Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"План окупації Донецької області у противника є, але…"
Є низка ознак, і про це також активно говорять військові оглядачі, що Росія готується до ключового ривка з тим, щоби до кінця року спробувати згорнути нашу оборону на Донеччині. Чи спостерігається зараз посилення інтенсивності російських атак?
Ви сказали, що Росія готується до якогось остаточного ривка. Але я таких ривків за час широкомасштабного вторгнення чув як мінімум два десятки. Це вони заявляють і в нас чомусь це люблять повторювати, що, мовляв, "от вже зараз, от цього разу, а якщо не цього разу, то через раз, але Росія точно рване, проб'ється і обов'язково якийсь масштабний результат покаже". Таке враження, що ми не готуємося до протидії і всі сидять склавши руки. Звичайно, що план окупації Донецької області в противника є. Це однозначно і це визначено однією з цілей Путіним особисто. Але. "Масштабний" наступ росіян, який почався в 2024 році, станом на 2026 рік за фактом є провалом. Він провалився як на Запорізькому напрямку, на Півдні України, так і загалом на північному сході і на сході України, і навіть на південному сході. Тобто повна окупація Донецької і Луганської області, яку противник розглядав як перспективну для того, щоб почати наступ і тиск у бік Дніпропетровської області, чи спробувати зайняти території Харківської області, з яких вони втікали, як і план щодо окупації Запорізької області, яку анонсував Герасимов (начальник Генштабу ЗС РФ – ред.), – це все ними розглядалося як загальний східний наступ. І за великим рахунком зараз та сама ситуація.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
За пів року кількість напрямів активного наступу росіян скоротилася з 12-ти до трьох
Так, ми бачимо, що противник постійно перегруповує війська, він намагається адаптуватись і видозмінювати підхід до наступу на Донеччині. Але про якісь різкі успіхи говорити тут точно не доводиться. Наскільки йому це важливо? Хоча б тому, що переговорний процес, де Путін заявляв, що він готовий вступити, якщо тільки українці відступлять з цієї області. Чому? Тому що він усвідомлював і зараз, я думаю, ще більше усвідомлює, що повна окупація Донеччини — це мегавеликі втрати для росіян, і Путін це усвідомлює. І якщо навіть зараз ми говоримо про інтенсивність боїв, то ми бачимо, що, наприклад, Костянтинівський і Покровський напрямки – це два напрямки, які по суті найвищі за інтенсивністю. Наприклад, за минулий тиждень на Покровський напрямок припадало 26 атак на добу, на Костянтинівський – 25, на Слов'янський – приблизно 15. Тобто це базові напрямки наступу противника за кількістю атак. Тоді як на інших напрямках не завжди й до десятка атак досягає. Це означає, що і противник доволі серйозно виснажився. Якщо ще пів року тому він наступав на 12-ти напрямках – була висока інтенсивність на Гуляйпільському напрямку, Олександрівському, Оріхівському, були спроби прорватися в районі Вовчанська і загалом на Північно-Слобожанському напрямку, були неодноразові заяви, що противник принаймні на штабному рівні розробляє підготовку до якихось наступальних операцій в районі Чернігівщини, – то зараз усе це стиснулося в росіян аж до спроб окупувати Донецьку область, не кажучи вже про інші області чи інтенсивність наступу в інших районах. Чому так? Передусім, це доволі ефективна наша робота зі знищення ворожої логістики. Це удари в глибину Росії, знищення арсеналів, складів. І це наша протидія ворожим підходам до проведення операцій тактичного, оперативного рівня на лінії фронту. Вони не дають їм якихось особливих результатів. Тобто без суттєвої зміни підходу росіян до проведення військової наступальної операції навіть на Донеччині, вважати, що там будуть якісь різкі зміни в плані якихось перспектив для них, точно не варто. Звичайно, що противник теж намагатиметься якось адаптувати ситуацію. Але планів може бути багато. Питання в тому, наскільки вони можуть опиратися на ресурсну базу.
