Ілюстративний стоп-кадр з відео Fire Point
Лише активні та проактивні дії з боку Сил безпеки і оборони України можуть дати гарний результат
Нещодавно проєкт “Кіберборошно” повідомив про нічну роботу Сил оборони України по пускових російських ракет “Іскандер” на території Російської Федерації. Можемо згадати, що, до речі, Сили оборони України атакували “Іскандери” і на базах в Криму, і в Курській області свого часу, і в Краснодарському краї. Але з найсвіжішого: у ніч на 16 серпня сили і засоби Військово-морських сил ЗСУ завдали ураження по стартових позиціях і, що важливо, місцю дислокації берегового комплексу “Бастіон”. Про це повідомили у ВМС України. Комплекс дорогий та дефіцитний. За допомогою саме цього комплексу росіяни здійснюють обстріли південних і не тільки регіонів України надзвуковими ракетами “Онікс” та гіперзвуковими ракетами “Циркон”.
Пане Вадиме, ураження “Бастіону” та нещодавні атаки по пускових “Іскандерів” – це вже втілення, скажімо так, у реальність завдань президента Володимира Зеленського, чи це просто продовження тієї рутинної роботи, яка була і до цих заяв президента?
У попередні періоди вже були досить успішні операції наших Сил безпеки і оборони по враженню російських спроможностей. В першу чергу це стосувалося комплексів “Іскандер-М”, які є базою для запуску балістичних ракет 9М723, і комплексу К-300 “Бастіон”, який росіяни модифікували на рубежі 2024-25 років під використання гіперзвукової ракети “Циркон”.
Але були і ранні операції: до прикладу, в 2023-24 роках Харківщина теж досить сильно страждала від балістичних ударів. Тоді ворог застосовував комплекси С-300, С-400 для ударів по Харкову та області. І тоді була здійснена операція зі знищення даних установок. У проміжку одного тижня Сили безпеки і оборони знищили відразу декілька подібних пускових установок.
Зараз ми бачимо, що ворог, користуючись дефіцитом засобів перехоплення, зробив свій акцент саме на використанні балістичного озброєння. І на сьогодні лише активні та проактивні дії з боку наших Сил безпеки і оборони можуть дати гарний результат та унеможливити або дуже ускладнити застосування подібних систем.
Тому дійсно ми бачимо збіг у часовому проміжку активізації використання ворогом подібних систем і продовження активної роботи з боку наших Сил безпеки і оборони.
Ми не вперше вже говоримо про те, що варто було б знищувати ось ці системи, скажімо так, на марші: або коли вони розгортаються, або в пунктах постійної дислокації. Сказати, зрозуміло, що легше, ніж зробити. Ось до прикладу Сергій “Флеш” Бєскрєстнов зазначає, що інформацію про підготовку пусків ми ж отримуємо переважно від партнерів через супутники, коли розрахунок уже на точці. Тобто є певна затримка в 5-7 хвилин. Це робить реакцію наших Сил оборони практично неможливою чи ні? Поясніть, будь ласка, чому складно знищувати ось ці пускові? Ми ж, в принципі, знаємо і розуміємо, звідки відбуваються запуски.
Для того, щоб розуміти специфіку і чому саме складно завчасно визначати, а тим паче в досить короткий часовий проміжок знищити ті комплекси, які застосовує ворог, — це “Іскандер” і комплекс К-300 “Бастіон”, треба знати, що вони є мобільними. Тобто вони можуть висунутися у визначені райони, зробити залп і доволі оперативно згорнутися та залишити місце старту балістичних ракет. Це все якраз робить доволі складним завдання щодо їх вистеження і знищення.
Якщо ми кажемо про попередження, про саме застосування, ми отримуємо інформацію в режимі живого часу від наших партнерів, які мають відповідні спроможності щодо супутникової розвідки та попередження про застосування ракетного озброєння.
Так само, на жаль, часто той ланцюжок інформації, який доходить від наших партнерів, займає певний час і, відповідно, ми маємо можливість спостерігати, коли від початку повідомлення про повітряну тривогу до безпосередньо вже прильотів проходить менше хвилини або ж трошки більше хвилини. Тобто це теж слід враховувати, аналізуючи особливості детекції та протидії ворожим засобам балістичного нападу.
Вадим Кушніков. Фото militarnyi.com
У Криму розвідувати і завдавати удари допомагає Starlink, проте на території РФ він не працює
Що стосується виявлення та знищення, то так само, якщо ми кажемо про Крим, тут важливо враховувати час між отриманням розвідданих і безпосередньо можливістю вогневого ураження по розвідуваним цілям. Тут нам на допомогу приходить трошки інший набір засобів. В першу чергу, це наші розвідувальні безпілотники, які в тому числі можуть використовувати технології супутникового зв'язку типу Starlink. І це доволі сильно спрощує роботу та задачі щодо детекції та безпосередньо знищення подібних об'єктів.
На території РФ з тих регіонів, які ворог використовує для запуску своїх балістичних ракет — це Курська, Брянська, Бєлгородська, Ростовська, Липецька області, в цих регіонах Starlink, на жаль, не працює. І ми бачили звернення наших офіційних осіб для американців для того, щоб дозволити роботу цієї системи саме для протидії подібним. Поки що відповіді, на жаль, не надходило і, відповідно, ми маємо технологічні обмеження щодо того, якими саме засобами ми можемо вести нашу розвідувальну діяльність і щодо тих засобів ураження, які можуть бути застосовані саме на цьому напрямку.
Розвідувально-ударний контур
Тобто для ефективного ураження треба кілька компонентів: перший – це розвідка і дуже швидка передача інформації. Ми, наприклад, зафіксували, що почалося розгортання “Іскандерів”. Потім нам треба засіб ураження, який би швидко, за хвилини долетів би і уразив би ціль. Серед таких засобів ураження, що є в нашому арсеналі або що б мало бути? На думку одразу спадає балістика, це те, що могло б прилетіти одразу фактично до росіян. Це коректний, скажімо так, ланцюжок і логіка ураження і наскільки вона реальна до виконання в нинішніх наших реаліях?
Дійсно, загалом ви описали так званий розвідувально-ударний контур і принципи його роботи. Тобто потрібно для початку розвідати ціль, встановити її точну прив'язку по місцевості, а потім ще мати необхідний засіб в арсеналі, який може так само оперативно уразити подібний об'єкт. Якщо ми подивимося на попередньо успішні ураження тих самих комплексів “Іскандер”, там застосовувалися ракети М-31 комплексу HIMARS і все це було під пильним поглядом українських розвідувальних безпілотників. Тобто це і є робота із нейтралізації подібного типу загроз. Тут важливо мати змогу постійного моніторингу даного напрямку для того, щоб мати інформацію у режимі живого часу. Так само мати необхідні засоби, це можуть бути як звичайні засоби, які є у розпорядженні операторів HIMARS, так і балістичні ракети ATACMS, які на сьогоднішні теж надходять до наших Сил безпеки і оборони, з ефективним радіусом дії до 165 кілометрів. Подібного радіусу дії загалом може вистачити для того, щоб нейтралізовувати або ж зробити малопридатним до розгортання подібних комплексів росіян у прикордонних районах.
Які цілі в Росії вражатиме українська балістика?
Вадиме, близько тижня тому президент Зеленський згадував про ймовірне перше застосування української балістичної ракети, що це може відбутися восени 2026-го, але, звичайно, для масового використання необхідне стабільне постачання окремих іноземних компонентів. Якщо сподіваємося, коли українська балістика полетить, то, на вашу думку, першочерговими цілями можуть стати ось ці пускові до російської балістики, чи все-таки там будуть дещо інші цілі?
Ми можемо розглядати багато сценаріїв тактики застосування української балістики, питання, чи будуть необхідні кількості подібних засобів, і вже від цього буде формуватися безпосередньо тактика їхнього використання. Оскільки це є засіб, який може доволі високоточним і з високою ймовірністю вражати ворожі стратегічні об'єкти, то, відповідно, першочерговими будуть до враження саме вони. Це підприємства військово-промислового комплексу, це логістичні вузли, це комплекси, які входять до паливно-енергетичного сектору, які безпосередньо працюють над забезпеченням паливом того контингенту військ, які росіяни розгорнули проти України. Тобто це одні з топпріоритетних цілей та задач, які можуть вирішені. Якщо ми кажемо про ту кількість, яка буде умовно надлишковою для виконання подібних задач, і в нас вдасться сформувати певний оперативний резерв по тих засобах, то вони вже можуть використовуватися і як такий новостворений термін, як “контрбалістична робота”.
Що стосується протидії балістиці, то ми бачимо, що є змога уражати їх і менш дороговартісними засобами, проте це потребує, звісно, надзвичайних зусиль як із боку наших захисників, так і загалом нашого оборонно-промислового комплексу, який працює над збільшенням дистанції та можливості точного враження цілей на такі території, як, до прикладу, Російська Федерація, де ворог розгорнув найбільш щільну концентрацію засобів радіоелектронної боротьби і засобів ППО.
А чи зможемо ми завдавати такі швидкі і точні удари найближчим часом більше, частіше, ефективніше?
Як ми казали до цього, дійсно багато чого залежить в тому числі від наших партнерів, а саме від можливості надавати та отримувати розвідувальну інформацію, проводити розвідку власними силами, використовуючи українські розробки, так і мати необхідну кількість засобів ураження. І тут дійсно на перший план виходить переорієнтація засобів, які використовувалися до цього в якості вирішення інших задач. Йдеться про ті ж самі HIMARS, виведення їх, до прикладу, в окрему бойову групу, задіяну саме для протидії подібного рівня загрозам. Але так само важливо розвивати і власні напрямки щодо вдосконалення безпілотної авіаційної техніки, яка здатна буде або ж баражувати і відповідно в режимі очікування видивлятися ворожі цілі на землі, або ж в бік того, що реактивна тематика все дедалі більш заходить в поле безпілотно-авіаційної техніки і, відповідно, швидкості та швидкості реакцій будуть значно збільшені. Вони зможуть теж ефективно виконувати подібну задачу.
