Дмитро Лубінець. Фото УНІАН
Ірина Жданова: Оскільки зараз немає доступу представників Міжнародного комітету Червоного Хреста до українських полонених у Росії та на окупованих територіях, на вашу думку, що має статися, щоб це змінилося, чи це взагалі нереальна надія? І в таких умовах, коли немає доступу жодних міжнародних представників до наших полонених, що ви намагаєтеся конкретно зробити, щоб якось вплинути на те, щоб покращити умови перебування полонених?
Дмитро Лубінець: Чи вірю я, що в найближчий час Росія ухвалить рішення допустити представників МКЧХ до українських громадян на території РФ і на тимчасово окупованій території України? Ні, не вірю. Я неодноразово порушував це питання, я бачу реакцію Російської Федерації. У них є своя аргументація, яка, на мій погляд, взагалі нелогічна.
Я знаю, що нещодавно, після того, як була призначена нова уповноважена із захисту прав людини Російської Федерації, відбувся терміновий візит президентки МКЧХ до Росії саме для вирішення цього питання. Оскільки вони (росіяни – ред.) не допустили МКЧХ для проведення своєї роботи – ці перемовини, цей візит черговий закінчився нічим.
Що робимо ми? Я вірю в примус на російську сторону. Ми інформацію доносимо до всіх міжнародних партнерів, ми пропонуємо, щоб:
►Міжнародні партнери продовжували тиснути на Російську Федерацію шляхом санкцій, відкриття кримінальних проваджень проти представників Російської Федерації, які в тому числі не допускають міжнародних партнерів, катують українських громадян, скоюють злочини, кримінальні, воєнні злочини.
►Пошук нових механізмів, які потенційно може сприйняти російська сторона. Наприклад, ми запропонували створити новий моніторинговий механізм, який буде складатися з омбудсманів різних країн. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, у кожного омбудсмана є напрямок із відвідування місць несвободи. Тобто українська сторона запропонувала офіційно створити таку групу, в яку увійдуть два омбудсмани, запропоновані Україною, два омбудсмани, запропоновані російською стороною, і така моніторингова місія повинна приїхати як на територію РФ, так і на територію України для відвідування військовополонених.
Одним із наших ключових критеріїв діяльності цієї потенційної моніторингової місії ми сказали, що місця, які будуть відвідані цією моніторинговою групою, повинні визначатись самою групою, а не ті місця, які запропонує в першу чергу країна – або Росія, або Україна.
Наразі я не знаю реакцію. Потенційно російська сторона взяла в роботу цю ідею. Додаткові є нові пропозиції, які я не можу, принаймні, поки публічно розголошувати, але під час кожного спілкування з російською стороною саме від української переговорної групи ідуть нові й нові пропозиції, щоб до моменту повернення громадян України фізично на територію України був розроблений незалежний механізм захисту їхніх прав. Це і країна-покровителька потенційна, це і залучення представників, представниць різних міжнародних організацій, спостережних груп, у тому числі окремі місії від міжнародних організацій, де Російська Федерація офіційно має статус учасника. Тобто пропозиції постійно від нас лунають.
