Російські військові блокують дорогу поблизу міста Горі під час вторгнення до Грузії 2008 року. Фото: AP
"Якби не було російської агресії 2008 року проти Грузії, не було б і подальшої російської агресії проти України"
18 років російсько-грузинській війні.
Якби не було російської агресії 2008 року проти Грузії, не було б і російської агресії 2014 і 2022 років. Просто 18 років тому світова спільнота і, зокрема, Захід продемонстрував таку, вибачте, імпотенцію, що в Кремлі зрозуміли, що вони можуть робити все, що захочуть, і нічого їм за це не буде.
Я не думаю, що це була зрада (з боку світової спільноти – ред.), вони не розуміли, що це зрада. Вони намагалися раціонально пояснити собі, що хочуть зупинити війну будь-якими методами. Якщо треба натиснути на Грузію, дати якісь подачки Росії, то наче так треба і робити.
"Тенденція будувати взаємовигідні відносини з Росією за рахунок колишніх менших республік колишнього СРСР почалася саме тоді"
А можна порівнювати поведінку тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі, який зробив все для примусу Грузії до миру, із поведінкою експрезидента США Барака Обами після того, як почалося російське вторгнення вже в Україну і у нас відтяли частину сходу і Крим?
Там навіть не треба паралелі. Тоді була ця угода абсолютно невигідна для Грузії. Але під тиском Заходу Грузія на неї пішла. Наступного року вже так зване "перезавантаження" почалося відносин Сполучених Штатів і Росії. Це було 2009 року. Незважаючи на всі агресивні дії Росії, Вашингтон абсолютно не взяв це до уваги і спокійно сприйняв, нормально те, що захопили частину сусідньої держави і здійснили агресію. "А нічого, ми перезавантажимо відносини і будуть вони ще кращими, ніж були до того". Ця тенденція будувати взаємовигідні відносини з Росією за рахунок колишніх менших республік колишнього СРСР почалася саме тоді. І в 2014-му оця ніяка реакція світової спільноти на Крим – продовження цієї політики. І її переломила тільки позиція України, яка не мирилася із цією агресією. Вона не пішла ні на які домовленості, навіть якщо формально щось було і підписано, фактично ми намагалися захистити свої інтереси. І, зрештою, в 2022 році було зрозуміло всім, що українці будуть воювати і що влада не здає інтересів держави. І тоді сталася зміна і західної політики.
Ще більш важливим є те, що ми допомогли 2008 року Грузії якраз засобами ППО. Ми розуміємо, як це важливо. Якраз літаки, які бомбили грузинські міста, збивали за допомогою тієї зброї, яку надала Україна.
З надією дивляться в Грузії на Україну
Усі очікують, чим завершиться російсько-українська війна. Багато грузинів із поваленням Москви пов'язують відновлення територіальної цілісності Грузії.
Дійсно, є такий зв'язок. З надією дивляться в Грузії на Україну. І багато людей нас підтримує. Багато грузинських добровольців воюють. Значна частина з них ще воювала в Грузії проти російської армії. Ця війна насправді одна. Це така велика російська агресія проти сусідніх держав, частина її відбувалася в Грузії, частина зараз відбувається проти України.
Росія була присутня в цьому регіоні традиційно ще за часів царату. І цей вплив намагалася отримати абсолютно різними шляхами. Війна почалася в цьому регіоні ще на початку 1990-х. І 2008 – це вже був інший формат війни, яка почалася раніше. З початку 1990-х в Грузії була війна приблизно в такому форматі, як у нас 2014: короткий був період, вона носила частково гібридний характер. А ось 2008 – це повномасштабна вже війна, коли Росія вирішила взагалі не мати жодних обмежувачів і просто піти танками на Тбілісі.
"Україна виявилася набагато сильнішою, ніж вважали у Москві"
Як ви оцінюєте ці 18 років з точки зору порозумнішання світового політикуму?
Спротив українців змінив взагалі розклад сил і ставлення до Росії в світі. І це тільки завдяки українській боротьбі, відвазі й мужності. Це відбулося не тому, що світові лідери порозумнішали самі по собі. Ні, це відбулося тому, що Україна виявилася набагато сильнішою, ніж вважали в Москві.
Як ви оцінюєте нинішнє керівництво Грузії?
Усе буде залежати від того, чим закінчиться російсько-українська війна. Грузинські лідери вичікують і потім будуть діяти відповідно до підсумків війни.
.jpg)
Наталя Іщенко. Фото: Facebook
КОНТЕКСТ
Війна Росії проти Грузії в серпні 2008 року ("П’ятиденна війна") стала першою повномасштабною військовою агресією однієї держави проти іншої в Європі XXI століття. 7-8 серпня 2008 року після тривалих провокацій і обстрілів грузинських сіл з боку проросійських сепаратистів, уряд Грузії розпочав операцію з відновлення конституційного порядку в Цхінвальському регіоні (Південна Осетія). 8 серпня 2008 року Росія ввела 58-му армію через Рокський тунель, розгорнула авіаудари по цивільній та військовій інфраструктурі Грузії (міста Горі, Поті, аеродроми поблизу Тбілісі) й здійснила морську блокаду Грузії.
11-12 серпня 2008 року російські війська вийшли за межі зон конфлікту, захопивши міста Горі, Зугдіді, Сенакі та перерізавши ключову автомагістраль Грузії. 12 серпня 2008 року за посередництва тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі було погоджено план припинення вогню.
26 серпня 2008 року Росія односторонньо визнала "незалежність" маріонеткових утворень Абхазії та Південної Осетії, розгорнувши там постійні військові бази.
Внаслідок цієї розв'язаної Росією війни проти Грузії загинуло понад 850 осіб (військових і цивільних). Понад 192 000 людей стали вимушеними переселенцями; вчинено етнічні чистки грузинського населення у Південній Осетії.
Під окупацією РФ опинилося близько 20% міжнародно визнаної території Грузії. Жодних санкцій з боку міжнародного співтовариства, зокрема США проти Росії тоді не було запроваджено.
