Ілюстративне фото: АрміяInform
"Тиск відбувається по всій лінії розмежування"
Південно-Слобожанський і Північно-Слобожанський напрямки. Де зараз ворог тисне найбільше, де їхня найбільша активність?
Із двох названих вами напрямків, безумовно, на Південно-Слобожанському. А якщо брати нашу зону відповідальності в цілому, то на Лиманському.
Розуміємо, що росіяни тут прагнуть з півночі обійти Слов'янськ, тиснути таким чином на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Чим характеризуються дії ворога на цих напрямках?
Передусім високою активністю. У деякі дні, наприклад, учора на Лиманському напрямку було понад 20 спроб штурмів. Для нашої зони відповідальності це дійсно багато. В першу чергу тиснуть у бік Лиману та Шандригового. Але, в принципі, тиск зараз відбувається по всій лінії розмежування, бо росіянам дуже потрібен саме той український плацдарм, який наші війська займають безпосередньо на південь від територій, які росіяни контролюють зараз. Тобто і Лиман, і все, що оточує Лиман, і окремо Ямпіль, на які вони дуже давно тиснуть і не можуть здобути. І так, їм потрібний контроль за всією цією територією для розвитку наступу на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. На південь від Осколу в них були до цього певні успіхи, у наступі на Райгородок. Але це вже територія суміжників, тому ми не могли допомогти, на жаль. Тому, щоб якось розвивати свій наступ, росіянам зараз вкрай важливо і в нашій зоні відповідальності досягти якихось успіхів. Цим пояснюється висока інтенсивність. А неуспішність цих інтенсивних дій пояснюється тим, що українські війська там, по-перше, непогано підготовлені, по-друге, не стикаються з кризою особового складу, і по-третє, там просто нормально організована оборона і в технічному, і в тактичному, і в плані забезпечення.
"Росіяни атакують малими групами у пішому порядку"
Як загалом зараз воюють росіяни? Щось змінюється в їхній тактиці? Спека якось впливає на інтенсивність їхніх спроб просунутися вперед?
Певний спад був. Але інтенсивність зараз йде по синусоїді – то вкрай висока, то вкрай низька. Наприклад, два дні тому, що збіглося з піком температури, вона була не дуже висока. Можливо, це і пов'язано. Але справа в тому, що росіяни все-таки атакують малими групами в пішому порядку. А за температури 37-38 це робити, напевно, не дуже зручно. Тому, в принципі, можливо й те, що це зниження частково було пов'язано в тому числі з температурою. А коли температура трохи спала, в нас знову почалося дуже різке пожвавлення.
"Здебільшого – два-три піхотинці"
Тобто вони продовжують тиснути, просочуватися малими групами? Що ви спостерігаєте на вашому напрямку?
На нашому напрямку великих груп особливо немає. У нас зазвичай невеликі групи. Звісно, це залежить від конкретної ситуації, але здебільшого – два-три піхотинці. Якщо один, то це скоріше означає, що когось по дорозі він загубив. А зазвичай вони йдуть малими групами, по кілька осіб, які намагаються інфільтруватися. Пов'язано це з характером бойових дій і з місцевістю. Якщо тобі треба пройти довгу "кілзону" непоміченим, то єдиний варіант – зробити це малою групою. Бо групу з 8 осіб ти на місцевості особливо не приховаєш. Якусь техніку теж не приховаєш. Тому їм доводиться дробити цю групу на декілька і запускати їх почергово.
"За минулу добу в них загалом 136 загиблих, 137 поранених і один полонений"
Чи доводиться вас спілкуватися з полоненими агресорами і що вони кажуть, які легенди розповідають зараз?
Я про полонених волію не говорити, бо ми їх відразу передаємо спецслужбам. Допитуватися про їхні легенди – це не наша справа взагалі. А загалом, якщо брати їхню поведінку, то вони зазвичай знають, що їжу, раптом що, їм можуть скинути і з БпЛА. Тобто їх посилають на стільки, наскільки їм потрібно для закріплення на окремій точці. Тому дуже багато вони зазвичай з собою не беруть. І треба зазначити, що у російських окупантів дуже високі втрати. Наприклад, за минулу добу в них загалом 136 загиблих, 137 поранених і один полонений. Це великі втрати. Але на нашому напрямку доволі інтенсивні бойові дії, що й спричиняє такі великі втрати ворога. І дуже характерний якраз значний відсоток безповоротних втрат, відносно санітарних. Це передусім пов'язано з тим, що "кілзона" велика. Якщо ти пройшов кілька кілометрів, то забудь про те, що тебе евакуюють. Тобто докинути тобі туди щось ще можуть, а от забрати тебе звідти вже не можуть.
.jpg)
Віктор Трегубов. Фото: facebook/victor.tregubov.5
"Ворогу потрібен Лиман"
Військовий оглядач Костянтин Машовець у своєму дописі зауважує, що ті завдання стратегічного характеру, які росіяни ставили перед собою на весняно-літню кампанію, фактично провалилися. Тому перед кремлівським керівництвом постав вибір: або поволі йти на згасання інтенсивності війни, або навпаки ескалювати, збирати останні сили, переводити економіку на військові рейки… І судячи з усього, вони обрали друге. Які тенденції бачите ви? Які завдання ставлять росіяни саме Лиманському напрямку, що вони прагнуть зробити?
У нас абсолютно немає нічого нового. Їм просто потрібен цей напрямок як такий. Без нього вони не можуть ефективно розвивати наступ на Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півночі. Вони намагаються зайти з півночі і з півдня. Наша зона відповідальності – північ. І тут їм потрібен просто повний контроль передусім над містом Лиман. Бо там і постачання, і дороги, і залізничні гілки, тому ворогу потрібен Лиман, щоб розвивати цей наступ. Взагалі в нашій зоні відповідальності в них два завдання – взяти безпосередньо сам Лиман, окремо Куп'янськ, хоча він вже й не так потрібен, і окремо створити зону контролю в ближньому прикордонні. Ці завдання вони намагаються виконати все літо. І якщо брати нашу зону відповідальності, то саме невиконання цих завдань і спричинило, власне, невиконання взагалі стратегічного плану росіян на літо. І в попередні сезони теж. Вони дуже намагаються, але не вдається.
"Куп'янськ для росіян не став щасливою історією"
Куп'янськ і Вовчанськ. Що відбувається зараз на цих напрямках? Які завдання вирішують росіяни там?
Якщо брати Куп'янськ, то там трішки окрема ситуація. У росіян там скоріше інерція думки, але навіть вона згасає, бо інтенсивність бойових дій у Куп'янську останні кілька тижнів помітно нижче, ніж була. Він уже не попереду, незважаючи на те, що росіяни активно намагаються вступити в саме місто через північні його райони. Зараз вони у північних районах, на жаль, частково присутні. І є окремо інший берег річки Оскіл – лівий, східний берег. Там теж росіяни системно і активно тиснуть на український плацдарм, намагаючись передусім прорватися до Куп'янська-Вузлового. Але і там, і там це малоефективно. Взагалі Куп'янськ для росіян не став щасливою історією.
Якщо ж брати Південно-Слобожанський напрямок, і я б ще окремо виокремив Великобурлуцький напрямок, то там своя історія. Там усі спроби впираються в давнє російське завдання створити "зону контролю". В оригіналі йшлося про "зону контролю" глибиною до 20 км. Звісно, що 20 км там ніде і ніколи не було, зокрема, і в напрямку Вовчанська, де росіяни відносно ефективно розвинули наступ. Ще кілька років тому вони змогли дійти до міста і зайняти частину самого міста, але відтоді вони там і застрягли. І в інших зонах, в інших спробах прориву в близькому прикордонні росіяни великого успіху не досягли. Але вздовж усієї лінії кордону росіяни так чи інакше намагаються пробиватися, шукати якісь лакуни в наших порядках, створювати хай дуже невеликі, але зони контролю безпосередньо на території України, і так чи інакше тиснути на нас в цілому. І це навіть не те, щоб відволікти якось сили, бо зрозуміло, що вони і так будуть тиснути вздовж кордону. А це скоріше спроба виконати їхнє старе завдання, яке перед ними стояло ще фактично після української Курської операції, коли їм поставили завдання створити "зону контролю", щоб українці не могли там нікуди просунутися. Це відбувається досі. Дуже характерно, що вони на цих напрямках вкрай активно брешуть. Так, вони всюди брешуть, але на цих напрямках пішла просто фантастика. Вони заявляють про контроль над населеними пунктами, від яких вони за 10 км і між ним ще є кілька населених пунктів. Мені здається, що це пов'язано зі спробою якось принаймні симулювати виконання завдання, яке перед ними там стоїть.
"Це один із елементів їхньої орвелівщини"
Росіяни кажуть, що дійшли до Білого Колодязя в Чугуївському районі на Харківщині. Це неподалік Вовчанська. Що там відбувається насправді?
Там нічого не відбувається. Просто візьміть ту ж мапу DeepState і подивіться, наскільки росіяни далекі від Білого Колодязя. Це один з двох випадків. Другий – це Українське, коли вони заявили про контроль над цим населеним пунктом, а насправді вони його навіть у біноклі не бачать. І це дійсно так, бо між росіянами та Білим Колодязем ще кілька населених пунктів, які вони не те, що не контролюють, а дійти не змогли. Це саме один із елементів їхньої орвелівщини.
