток так званих міст-держав, які крім міста мали прилеглу сільськогосподарську територію, поділену між громадянами цього міста. І у нас пам'ятка номінована як "Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора". Ця хора займала площу понад 10 тисяч гектарів. Потім вона була частково забудована. Але завдяки тому, що в радянські часи Севастополь був дуже мілітарним містом, дуже великі ділянки його території не забудовувались. І завдяки цьому ця хора на багатьох ділянках збереглася так, як ніде більше в світі її не можна побачити. І тому номінація включає в себе залишки міста, а також ще п'ять ділянок хори у цій прилеглій до стародавнього міста території. Це історичний, культурний ландшафт, який можна побачити в такому масштабі і в такій збереженості тільки на території Севастополя.
"На території стародавнього міста і на ділянках хори проводяться незаконні археологічні дослідження"
Що зараз там роблять росіяни? Що можна побачити з відкритих джерел чи від людей, які там проживають і можуть це фіксувати?
Фіксується за різними даними. Насправді, росіяни не дуже й приховують свою діяльність. Вони певним чином навіть хизуються цією своєю діяльністю, не розуміючи, або розуміють і роблять це свідомо, що вони порушують усі норми не тільки українського, а й міжнародного законодавства. Справа в тому, що ця руйнівна діяльність багатогранна. Вона проявляється в багатьох напрямках і зараз на сесії Центру всесвітньої спадщини про це йтиметься. Питання стоїть про внесення Херсонеса та його хори у Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Це не випадково. Бо за 12 років окупації на території стародавнього міста і на ділянках хори проводяться незаконні археологічні дослідження, які не були узгоджені з Україною. Розкопуються великі ділянки стародавніх поселень і вилучаються археологічні знахідки, які передаються не в музейний фонд України, а російським музейним установам чи якимось іншим. І цей процес, на жаль, ні Україна, ні світова спільнота ніяк не може контролювати. Це один аспект цієї загрози. Другий аспект – це дуже агресивна будівельна діяльність на території Севастополя, яка здійснюється переважно в так званих "буферних зонах", тобто зонах охорони цих заповідних ділянок, які спотворюють той історичний ландшафт хори, завдяки якому вона набувала цієї універсальної світової цінності.
"Ці пам'ятки втратили свій археологічний контекст"
А в середовищі російських археологів, науковців, істориків немає заперечень проти такої діяльності? Бодай серед тих, які виїхали з Росії після початку широкомасштабного вторгнення.
Серед тих, що виїхали, безумовно, є спротив. Серед тих, що залишилися, прямого спротиву немає і це можна зрозуміти. Якщо згадати нашу радянську історію, то намагатися робити якийсь спротив тоталітарній державі, – це дуже небезпечно. Росіяни там будують так званий "Новий Херсонес". На щастя, він не знищив Херсонес стародавній. Цей комплекс був збудований з зовнішнього боку оборонних стін стародавнього міста, але на дуже важливій ділянці. Це один з некрополів, стародавніх кладовищ і під'їзної дороги до центральної брами Херсонеса. І там дійсно були знищені культурні нашарування на великій площі і глибині, і низка стародавніх об'єктів – антична дорога, декілька споруд, залишки поховальних мавзолеїв античного часу. Вони були розкопані, але після того, щоб вони не заважали новому будівництву, їх розібрали і перенесли на інше місце. І ці пам'ятки втратили свій археологічний контекст. Але тут дуже важливий момент у тому, що ті будівельні роботи і археологія, яка їх супроводжувала, тривали приблизно 5 років. За цей час у виконавців археологічних робіт змінилося щонайменше чотири команди археологів. І за відкритими джерелами, про це прямо не пишуть, але фахівцям це одразу помітно, що кожна команда, яка починала працювати, не мала нічого проти самих розкопок, хоча вони були незаконними, але мала певні заперечення щодо цього масштабного будівництва. І як тільки вони починали висловлювати свої сумніви, їх одразу змінювали і заходила інша команда. Тобто там усе дуже непросто.
Тимур Бобровський. Фото: ukrinform.com
"Йдеться про 12 млн археологічних знахідок"
Чи можна станом на зараз оцінити, які саме збитки це завдало нашій культурній спадщині, які артефакти ми втратили, що саме вкрадено росіянами?
За оцінками ЮНЕСКО і це підтверджують наші слідчі органи, які розслідують і порушують кримінальні справи стосовно цього, йдеться приблизно про 12 млн археологічних знахідок, які були вилучені з археологічних розкопок як в самому Херсонесі, так і на території Хори. І ми не знаємо подальшої долі цих знахідок. Тобто чи вони передані в місцевий музей, чи вони вивезені в Москву в Ермітаж – цей момент дуже важко дослідити. І наскільки я розумію, зараз саме низка фахових українських організацій і слідчі органи займаються цим, щоб максимально відстежити, куди саме потрапляють ці знахідки. Відомо, що певна кількість знахідок, можливо, через "чорну археологію", опинилася на "чорному ринку" культурних цінностей.
"Діяльність окупаційної влади спрямована на те, щоб перетворити Херсонес Таврійський на інструмент пропаганди"
Але мова не лише про вилучені знахідки. Мова також про те, що забудовники, які там працюють дуже активно… До речі, в тому ж "Новому Херсонесі", що нібито є музейним комплексом, зробили археологічні дослідження на площі десь 40-45 га. А загальна площа забудови складала 80 га. Це означає, що майже половина території залишилася недослідженою. Її просто пустили під ківш екскаватора і ті знахідки просто вивезли кудись на звалище. І такі факти фіксуються. Ми маємо низку прикладів, коли в землі, яку вивезли із Херсонеса або з його околиць, знаходять рідкісні предмети, навіть цілі мармурові колони від візантійських базилік. Тому так, ми на сьогодні можемо констатувати, що пам'ятка зазнає колосальних втрат в результаті діяльності окупаційної влади. Діяльність окупаційної влади не спрямована на збереження і вивчення цієї пам'ятки, а спрямована на те, щоб перетворити Херсонес Таврійський на інструмент пропаганди. Саме тому був створений "Новий Херсонес". І за підрахунками навіть місцевих ЗМІ, торік "Новий Херсонес" прийняв удвічі більше відвідувачів, ніж територія розташованого в 100 м стародавнього городища. Це означає, що поступово перетягується увага на цей пропагандистський проєкт. А територію городища вони планують віддати, принаймні центральну її частину, в розпорядження православного монастиря, який там є.
"Для самої пам'ятки це мало що дає, але…"
Що зміниться, коли Херсонес буде включено до Списку об'єктів світової спадщини, які перебувають під загрозою?
Насправді, для самої пам'ятки мало що зміниться. У нас під загрозою в Списку перебувають Одеса, Софія, Лавра. І ви ж бачите, як Одесу щоденно бомбардують. У Лавру, в Успенський собор нещодавно прилетів безпілотник. Тобто для самої пам'ятки це мало що дає, але це дає принаймні спільноті ЮНЕСКО механізм тиску на Росію. Тобто додатковий механізм тиску і введення додаткових моніторингів з можливістю, можливо, стримування. На жаль, воно не дуже працює в нинішніх воєнних умовах, але все-таки це додатковий елемент контролю і механізм тиску на агресора.
